Слово про сиріт — Олексій Федченко [відео]

Я займаюсь дітьми-сиротами з 1997 року. В цей час Господь почав відкривати наші очі на дітей-сиріт. Діти в той час на кожній станції метро відкрито нюхали клей, і особливо нікому не було до них справи. Спочатку ми просто годували цих дітей.

Державні перевіряючі органи неоднократно погрожували нас закрити, але не наважились.

Потім з’явилась організація Альянс «Україна без сиріт», ціллю якої було об’єднати всі християнські доброчинні організації, щоби разом, загальними зусиллями зробити більше.

Пізніше з’явились регіональні центри по містам: «Херсон без сиріт», «Одеса без сиріт», «Миколаїв без сиріт» і т.д. Сьогодні ми маємо величезні можливості служіння дітям-сиротам.

«Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу» (Як.1:27)

Зглянутися над сиротами і вдовами апостол Павло порівнює з благочестям і збереженням себе від миру і гріха. Можемо сказати, що наявність сиріт і вдів в країні є маркером того, наскільки вона успішна і наскільки вона має майбутнє. Це також є лице церкви.

В 1991 році наступила незалежність України і разом з нею свобода Євангелії. У нас в країні на той час було 13,6 млн дітей. В 2016 році, через 25 років, поколінням пізніше, дітей стало 7,6 млн, 600 тисяч з яких живуть на окупованих територіях. Про що це говорить нам? Що ми старіюча країна!

Чому так мало дітей в нашій країні?

Сьогодні система інтернатів, несприятлива для дітей, нараховує 106 тисяч дітей, в 10 років назад вона нараховувала всього 99 тисяч, а дитячого населення тоді було більше 10 млн.

Інтернати сьогодні вперто борються за дітей, і сьогодні перед нам, як перед церквою, стоїть виклик відносно дітей.

Для дитини найкращим є сім’я! І краще біологічна сім’я, аніж прийомна.

Нам необхідно доторкнутися до сиріт, щоби промінь світла сягнув їх серця і доторкнувся до них, просвітив їх.

«Заспіваю ж я вам про Свойого Улюбленого пісню любовну про Його виноградника! На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель. І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, та він уродив дикі ягоди! Тепер же ти, єрусалимський мешканче та мужу юдейський, розсудіть но між Мною й Моїм виноградником: що ще можна вчинити було для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому?» (Iс.5:1-4)

На 7 млн дітей місія «Сумка самаритянина» (“Samaritan’s Purse”) завозить в Україну 700 тисяч подарункових наборів, що означає: ресурси сьогодні є, Бог очікує від нас плоду:

«Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила» (Iван.15:2)

Бог не дивиться ні на що інше, окрім плоду, який ми приносимо. Галузка створена лише для того, щоби приносити плід.

Ми почали розвивати місіонерське служіння на сході України, і ми почали там місіонерські школи.

Будемо молитися про:

1. Сиріт.
2. Тих, хто присвятив себе на служіння сиротам.
3. Україну, щоби вона стала країною без сиріт.

Олексій Федченко – служитель церкви «Філадельфія», м. Київ. Волонтер, голова Центру взаємодопомоги «Врятуємо Україну».