Свято подяки — Леонід Бірюк [відео]

Ще у книзі Вихід, яка описує події, що відбувалися близько 3500 років назад, ми читаємо про Свято Подяки.

«Три рази на рік будеш святкувати Мені. Будеш дотримувати свято Опрісноків; сім день будеш їсти опрісноки, як наказав тобі, окресленого часу місяця авіва, бо в нім ти був вийшов з Єгипту. І не будете являтися перед лицем Моїм з порожніми руками. І свято жнив первоплоду праці твоєї, що сієш на полі. І свято збирання при закінченні року, коли ти збираєш з поля працю свою. Три рази на рік буде являтися ввесь чоловічий рід твій перед лицем Владики Господа. Не будеш приносити крови жертви Моєї на квашенім, а лій Моєї святкової жертви не буде ночувати аж до ранку. Початки первоплоду твоєї землі принесеш до дому Господа, Бога твого. Не будеш варити ягняти в молоці його матері» (Вих.23:14-19)

Я хотів би звернути вашу увагу, що із самого початку Господь сказав: «будеш святкувати Мені». Ми не проти того, щоби дякувати людям, що трудилися над плодами. Ми розуміємо, що люди достойні подяки за працю, за участь в нашій долі і житті країни, але ми віримо, що перш за все маємо дякувати Богові.

В деяких країнах, зокрема у Сполучених Штатах, День подяки святкується на державному рівні. Це пов’язано із згадками про долю перших поселенців, які пережили неврожай, але змогли вижити: їм допомогли корінні індійці, і земля принесла багатий врожай. В цей день обов’язковою стравою на святковому столі є індичка.

В Ізраїлі фактично було два врожаї через специфічні погодні умови. Першим дозрівав ячмінь, потім пшениця, інші зернові, другий врожай був пов’язаний із принесенням плодів фруктових дерев і винограду.

Свято жнив, повторюсь, пов’язане не з поклонінням дарам, але з поклонінням Господу.

«Сім тижнів відлічиш собі, від початку праці серпа на дозрілому збіжжі зачнеш лічити сім тижнів. І справиш свято Тижнів для Господа, Бога свого, у міру добровільного дару своєї руки, що нею даси, як поблагословить тебе Господь, Бог твій. І будеш радіти перед лицем Господа, Бога свого, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, що в брамах твоїх, і приходько, і сирота, і вдова, що серед тебе в місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім'я Його» (Повт.16:9-11)

Важливо, що було вказано святкувати з радістю! Повинні були радісними бути всі.

Це свято також говорить про рівність нашу перед Господом, адже радіти разом із господарями мали і раби.

Цей час був часом опіки над сиротами і удовами.

Коріння, закладені в ці свята, знаходять своє відображення в Новому Завіті — ми також рівні перед Господом і рівно виправдовуємося благодаттю.

«І станеться, що позосталі з усіх тих народів, що приходили на Єрусалим, то будуть приходити з року на рік, щоб вклонятись Цареві, Господу Саваоту, і щоб святкувати свято Кучок. І станеться, хто від земних племен до Єрусалиму не прийде, щоб вклонятись Цареві, Господу Саваоту, то не буде дощу в них. А якщо не прийде племено єгипетське, і не ввійде всередину, то буде на них та пораза, якою народи ударить Господь, хто святкувати свято Кучок не прийде» (Зах.14:16-18)

Якщо говорити про первинне значення цих слів, то мова тут йде про Тисячолітнє Царство, але також тут мова і про те, що всі народи будуть брати участь в поклонінні Богові.

Якщо взяти притчі Ісуса Христа, то приблизно четверта їх частина відноситься до жнив. Христос говорив до людей зрозумілою мовою — так само маємо говорити і ми.

В людини можна забрати все, але неможливо забрати віру в Бога і спасіння, якщо вона сама того не забажає. Якщо є пригнічений стан, нам все одно необхідно, як пише апостол Павло, «подяку складати за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1Сол.5:18).

Не будемо забувати розпочинати молитву з подяки!

Леонід Бірюк — замісник єпископа Об’єднаної церкви ХВЄ Білорусі, старший пастор церкви «Віфанія».