Роль Церкви в час війни. Служіння військових капеланів - Рустам Фатулаєв [відео]

Церква завжди зустрічається із викликами суспільства. В 1990х рр. це були наркоманія, злочинність. Чи повинна Церква зупинити те зло, яке відбувається в цьому світі, чи то наркоманія, чи війна? Ні! Писання говорить, що зло буде наповнювати землю і розповсюджуватись! Але що повинна зробити Церква? Вона має бути у всеозброєнні! Коли розпочалась війна, ми, нажаль, виявились не готові до викликів, що виникли.

"Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчення хилиться, хіба не підтримаєш їх?
Якщо скажеш: Цього ми не знали! чи ж Той, хто серця випробовує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і він знає про це, і поверне людині за чином її" (Прит.24:11,12)

Хлопці, що знаходились у нашому війську, особливо на початку війни, були тими самими, як тут написано, "узятими на смерть" людьми! Вони не мали жодного військового досвіду, не мали захисту, зброї, обмундирування, нічогісінько!

Що ж робити віруючій людині в такій ситуації?! Сказати: "Цього ми не знали!" чи "Це не моя справа"?!

Служіння на фронті - індивідуальне! Цьому неможливо навчитись на конференції, школі, ще якомусь масовому заході. Це конкретне покликання конкретної особи.

Що таке здоровий патріотизм? Це не звеличення однієї нації над іншою. Це переживати і піклуватись про добробут тої країни, в якій ми живемо!

Ми не маємо права сказати "це не наша справа"! Але що ми можемо зробити для цих людей, Церкво? Чого Бог очікує від нас? В чому мали потреби солдати? В пастирях!

Хто такий капелан?

Капелан — це пастир, це священик

Спершу, коли ми приїзджали на фронт, до нас ставились із пересторогою. Але коли ми залишились із солдатами, допомогли їм облаштувати побут, молились з ними, відношення покращилось. Вони почали бачити результат молитов, побачили, що молитва має силу. Капелан має познайомити чоловіка з Богом. Він як священик не бере до рук зброю, не є воюючою стороною і не бере участі у бойових діях. Інакше він перестає бути капеланом.

Церкві ще доведеться попрацювати над реабілітацією солдат і їх сімей.

Цікаве і важке запитання: як бути із заповіддю "не вбий"? Бог дав її в Старому заповіті. Але скільки раз пізніше той самий Бог сказав "вбий"? Багато раз! Що ж тоді означає "не вбий"? Ти не можеш чинити самосуд, користуючись зброєю! Наступить час, коли Церква переосмислить свою роль і відношення до питання про захист своєї країни і свого дому. На нас давить досвід минулих років, минулий марґінез. Але Церква має розуміти час, в який вона живе!

Добрі діла не можуть сховатись!

Одного лиш бажання бути капеланом недостатньо, необхідно бути готовим до цього служіння, повинно бути покликання. І також треба розуміти, що служіння військових капеланів - це вид євангелізації, можливість проповідувати Євангелію.

Рустам Фатулаєв - старший пастор церкви "Скинія", керівник відділу соціального служіння Церкви християн віри євангельської України, голова правління української міжконфесійної місії "Духовна і доброчинна опіка в місцях позбавлення волі", президент Всеукраїнської громадської організації "Асоціація християнських центрів реабілітації".

------

При підготовці матеріалу використовувались фотографії facebook-спільноти Служба военных капелланов - Прес-центр СЄЛФ.