Воскресіння Христа і наше воскресіння

15:12—19 Якщо б Христос не воскрес. Використовуючи шість раз частинку «якщо б» (в перекладі проф. Огієнка — «коли», «як», «бо»), Павло аналізує наслідки віри деяких коринфських християн, які притримуються уявлення про те, що немає воскресіння мертвих. 12 Павло знову повертається до факту воскресіння Христа. Як можна стверджувати, що немає воскресіння?

13 Якщо, як вважали засновники ареопагу в Афінах, воскресіння в тілі неможливе саме по собі, тоді не могло бути в принципі воскресіння Христа. 14 Якщо Христос не воскрес, то Добра звістка беззмістовна і їй не можна довіряти. 15 Тоді свідоцтво апостолів про те, що Бог воскресив Христа, — просто обман. Але Бог не міг зробити чогось, що не мало місця в дійсності. 16 Якщо мертві не воскресають, — значить не було і воскресіння Христа. 17 Якщо Христос не воскрес, тоді їх віра марна, а гріхи не прощені. 18 Більш того, тоді християни, які переконали залишити свої минулі релігійні переконання, повинні загинути: Павло, однак, вірить, що загинули, напроти, померлі без Христа. 19 Якщо християнська віра — просто свого роду потіха в цьому життя, тоді ціна, заплачена за можливість бути християнином в багатоконфесійному коринфському суспільстві, робить їх найбільш нещасними людьми в цьому світі. Павло доводить цю хибну думку до логічного кінця. Вони повинні залишити своє визнання віри, якщо немає воскресіння з мертвих.

15:20-28. Якщо Христос воскрес. Тепер Павло роздумує про те, які наслідки має воскресіння Христа. 20 Він підтверджує, що це — істина і що воскресіння Христа означає гарантію воскресіння тим, хто помер. Перші плоди (первісток) означають, що попереду ще решта врожаю. 21 Гріх людини призвів до смерті (Бут. 2:17), і через людину прийде воскресіння. 23 Цей процес впорядковано: Христос — перший, а за Ним слідом йтимуть і християни. 24 Потім прийде кінець, остання подія в цій космічній історії, коли Христос віддасть в руки Отця Царство, отримавши перемогу над всіма ворожими силами. 25 Він царюватиме як суверенний Володар, Господь неба і землі, Який подолав всіх ворогів. 27 Павло цитує Пс. 8:7, підтверджуючи покорення Ним всі сил. Він підкреслює слово «всі». Однак, природньо, ці всі не включають Бога, Який покорив Йому все. 28 Коли це звершиться Сам Син паде ницьма перед Богом-Отцем, і буде Бог все у всьому.

В цьому короткому уривку Павло прослідкував шлях від втраченого і відновленого раю і покорення всього сутнього Богові, як і на початку творіння. Саме це й гарантує воскресіння Христа.

15:29-34 Воскресіння, християнське хрещення і служіння. Павло продовжує наводити аргументи проти уявлення тих, хто заперечує воскресіння в тілі і його важливість для християнського життя на Землі. Він завершує різким докором тим, хто будує своє життя на таких хибних основах. Якщо б не було воскресіння мертвих, тоді, вважає Павло, їх хрещення і служіння не мали б жодного змісту. 29 Це важкий для розуміння текст. Дехто вважає, що тут апостол висловлюється на підтримку уявлення про те, що коринфські християни фактично хрестяться для мертвих, ймовірно, покійних членів своїх сімей. Далі вони стверджують, що хоча Павло не схвалює цього, він просто згадує діла коринтян як докір їх віри. Павло не був прихильником прагматизму. Це виходило за рамки його пастирського служіння, і це була гостра критика їх поведінки, якою пронизане все послання.

Павло навчає в Римл. 6:3-5, що християни помирають з Христом при хрещенні і повстають до нового життя, і що вони возз’єднуються з Ним в Його смерті і воскресінні. Цей духовний досвід, на який вказує хрещення, не просто відноситься до «душі», але й до всієї особистості, зокрема, і до людського тіла. В ранній патристичній літературі грецькі отці Церкви трактували цей вірш так, немовби Павло запитував, для чого взагалі здійснювати обряд хрещення, призначений для тіла (фраза з мертвих, букв. «для мертвих тіл), повторюється двічі), якщо воно просто зникає?

30 Другий аргумент Павла стосується його власного служіння. Він постійно піддається небезпеці через свою діяльність. 31 Він розглядає свій щоденний стан як щоденну смерть. Для чого він помирає? Погани стверджують, що в цьому житті потрібно користуватися всім, потакати свої почуттям. Вони звинувачували тих, хто з ними не погоджувався, у запереченні своєї самодостатності і задоволень цього життя. Павло, вочевидь, сперечається з цим в світлі того, що він щоденно свідомо заперечує себе. 32 Він говорить про свою посвяченість служінню, аж до сутички з дикими звірями в Ефесі (можливо, це натяк на культ імператора в провінції, у що Павло, як римський громадянин, був якимось чином втягнутий). Цей культ завжди супроводжувався видовищами з дикими звірями. Він згадує в 2 Кор. 1:8-11 про труднощі, які пережив в Ефесі. За попередніми зауваженнями коринтян, Павло вважає, що марно витрачає час. Він повинен жити, як погани, які вважають, що потрібно їсти, пити і насолоджуватися, поки знаходишся в тілі, тому що після смерті всі ці задоволення зникнуть. Павло цитує Іс. 22:13.

33 Він закликає уникати дурної спільноти і наводить цитату з Таїс [Меандра]: «Товариство лихе псує добрі звичаї». Яке це має значення, якщо воскресіння мертвих заперечується? Ті, хто навчає про безсмертя душі і вседозволеність в цьому житті, кажуть, що гедонічний образ життя свідчив про їх успіх. Це етика багатих. Вони вихвалялися своїм розпутним життям. Павло, очевидно, стурбований, який вплив вчинить це суспільство на християнський характер. 34 Звертаючись до деяких коринтян, взиваючи до їх почуттів і закликаючи припинити грішити. Павло, вочевидь, має на увазі ту саму вседозволеність і житті, яка цілком схвалювалася християнами на тій основі, що воскресіння з мертвих не існує. Наповнене суцільними задоволеннями життя, яке вони вели, не залишало часу і місця для благовістя іншим про Бога, що залишає, на думку Павла, основний зміст християнського життя. Павло вірив, що всі повстануть колись перед Судом Божим і отримають належне воздаяння за свої діла, добрі чи погані, здійснені в час земного життя (2 Кор. 5:10; Об. 14:13). Саме тому він засуджував аморальну поведінку деяких коринтян, які відкидали воскресіння з мертвих, щоби виправдати свої вчинки. Порушення християнського етики тісно пов’язане з відкиданням воскресіння з мертвих і безвідповідальною поведінкою деяких християн.

15:35-44 Аналогія між насінням і воскресінням тіла

35 Павло відповідає тим «безрозсудним», які задали йому ці запитання (напр., як воскреснуть мертві!). Він наводить прості порівняння, що роблять зрозумілими найскладніші поняття. Пшеничне зерно має дві форми існування, і друга реалізується тільки після смерті зерна. Саме Бог визначив майбутній стан кожного типу насіння, тобто надав йому своє «тіло». Бог створив також тваринний світ с тваринами, що мають різне тіло. Це справедливо і щодо небесних і земних тіл. Їм призначена різна слава. Це видно на прикладі земних тіл. Воскресіння з мертвих — не виключення. Його можна уподобити насінню, посіяному в смерть, яке повстає з тління. Воно піддається перетворенню в славі. Посіяне в безслав’ї і немочі, воно повстає в славі і силі. 44 Павло робить висновок, що при наявності природнього тіла є й духовне тіло.

(«Новый Библейский комментарий» на 1Кор.15:12-44, переклад українською Прес-центр СЄЛФ).