Віруючі батьки і неспасенні діти

Чи це можливо? Звісно, так. Спасіння не передається спадково. Ми спасенні не тому, що отримали спасіння від своїх батьків чи дідусів і бабусь. Спасіння - це не те, що можна отримати "з молоком матері". Воно є виключно особистою справою. У Бога немає "онуків" - тільки діти, що прийняли Ісуса Христа як особистого Спасителя. Без особистої віри немає ні відродження, ні спасіння. Без віри Бог не може дати нам спасіння, а ми не здатні Його прийняти.

“А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його, що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога.” (Івана 1:12-13).

Нерозумною і абсолютно не біблійною є віра в те, що наше дитя успадкує небо без особистого досвіду отримання спасіння. Мої діти народились грішниками і потребують спасіння так само, як і будь-який інший грішник. Єдине, що наслідують від нас діти - це гріховна природа (Римл. 5:12). Головна причина того, чому мої діти сьогодні спасенні - це, перш за все, Божа благодать. Але якщо говорити з людської точки зору, вони спасенні, тому що були наставлені в Писанні, знаходились серед людей, які підкреслюють важливість спасіння; і коли вони змогли зрозуміти суть Доброї Новини, то вирішили прийняти Ісуса - особисто і індивідуально.

Нажаль, багато батьків не піклуються серйозно про вічну долю своїх дітей (і навіть онуків): батьки - в церкві, їх діти - ні; батьки чули Євангеліє, їх діти - ні. О так, можливо, на Різдво чи Великдень такі батьки і беруть своїх дітей до церкви, але така формальна релігійність слугує лише ожорсточенню сердець їх дітей, позаяк не підкреслює важливості покаяння і відродження, серйозності церковного життя.

Писання показує нам важливість виховання дітей у вірі:

“Я приводжу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона оселилась” (2 Тим. 1:5).

“А ти в тім пробувай, чого тебе навчено, і що тобі звірено, відаючи тих, від кого навчився був ти. І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса.” (2 Тим. 3:14-15).

Тимофій був спасенний тому, що його мама і бабця наставляли його в Писанні, завдяки чому він був "мудрим на спасіння". Мама і бабця взяли особисту відповідальність за його вічну долю, і це принесло плоди.

Як нам виховувати своїх дітей, щоби вони також були "мудрими на спасіння"?

1. Беріть дітей із собою до церкви.

Почніть цієї ж неділі. Відведіть їх до недільної школи. Нехай вони знаходяться під впливом благочестивих людей, під постійною дією Доброї Новини.

2. Слідкуйте за тим, щоби діти не залишали церкву.

Я вірю в те, що діти можуть навертатися. Але я також знаю, що деякі дитячі навернення можуть виявитись такими ж беззмістовними, як і "гроші" у грі "Монополія" із місцевого супермаркету (правду кажучи, це можна сказати і про деякі "дорослі навернення"). Я знаю це тому, що дуже часто такі діти, стаючи підлітками, раптом починають в якомусь молодіжному таборі відчувати провину, потребу в спасінні, каються і потім визнають, що зовсім не пам'ятають свого покаяння в ранньому дитячому віці.

Сумно бачити, як молоді батьки відвідують церкву лишень до того моменту, коли їх п'ятирічна (наприклад) дитина здійснить визнання віри, а потім їх в церкві немає.

Всі мої діти виховувались в церковній атмосфері. Всі вони каялись в дитинстві, але я продовжував молитись про них. І правильно робив! Я молився не тому, що не вірив в їх дитяче покаяння, а тому, що знав, що це покаяння тоді "запрацює" по-справжньому, коли мої діти почнуть практикувати життя за вірою. Я знаю, що такий підхід суперечить богословським поглядам декого, але коли мова йде про вічну долю моїх дітей, я волію, щоби вони самі були ВПЕВНЕНІ в спасінні, а не мучились потім у сумнівах протягом всього життя! Ще гірше, коли покаяння в дитинстві було нещирим, і я просто виховував нещирих баптистів. Я впевнений, що деякі наші "блудні діти" (відпавші) в дійсності ніколи не "відпадали", а просто є невідродженими. І ми замість того, щоби молитися про їх спасіння, намагаємось повернути їх в церковне членство.

Мені доводилось бути свідком таких сумних ситуацій, коли підлітки, відчуваючи себе винними грішниками, заявляли прямо, що вони невідроджені, що потребують спасіння і хотіли б насправді покаятись, але їх батьки реагували негативно: "Ти що! Ти був спасенний ще в чотири роки. Я маю навіть свідоцтво про твоє хрещення!" О, як ми повинні бути обережні, коли мова йде про душі наших власних дітей!

Нехай ваші діти живуть церковним життям. Нехай вони постійно чують проповідь Євангелія. Беріть їх на євангелізаційні зібрання. Посилайте їх в християнські молодіжні табори. Я бажаю, аби мої діти чули як можна більше біблійних проповідей і закликів до покаяння.

3. Нехай у вашому домі завжди вшановується Христос!

Мало просто ходити до церкви. Одне лише відвідування церкви породжує лицемір'я, якщо ми не застосовуємо Біблію вдома. Нехай ваші діти бачать приклад благочестивих дітей.

4. Не зупиняйте молитов про своїх дітей.

Не допускайте такого духовного упадку, щоби ви не могли чи навіть не хотіли молитись про своїх дітей. Як це жахливо - бути народженим згори християнином і не піклуватись про вічну долю власних дітей! Якщо ви не відвідуєте церкву, я прошу вас терміново знайти церкву, в якій насправді проповідується Боже Слово! Не лише знайдіть, але і регулярно відвідуйте її. Впливайте благочестиво на ваших дітей і онуків, як колись повпливали на Тимофія його мама і бабця.

Джерело: портал Ieshua.org.

Переклад на українську: Прес-центр СЄЛФ.