День подяки: історія свята

День подяки (в США він називається "Thanksgiving Day") первинно був святом висловлення подяки Богові, разом з тим сім'ї і друзям за матеріальні блага і добре відношення. В традиційному сенсі (притаманному землеробським культурам починаючи з найдревніших часів), таке свято на закінченні осені означало подяку небесам за богатий урожай і за достаток плодів. З того часу у США і Канаді це свято значною мірою втратило свої релігійні коріння і стало громадянським, загальноприйнятим і всенародним.

Своїм корінням це свято сягає глибини американської історії, аж до найперших переселенців із Англії,що прибули до берегів Америки в 1620 році на знаменитому тепер судні "Мейфлауер". Вони висадились після важкого плавання по штормовому океану у нинішньому штаті Масачусетс морозного листопадового дня і заснували Плімутську колонію.

Більше половини із приблизно сотні прибулих не змогли пережити сувору зиму і загинули від холоду, голоду і хвороб. Ті, що вижили, заснували колонію і навесні з допомогою місцевих індійців, перж за все Скванто, які навчили їх, які культури і яким чином вирощувати на цьому непривітному кам'янистому ґрунті, приступили до обробки землі. Нагородою за їх зусилля став неочікуванно щедрий врожай. Перший губернатор колоністів У. Бредфорд запропонував провести день подяки Господу. На свято восени 1621 року отці-пілігрими запросили вождя і ще 90 індійців того племені, яке допомогло їм вижити у незнайомих умовах. Ця трапеза, розділена з індійцями, і стала першим святкуванням Дня подяки. Надалі колоністи відзначали щедрий врожай святкуваннями подяки від випадку до випадку.

Після завоювання незалежності і виникнення єдиної держави США перший президент країни Дж. Вашингтон запропонував відмічати День подяки як національне свято щорічно 26 листопада.

В 1864 році по закінченню Громадянської війни А. Лінкольн проголосив останній четвер листопада кожного року Днем подяки. В 1939 році Ф.Д. Рузвельт замінив цю дату на передостанній четвер листопада, однак обов'зкової сили його декларація не мала. Це викликало розкол серед штатів: 23 штата святкували День подяки в передостанній четвер, а 22 - в останній. Решта штатів (наприклад, Техас) оголосили обидва дня святковими.

В 1942 році Конгрес США прийняв білль, згідно з яким День подяки повинен святкуватись в останній четвер листопада. 26 грудня 1941 року Рузвельт підписав цей білль, встановивши тим самим схему, що діє до сьогодні.

 Традиції святкування.

За давньою традицією декілька поколінь однієї сім'ї збираються в домі старших на святковий обід. Кожен промовляє слова подяки за все те хороше, що відбулось в його житті. Їдять в цей день сучасні американці те ж саме, що їли їх пращури у далекому 1621 році на першому обіді в честь Дня подяки.

Багато які страви стали не просто традицією, а й свого роду символами свята: фарширована індичка з сиропом із журавлини і великий солодкий гарбузовий пиріг. Яскраві молоді гарбузи, початки "індійської" кукурудзи, яблука, апельсини, каштани, горіхи, сухі листки і грона винограду, що звисають з тарілки немов із рогу достатку, не лише служать традиційною прикрасою столу, але й втілюють надмір осінніх дарів природи. Букети золотих, оранжевих і яскраво-коричневих хризантем, доповнених гілочками з ягодами, довершають відчуття надміру і щедрості природи, справжнього свята багатого врожаю.

Подібно до жителів США, канадці в день подяки теж запікають індичку, теж просять Бога, щоби Він послав згори добробут їх країні. Кріт того, канадці в цей день готують яблуневий пиріг і пельмені з начинкою із індички.

Християни в Україні теж святкують у своїх церквах День подяки в одну із неділь жовтня. На урочистому служінні вони дякують Богові за дари землі, які Він послав для нас, за плоди, які вона принесла, за хліб, за чисту воду і за Слово Боже.

Дорогий друже, вкушаючи від плодів землі дякую Богові за все, що Він дав нам по милості Своїй!

Підготовлено Прес-центром СЄЛФ за матеріалами Вікіпедії.