Христос і культура: моделі взаємин — Богдан Галюк [відео]

Журнал «Новое время» наводить наступні слова Влада Троїцького, українського режисера, засновника фестивалю «Гогольфест»: «Мы много говорим о реформах, но мало понимаем, что главная реформа — это реформа сознания... По идее, именно культура должна формировать образ будущего... Будущее — это сознание, а оно определяется как раз культурой...»

Культура — це певна «обгортка» істини.

«Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу. Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!» (1Iван.2:15-17)

«Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого» (Iван.17:15)

Нам потрібно в церквах вчити людей. Я зауважив, що проходять роки, а люди не змінюються, «ходять по колу».

Основоположною працею про взаємини Христа і культури є однойменна праця Річарда Нібура, яку варто прочитати всім.

Ісус поставив юдаїзм в небезпечне положення тим, що відділив релігію і етику, а також тим, що бажав утвердити «царство не від світу цього».

Є різні моделі взаємодії християнства і культури:

1. Модель конфлікту. Цей підхід стверджує, що Євангеліє і культура цілком несумісні.

«...ввесь світ лежить у злі» (1Iван.5:19)

«Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!» (Екл.1:15)

Це радикальний підхід, який стверджує, що Царство Боже збудувати на землі неможливо.

Про радикальну відмову від мистецтва говорив, зокрема, Тертуліан. І ми можемо його певною мірою зрозуміти, бо він жив в часи гонінь.

Можемо згадати ще анабаптистів XVI ст., які проповідували ці ж ідеї.

2. Христос і суспільство в злагоді. Христос представлений в цьому підході як найкращий представник культури.

Климент Олександрійський, Василь Великий були прихильниками цього погляду. Вони звертали увагу на те, що апостол Павло цитував поганських поетів:

«...як і деякі з ваших поетів казали: Навіть рід ми Його!» (Дiї.17:28)

«Сказав один з них, їхній власний пророк: Крітяни завжди брехливі, люті звірі, черевані ліниві!...» (Тит.1:12)

Сергій Головін говорить про те, що таке цитування подібне на те, якби сьогодні проповідник цитував праці Владіміра Лєніна.

3. Христос трансформує суспільство.

Прихильником цієї теорії був Блаженний Августин. В його часи точилися дискусії про те, чи можна риторику використовувати для проповіді Євангелії. Августин стверджує, що ми повинні використовувати цю науку в благих цілях.

Також цю теорію проповідував Мартін Лютер. Він робив християнські гімни із народних мелодій.

Іван Проханов, лідер п’ятидесятників Росії початку ХХ століття. Відома його праця «Євангельський стиль життя», яка була прийнята одноголосно. Він говорив, що Євангеліє повинно впливати на науку, а євангельські християни повинні прагнути отримати вищу освіту і стежити за наукою. Те ж, на його думку, стосується мистецтва.

Тепер, коли відкрито архіви СРСР, уже відомо, що вчення про непотрібність навчання і науки було нав’язане церкві Радянським Союзом.

Ми, християни, що живуть у світі, обов’язково приходимо до теми міжкультурної взаємодії.

«Вони боялися Господа, і богам своїм служили за правом тих народів, звідки повиганяли їх» (2Цар.17:33)

В статті «К эстетике слова» російський філософ і мислитель Міхаіл Бахтін стверджує: «Каждый культурный акт существенно живёт на границах: в этом его серьёзность и значительность; отвлечённый от границ, он теряет почву, становится пустым, заносчивым, вырождается и умирает».

Церква знаходиться в світі і є кількісно меншою за світ. Ми говоримо про культурний акт як про апологетичний момент євангелізації. Завдання культури в контексті церкви полягає в тому, щоби підтримувати руки церкви в євангелізації. Культура, образно кажучи, свого роду готує «водне середовище» до «вилову риби».

Цей культурний акт «живе на границях». Якщо Церква відходить від цього культурного акту, відбувається оце: «отвлечённый от границ, он теряет почву, становится пустым, заносчивым, вырождается и умирает».

Завдання церкви не тільки зберегти віру, але й передати її.

Ми у своїй церкві проводимо безкоштовне навчання англійської мови невіруючих людей. Мені особисто, як людині, яка працює в християнському середовищі, це дозволяє розуміти, чим живуть люди в світі.

Богдан Галюк – християнський проповідник і автор, магістр мистецтва, докторант богослів’я, секретар відділу освіти УЦХВЄ.