Почати свої роздуми про Митрополита я хотів би... з кінця. Останні дні його життя. За вікнами — вакханалія радянської окупації, замаскованої під «визволення». Ніби біблійному Йову, митрополитові Андрею доводиться бачити, як комуністичне диявольство руйнує дощенту все те, що він плекав і будував усе своє життя. На злам іде вся вимурувана ним християнська цивілізація Галичини. Не одна людина навіть при значно менших випробуваннях втрачає віру.

Уже неделю мы находимся в Америке. Встречались со многими людьми, посетили конференцию R3. На переднем плане обсуждение проблемы легализации однополых браков. Чисто мое мнение: Церковь упустила один важный момент.

Суспільство, яке не піклується про своїх вчителів, вироджується на протязі кількох поколінь. Пророк Осія попереджує: «Народи можуть загинути через незнання». Особливо небезпечним є нехтування основоположними ідеями, що стосуються Бога і людини.

Его сожгли несколько дней назад, несколько столетий тому – 6 июля 1415 года. Говорят, некая старушка исключительно из благочестивых побуждений подложила вязанку хвороста в костёр, и тогда он воскликнул знаменитое: «О, святая простота!» А как уж там было на самом деле за давностью лет вряд ли узнаем.

Ми хочемо мати все особисте: особистий автомобіль, особисту квартиру, по можливості - і особистого секретаря. Але найдорожче серед усього, що у нас є, це особисті стосунки з Богом кожен день. І цих відносин треба ретельно шукати. Ось приклад таких старанних пошуків.