Переваги особистого благовістя - Рувим Торрей

Розгляньмо переваги особистого благовістя.

1. Всі можуть брати участь в цій праці. У звичайному зібранні - не більш чотирьох, п'яти чоловік, здатних проповідувати для збудування. Було б дуже сумно, якби всі намагались стати проповідниками. І воістину благословінням було би бажання всіх стати благовісниками. Будь-яка дитина Божа може виконувати цю працю, і всі здатні навчитись виконувати її ефективно. Мама, прив'язана додому багатьма хатніми клопотами, тим не менш може бути особистим свідком, в першу чергу, своїм власним дітям, потім прислузі в будинку, м'яснику, бакалійнику, прохачу, що стукає у двері, та по суті всім, з ким вона зустрічається. Я знав одну мати, дуже даровиту жінку, яка виховувала дітей в пізнанні Господа і дуже переживала, що не може потрудитись для Господа. Я ретельно спостерігав за цієї жінкою і побачив, що всім, хто би не приходив в її дім, вона говорила про Спасителя. І, по суті, вона трудилась більше для Христа в ділі благовістя, аніж більшість пасторів. Навіть люди, приковані до постілі хворобою, можуть бути благовісниками. Можна свідчити про Христа, коротко чи у ґрунтовній бесіді, друзям, що приходять відвідати хворого. В місті Міннеаполісі помирала дванадцятирічна дівчинка, донька дуже бідних бітьків. Вона була світлом Господнім для оточуючих і благовісником для невіруючих лікарів, яким, можливо, ніхто ніколи раніше не говорив про Христа. Ще одна бідна дівчинка із Нью-Йорка, яку витягнули із нетрів і яка померла через рік чи два роки, привела до Бога близько сотні чоловіків і жінок, знаходячись на порозі смерті.

Навіть служанка здатна бути корисним благовісником. Видатний англійський філантроп лорд Шафтсбері пізнав Христа завдяки особистому свідоцтву покоївки. Це відбулось в будинку, де не було місця Богові.

Люди, що часто подорожують, мають чудову можливість для особистого свідоцтва, коли вони рухаються потягом із міста в місто, зупиняються в різних готелях, відвідують магазини. Одного разу в Чікаго на заняття по вивченню Біблії прийшла одна жінка, медсестра за фахом. Наприкінці заняття вона підійшла до мене і сказала: "Мене привів до Христа один чоловік, який був пов'язаний з гуртовою торговою фірмою і частою бував у роз'їздах. Я знаходилась у готелі в кімнаті для відпочинку. Цей чоловік побачив мене, підійшов і спитав, чи я християнка. І коли я відповіла, що ні, він відразу розповів мені про шлях, що веде до життя. Було так цікаво, вражаюче побачити чоловіка, який, знаходячись у діловій поїздці, свідчить людям про Христа, і я прийняла Ісуса Христа як свого Спасителя в той самий момент на тому ж місці. Він сказав мені, що якщо я колись опинюсь в Чікаго, щоби я відвідала ваші заняття з вивчення Біблії". На протязі багатьох років я спостерігав за цією жінкою. Вона була справжньою християнкою і плодовитою працівницею для Бога.

Яких значних і прекрасних результатів можна було б досягти, якби всі християни стали активними благовісниками по мірі своїх сил! Ніщо інше так не сприяло б пробудженню окремих людей і суспільства в цілом. Кожен пастор повинен переконувати членів своєї церкви в необхідності благовіствувати, вчити їх цьому, і слідкувати, щоби ця праця виконувалась.

Яких значних і прекрасних результатів можна було б досягти, якби всі християни стали активними благовісниками по мірі своїх сил!

2. Свідчити можна всюди. Є не так багато місць, спеціально призначених для проповіді. Але немає таких місць, де неможливо би було свідчити особисто. Як часто, проходячи повз фабрики, тепловозні депо, житлові будинки і інші місця, де зосереджено багато людей, ми хотіли би увійти і проповідувати Євангеліє. Але зазвичай це неможливо. Однак можливо йти і благовістити особисто. Крім того, ми можемо благовістити на вулиці, незалежно від того, дозволено проведення вуличних мітингів чи ні. Ми можемо благовістити в будинках бідних і в будинках багатих, в лікарнях, у виправних колоніях, тюрмах, на вокзалах і в найрізноманітніших закладах - одним словом, всюди.

3. Благовістити можна в будь-який час. Час служінь, де можна почути проповідь, і час занять недільної школи доволі обмежений. Як правило, в більшості громад ми не можемо проводити служіння частіше, ніж два чи три рази в тиждень, по три чи чотири години. А свідчити особисто ми можемо сім днів на тиждень, в будь-яку годину дня і ночі. За останні 20 років краща праця по розповсюдженню Євангелії була зроблена в нашій країні на вулицях після опівночі. Ті, хто був небайдужий до людським душ, ходили по вулицям в пошуках безпритульних, заходили у притони в надії знайти "заблудших овець". В, таким чином, багато сотень цих безпритульних були спасені.

Свідчити особисто ми можемо сім днів на тиждень, в будь-яку годину дня і ночі.

4. Особисте свідчення досягає людей із різних прошарків суспільства. Існують великі группи людей, для яких не годиться жодний інший метод. Зустрічаються відлюдкуваті, які ніколи не підуть до церкви. Це водії трамваїв, поліцейські, провідники на залізній дорозі, пожежники, дуже бідні і дуже багаті. Дехто з них не може відвідувати церкву чи зібрання на дому, інші просто не попадуть туди. Але особисте свідчення проникає і в ці прошарки населення.

5. Особисте свідчення досягає цілі. Проповідь обов'язково має загальний характер. Особисте ж свідчення предназначене для однієї людини і має особистий характер. В особистій бесіді не можна не зрозуміти про кого йде мова, неможливо уникнути гострих моментів, не можна сказане приписати комусь іншому. Багато людей, чиїх сердець не торкнулась проповідь навіть такого досвідченого євангелиста, як Д.Л. Муді, пізніше отримали спасіння завдяки особистому свідченню.

6. В особистій бесіді враховуються конкретні потреби конкретної людини. Навіть якщо людина духовно пробудилась і збагнула свою гріховність, а можливо і покаялась завдяки публічній проповіді, все одно особисте спілкування необхідне для того, аби вивести її на світло, щоби вона отримала позитивний духовний досвід.

7. Особисте свідчення виявляється корисним там, де інші методи не приносять успіху. Декілька тижнів назад одна з моїх кращих працівниць сказала мені, що вона відвідувала церкву на протязі багатьох років і завжди хотіла стати християнкою. Вона слухала проповіді відомих проповідників, однак залишалась неспасенною. Але вже на першому неформальному спілкуванні вона покаялась, тому що хтось підійшов до неї і поспілкувався з нею особисто.

8. Особисте свідчення дуже результативне. Не піддається жодному порівнянню ефективність хорошої проповіді і ефективність постійного особистого свідчення. Візьмемо церкву, яка нараховує сто чоловік. Вважається, що така церква, очолювана хорошим пастором, трудиться виключно добре, якщо щорічно її ряди поповнюються в середньому 50 людьми. А тепер припустімо, що члени цієї церкви навчені благовістити особисто, і, скажімо, п'ятдесят із ста дійсно добре виконують цю працю. Якщо кожен з цих п'ятдесяти буде приводити до Христа одну людину в місяць, в середньому це буде не дуже багато. Але в рік отримуємо шістьсот замість п'ятидесяти вищезгаданих. Церква з відносно слабкими проповідниками, але члени якої є активними благовісниками, досягне значно більших результатів, аніж церква з прекрасними проповідниками, яка на ділі благовістя покладається лише на проповідь служителів.

Книга Р.Торрея "Особисте благовістя" (російською мовою) доступна для прочитання тут.

Рувим Арчер Торрей (1856-1928) був і євангелистом і вчителем Біблії. Довго працюючи разом із Д.Л. Муді, він став дуже відомим під час подорожей по світу з проповіддю в 1902 і 1921 роках. Його проповіді в Уельсі в 1902 році були відмічені як одна із причин Уельського пробудження на початку 1900-х рр. Він був першим керівником Біблійного Інституту Муді і написав багаточисленні богословські книги і книги про посвяту.