Єпископ про апологетику та її роль в житті християн

- Для багатьох поняття «Апологетика» залишається незрозумілим. Що таке «апологетика»?

«Апологетика» дослівно з грецької мови перекладається як «захист». Якщо ми говоримо про апологетику християнства, то це захист і утвердження християнського богослів’я і християнського світогляду.

- Чи потребує Істина, Бог захисту?

Гарне питання. Я чув такі зауваження: хай апологетикою займаються мусульмани, хай захищають Алаха, - він не справжній. Або індуси хай займаються апологетикою.

Бог, безперечно, захисту і допомоги людини не потребує. Але сама істина потребує захисту. Апостол Павло сказав в посланні до Філіпійців: «… я поставлений  захищати Благовістя», в іншому місці він пише «… при захисті та утвердженні Благовістя». Якщо ми уважно подивимося на Біблію з цієї точки зору, зі Старого заповіту до Нового, ми бачимо, що через своїх пророків, апостолів, посланців, в різних ситуаціях в житті суспільства Бог захищав і доводив що є Істина.

Ось апологетика – приклад Мойсея і фараона. Фараон бачив, які чуда показував Мойсей, чуда показували і волхви.  Де ж істина? Тоді апологетика полягала не в філософії або якихось богословських розмірковуваннях, але в проявах.  Коли Бог уже положив свій перст, волхви здались і сказали: «Це перст Бога, це більше наших можливостей». Тоді довелося фараону відпустити народ Божий.

Інший приклад ми бачимо в Новому Заповіті, коли апостол Павло сперечався з епікурейськими і стоїчними філософами і говорив про воскресіння з мертвих, доводячи їм істину.

Тому апологетика – це виклик, який християни повинні давати цьому світу. І я думаю, що це одна з головних відповідальностей – захищати і стверджувати благовістя.

- Сьогодні апологетика – це наділ євангелістів, проповідників, місіонерів? Чи її потребує кожен християнин?

Безперечно, вона потрібна кожному християнину. Будь-яке навіть просте свідоцтво сьогодні потребує аргументації. Чому я християнин? Чому я вірю? Петро каже: «будьте завжди готові всякому, що вимагає у вас звіту про вашу надію, дати відповідь з лагідністю та зо страхом».   Кожен з нас повинен бути готовим дати відповідь чому наша віра саме така, а не інша. Це абсолютно необхідно і повинен робити кожен християнин.

Більше того, я  хочу сказати, що тільки християнство допускає таку системну апологетику (наукову, філософську, богословську). Ось до прикладу індуїзм з 330 мільйонів богів. Кого захищати? Корову? Мавпу?  Щура? Жука якогось? Де тут єдність світу? До всіх інших богословських систем або світоглядів, включаючи індуїзм, буддизм і навіть іслам, це поняття неможливо застосувати, щоб вивести поняття істини. Тільки християнство допускає дуже строгий, науковий, історичний, критичний аналіз. Після різних нападів, християнство виходить з ще більшим  ствердженням, ще більшою перемогою в тому, що воно є істиною.

Будь-яке свідоцтво, будь-який доказ існування Бога, людина має не тільки сприймати  серцем через віру, але і через розум. «Люби Господа Бога твого всім розумінням твоїм, і з всієї сили твоєї».  Це значить, що християнська віра – не фанатизм, не містика. Віру ми бачимо в словах Августина: «Вірю, щоб зрозуміти». Тобто, людина всією своєю особистістю, у всій своїй цілісності приймає Бога, а це без апологетики, без доказів неможливо.

Люди часто питають: «Де ж тоді справедливість, якщо Бог над усім і від Нього все почалось? Чому у світі стільки зла?» Якщо ми не здатні відповісти людям, наше свідчення на цьому зупиняється. А у людей виникає маса питань. Відповідаючи на них, пояснюючи, - ми вже «займаємося апологетикою».

- В багатьох церковних общинах сьогодні можна стикнутися з атмосферою антиінтелектуалізму, коли віра протиставляється розуму. Як ви вважаєте чи можна об’єднати ці два поняття?

Я вважаю, що роз’єднати інтелектуальну частину людської особистості від його духовної було б абсолютним невіглаством. А таке в принципі не допустиме. Ті люди, які так роблять – люди, які погано знають богослів’я і погано знають науку. Вони думають, що віра не має ніякого стосунку до знання і навпаки, знання пригнічує віру. Між цими поняттями повинен бути чіткий баланс. В моїх лекціях по апологетиці я кажу таке: віра є попередником знання і нове знання йде за нею. Це можна розкрити на прикладі формування сучасного наукового світогляду: нові знання, що з’являються, це результат якоїсь гіпотези, якоїсь віри. Без цього людство залишалось би на місці.

Віра – це такий індуктивний стрибок  у невідоме, але не просто абсурд і фанатизм, але інтелектуально усвідомлений крок, який потім підкріплюється тією чи іншою практикою. Основоположники фундаментальних галузей науки вірили в існування Творця, в єдність фізичного світу, пізнаванність цього світу, існування певних законів, які утвердив Законодавець.

І, таким чином, там, де закінчується власне науковий метод  (це шлях експерименту, перевірки, наукового прогнозування), віра допомагає людині рухатись далі. Це вічне поєднання. І багато наукових відкриттів було зроблено інтуїтивно, це не був результат чистого експерименту. Тому все життя людини підтверджує, що ці два поняття повинні знаходитися в гармонії між собою.

- Якою буде секція «Апологетика» цього року?    

Апологетика буде представлена трьома розділами, які самі по собі унікальні, це:

1)Наукова апологетика християнства, яка заснована на порівняльному аналізі сучасного наукового світогляду з біблійним світоглядом, яке доводить, що Творець всесвіту і Автор Біблії – це одна і та ж Особистість;

2)Філософська апологетика, яка розглядає позицію християнського теїзму, або нашу хритиянсько-філософську позицію в сфері всіх філософських ідей та концепцій, які існували у минулому і існують сьогодні, в ХХІ столітті;

3)Богословська апологетика – це порівняльний аналіз різних богословських ідей і світових релігій з біблійним теїзмом, де ми однозначно доводимо, чому християнство є єдиним шляхом до Бога і чому християнство є єдиною істиною.

Саме у цьому форматі представлена секція Апологетики, де будуть вузькоспеціалізовані лекції, а також будуть доповіді, що присвячені більш загальним питанням на наших семінарських заняттях.

- Кому б ви рекомендували відвідати цю секцію?

Я б рекомендував прийти людям, які мають відповідну підготовку, цікавляться питаннями філософії, науки, порівняльного богослів’я – хто готовий серйозно присвятити себе християнській апологетиці. А також тим, хто знаходяться на стику «Церква і суспільство», хто присвячує себе служінню євангелізації і працює серед молоді в університетах.

- Які Ваші очікування від Форуму?  

Я думаю, що будуть глибокі наукові доповіді. Сподіваюсь, що ми зможемо провести дискусію, організуємо круглий стіл по апологетичній темі. Я очікую, що це послужить ще одним додатковим імпульсом для того, щоб відкрити потенціал Церкви і впроваджувати християнські цінності у всі сфери суспільства.

Східноєвропейський форум відбудеться з 13 по 16 листопада в Києві.