Різдво 2018 — Михайло Паночко [відео]

Що практично для нас означає це рішення? Як правильно тепер святкувати це одне із найбільших християнських свят? Ці питання ми адресуємо старшому єпископу Української Церкви Християн Віри Євангельської Михайлу Паночку.

Чи не викличе оце рішення Верховної Ради якоїсь плутанини чи сум’яття серед християнських церков [України]?

Звичайно, для нас це нове, ми багато років святкували Різдво 7 січня. Тому перші роки таке невелике сум’яття буде. Справа в тому, що ми взяли курс на Європу, а вся Європа святкує саме 25 грудня. Але для нас, християн, це не має викликати сум’яття — будемо святкувати і 25 грудня, і 7 січня. Колись Григорій Сковорода казав, що «для праведника кожен день — Великдень, а для грішника і Великдень — не свято». Тому будемо святкувати, головне, аби це було від щирого і чистого серця.

В нашому краї 25 грудня деколи називають «католицьким» або «польським» Різдвом. Чи може це свято мати будь-яке деномінаційне або національне забарвлення?

Різдво є всенародне, бо Христос народився для всіх людей. Біблія говорить: «Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім» (Лук.2:10).

Як у новому контексті відзначатиме це свято Українська Церква Християн Віри Євангельської?

Найперше, ми вдячні Богові, що Верховна Рада прийняла це рішення про святкування Різдва Христового 25 грудня зі всім світом. Наші церкви будуть намагатися входити в цей режим святкування.

Тобто і 25 грудня, і 7 січня церкви будуть тішитися тим, що на землю прийшов Спаситель?

Так. Павло сказав: «хай з любов'ю все робиться в вас!» (1Кор.16:14). Тут важливі не дати і передання, але любов, бо Бог є любов.

У нашому краї Різдво для багатьох невіддільне від традицій, страв і обрядів. Але в різних країнах традиції різні. Чи є серед цих обрядів такі, яких дотримуватися потрібно обов’язково?

Кожен розмірковує про Різдво настільки, наскільки він розуміє і сприймає саме це явище. Коли ми сприймаємо цю подію Різдва Христового і розуміємо її суть, тоді усі оці традиції і передання відходять на другий план. Коли ми святкуємо Різдво Христове, але самі ми далекі від суті Різдва, від мети приходу Христа на землю, то на тій основі можуть бути суперечки. Відповідь дає Біблія, тому я закликаю усіх християн читати Біблію, вона говорить про ціль приходу Христа.

Старий Завіт дає нам відповідь прямо. Ізраїльський народ своїм серцем був далеко від Бога, і Він прямо сказав про це: «...народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене...» (Iс.29:13)

Під час відзначення Різдва Христового співають багато різдвяних пісень, які називають колядками, і у них Ісуса переважно зображають як немовля. Але немовля є слабке і немічне. То що може Ісус?

Медаль має дві сторони. Є догматична суть. Бог хотів через немічність немовляти показати, що «не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом» (Зах. 4:6). Бог не прийшов у вигляді грізного монстра, але у вигляді дитинки. Це був запланований Богом акт для викуплення нас, загрузлих у гріхах.

Але друга сторона полягає в тому, що ми не можемо вважати постійно Ісуса маленьким. Він приніс Себе в жертву не дитятком, але в зрілому віці. Тому маємо пам’ятати не тільки, що «Дитя народилося нам», але також, що Він є «Бог сильний» (Іс. 9:5). Ми розуміємо, що без народження немовляти не було б і Голгофи.

Іншими словами, чи можна сказати, що суть Різдва полягає в тому, що Ісус народився, аби померти?

Біблія говорить, що «...заплата за гріх смерть...» (Рим.6:23). Сталося гріхопадіння, людство відпало, і Бог передбачив це наперед, тому ще від закладин світу Він запланував прихід Ісуса Христа. Все має свій зв’язок: народження, смерть, воскресіння. На тому ще й не кінець, адже було вознесіння, а потім буде Другий Прихід.

Отже, суть Різдва полягає в тому, що Христос прийшов, щоби померти за наш гріх. Але сьогодні якщо задати пошук «Різдво» в Google, переважно побачите інформацію про Санта Клауса, оленів і інші символи Різдва, але порівняно мало буде інформації про Самого Христа. Що коїться зі світом?

Біблія і на це дає відповідь. Центральною фігурою Біблії є Ісус — якби не Він, то ми б залишилися у своїх гріхах. Біблія чітко каже, що увесь світ лежить у злі, людям подобається жити в гріху, і в цьому полягає трагедія нашого світу. Відбувається противлення Божому Слову, проповіді, Євангелії, всьому, що нагадує про Спасителя і Божу правду. Йде боротьба між світлом і темрявою. Хотілось би, щоби були справжні християни, які розуміють суть Різдва. Нас не врятують від гріха страви і традиції. На хресті відбувся акт примирення грішника зі святим Богом. Ісус прийшов зруйнувати діла диявола. Бог бажає, щоб ми жили вічно. Якщо ми пізнаємо суть Різдва, то отримаємо справжню радість, про яку благовістив Ангел.

Різдво — це день народження. А на день народження прийнято дарувати подарунки імениннику. У випадку Різдва виходить, що саме Іменинник подарував нам подарунок — вічне життя. А що ми можемо подарувати Імениннику, Ісусу Христу? Чи чекає Він від нас подарунків?

Звичайно, і Біблія про це говорить. Коли десять прокажених очистилися після зустрічі з Христом, то тільки один повернувся, щоб подякувати. Бог є самодостатнім і Йому нічого не потрібно, щоби ми Його чимось здивували. Так само, як і земні батьки чекають вдячності від своїх дітей, цього ж чекає від нас і Господь.

Однією з найпоширеніших пісень, яку співають на Різдво, є «Нова радість стала». Що це за нова радість?

В Новому Завіті більше 15 раз Ісус сказав про ціль Свого народження. Один з висловів: «Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали» (Ів. 10:10). В іншому місці Він говорить: «Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду» (Ів. 18:37), або «Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння» (Мф. 9:13). Чимало є місць, де Ісус сказав про ціль Свого приходу. І коли ми не читаємо ці місця, то співаємо «на автоматі» різдвяні пісні, але читаючи Писання, ми можемо розуміти, в чому є радість приходу Христа. Без жертви Христа сповідь у власних гріхах не мала б жодного сенсу, адже «...заплата за гріх — смерть...» (Рим.6:23). Радість полягає не тільки в тому, що Ісус народився, але в тому, що Він приніс все багатство неба Своїм народженням. Тому радість Різдва не має залишитися просто в Різдві, але перерости у радість спасіння. Бажаю всім черпати радість саме від народження Ісуса!

Михайло Паночко вже 19 років є старшим єпископом Української Церкви Християн Віри Євангельської (п'ятидесятників) – однієї з найбільших протестантських конфесій в країні. У 2017 році він служив черговим головуючим Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій, є активним членом Ради Євангельських Протестантських Церков та Міжнародної Асамблеї Християн Віри Євангельської. Бере активну участь у роботі Українського біблійного товариства.