Погляд під маску. Ми не винні, чи не так? — Джим Андерсон, Хайді Карлссон

Я часто зустрічався з подібним відношенням у своїх поїздках. Декілька років назад, коли я їздив по справам служіння закордон, мене запросили проповідувати в одній церкві. Я приїхав туди незадовго до початку служіння, і коли я увійшов, пастор і його лідерська команда провели мене в кімнату за сценою. Мені повідомили, що я маю вважати за велику честь можливість проповідувати в одній із найбільших церков країни. Потім мене попросити повідомити тему проповіді. Позаяк саме вони мене запросили, я був здивований, що вони не знали цього, але через перекладача я пояснив їм, що буду проповідувати з книги Буття про Адама і Єву і розбирати тему сексуальності, чистоти, батьківства і серця доньки. Служителі почали несхвально хитати головами: «Ні, ні, ні. Це не добре. Ви не можете говорити про це. Вам потрібно проповідувати про щось більш надихаюче, скажімо... про євангелізм». Я не міг повірити почутому. Невже вони не помічали в місті те, що я нещодавно спостерігав?

Я щойно пройшовся по універмагу, де молоді дівчата в тісному одязі ходили, повиснувши на хлопцях. Ми щойно їздили по вулицям міста, де на центральній площі виднілося багато плакатів по всій довжині десяти- і п’ятнадцятиповерхових будинків з напівоголеними жінками, які рекламували якусь фірму з виробництва одягу. В мене склалось враження, що пастори і лідери вірили, що в членів їх спільноти і молоді є імунітет на поширену в їх суспільстві аморальність, де на всіх вулицях сяяв заклик поклонятися лжебогам сексу. Чи, можливо, пастори і лідери самі були настільки піддані впливу цієї культури, що навіть не помічали існування проблеми. На жаль, таку позицію займають багато церков по всьому світу...

Повсюдно навколо себе ми зіштовхуємося з образами і ідеологією порочності

Іноді я читаю новини в газеті чи дивлюсь денні телепередачі, щоби дізнатися, що відбувається в суспільстві. Мене шокує те, до якої міри люди втратили сором’язливість. Вони хваляться тим, скільки вони мають сексуальних партнерів, і пишаються кількістю сексуальних зв’язків. Здається, що чим більш швидкоплинним і вітряним був цей зв’язок, тим більш гордовито вони себе почувають. Деякі люди обмінюються дружинами заради сексуальних утіх. Познайомитись із кимось більше не означає, що «потім ми ще обов’язково зустрінемося». Сьогодні це просто означає, що в нас буде секс без жодних зобов’язань, жодних перспектив зав’язати відносини в майбутньому. Порушення Божих стандартів відбувається повсюдно: в барах, в студентських гуртожитках і серед учнів старших класів, на робочих місцях.

Складається враження, що сьогодні єдиним правилом в питаннях сексуальності і відносин є те, що не повинно бути жодних законів, обмежень чи заборон з приводу сексу і сексуального самовираження. Згадується Послання апостола Павла до коринтян, в якому він пише: «Всюди чути, що між вами перелюб, і то такий перелюб, який і між поганами незнаний, що хтось має за дружину собі дружину батькову... І ви завеличалися, а не засмутились радніш, щоб був вилучений з-поміж вас, хто цей учинок зробив» (1Кор.5:1,2). Ті ж слова вірні і сьогодні! Наше суспільство занадто далеко відхилилось від задуму Бога відносно сексуальності і йому невідоме почуття жалю. Але сьогодні нам, віруючим, можна пред’явити ті ж претензії, що і соціуму, який оточує нас.

На основі чого я можу стверджувати, що храмова проституція існує і сьогодні? Я розумію, що люди більше не зводять храми для поклоніння Ваалу, Астарті і Діані, але що таке «храм»? Чи не є місця, присвячені поклонінню особі чи ідеї, свого роду храмами? Задумайтесь про це. Чи існують підприємства, сфери впливу, сайти і організації, що просувають бога сексуальності? Так, існують.

Окрім очевидно прикладу організацій, що займаються регулюванням дітонародження, погляньте на те, що заполонило кінотеатри, інтернет, телебачення і журнали. Поспостерігайте за тим, що відбувається у світі спорту і популярної літератури. Послухайте те, про що навчають на уроках статевої освіти і загальноосвітніх школах. Вслухайтесь в слова пісень і зверніть увагу на музикальні кліпи, зняті для підлітків. Все це свого роду «храми», думки і ідеології, і нас затягнуло в їх привабливі пастки.

У Старому Завіті храмові блудниці заволікали молодих чоловіків поклонятися із ними на висотах, відкрито перед всіма займаючись сексом, а сучасні храми заволікають до розпусти інших, заряджаючи атмосферу навколо сексом і еротикою. Повсюдно навколо себе ми зіштовхуємося з образами і ідеологією порочності.

Мене шокує те, до якої міри люди втратили сором’язливість

Чи усвідомлюємо ми це, чи ні, але ми звикли до образів людей, які демонструють сексуально провокативну поведінку. Коли ми їдемо дорогою і бачимо рекламні плакати, перевіряємо електронну пошту, дивимось спортивну передачу чи читаємо журнали, то все навколо постійно затягує нас в поклоніння богам сексуальності. Невідворотна реальність нашого часу: поклоніння божествам розпусти охопило все навколо тут і зараз, перетворившись на подобу храму...

Чи випадковим є те, що перед тим, як Гедеон отримав конкретну стратегію перемоги над мідіанітянами, його першим завданням стало руйнування жертівника Ваалу перед домом його батька? Перш ніж отримати перемогу над будь-якою ворожою армією, Божому народу необхідно було знищити супротивника зсередини. Відразу ж після крупної перемоги, взяття міста Єрихона, Ізраїль втратив немало людей у незначній битві тільки тому, що Ахан не послухався повеління Божого і взяв собі із заклятого, заховавши в себе у наметі. Бог сказв Ізраїлю: «Устань, освяти народ та й скажеш: Освятіться на завтра, бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Закляте серед тебе, Ізраїлю! Ти не зможеш устояти перед своїми ворогами, аж доки ви не викинете з-поміж себе того заклятого» (Iс.Нав.7:13). Перш ніж розв’язати битву із зовнішніми ворогами, необхідно очиститись всередині.

В мене склалось враження, що пастори і лідери вірили, що в членів їх спільноти і молоді є імунітет на поширену в їх суспільстві аморальність, де на всіх вулицях сяяв заклик поклонятися лжебогам сексу. Чи, можливо, пастори і лідери самі були настільки піддані впливу цієї культури, що навіть не помічали існування проблеми

Бог висловив Свій гнів через пророка Ісаю, коли побачив поклоніння, що звершується як ритуал. Якщо ми не знаходимось там, де нас бачить Господь, і не виконуємо те, що Він доручив нам як частині Його Церкви, то всі танці і приношення не вчинять на Бога жодного впливу. «...нащо Мені многота ваших жертов? говорить Господь. Наситився Я цілопаленнями баранів і жиром ситих телят, а крови биків та овець і козлів не жадаю!... Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило огида для Мене воно... Новомісяччя ваші й усі ваші свята ненавидить душа Моя їх: вони стали Мені тягарем» (Іс. 1:11,13-14).

Іншими словами, Бог говорить: «Щоразу, коли ви здійснюєте Мої повеління в питаннях храмового служіння, Мене нудить, бо ваше посвячення зовсім не відображається у вашому щоденному житті і в суспільстві. Ви нічого не робите із внутрішньою нечистотою, не допомагаєте сиротам і вдовицям. Ви не чините перепони пролиттю невинної крови і здійсненню інших беззаконних дій».

В книзі Ісаї говориться, що наступить суд: «І промовив Господь: За те, що народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене заучена заповідь людська» (Iс.29:13).

Бог бачив, що життя ізраїльтян було позбавлене істинного поклоніння і посвячення. Вони звершували звичні обряди поклоніння в храмі і не змогли розпізнати, звинуватити, зруйнувати і знищити помилкові релігійні системи, які грозили поширитися на їх власні вірування і уклад життя.

Наша місія полягає в тому, щоби вершити правосуддя, викорінювати те, що робить боляче серцю Бога, знати відбитки диявола в культурі і вплинути на те, що відбувається навколо нас

Як народу Ізраїлю у Старому Завіті і в часи ранньої Церкви, так і нам Бог дав повеління в питаннях служіння в храмі і поведінки в суспільстві, щоби зберегти і направити нас. Повеління про служіння в храмі мають на увазі наше церковне життя. Ми молимось, поклоняємось, читаємо Писання. Ми відвідуємо семінари по вивченню Біблії, біблійні школи, недільні школи, домашні групи, їздимо на конференції, читаємо книги. Ми наповнені Святим Духом, знанням і мудрістю. Нам дані духовні дари. Наш розум оновлюється, а ми перетворюємося із слави в славу.

Але Бог не бажає, щоби ми зупинилися на цьому. Окрім всього цього, ми повинні виконати повеління про життя в суспільстві. Ми приносимо наші тіла як живі жертви для Господа, щоби Його життя в нас могло поширитися на соціум. Ми виходимо до людей і вчимося бути Церквою поза чотирма стіна церковної будівлі, чинячи протидію структурам зла, що давлять на людей і руйнують їх.

Наша місія полягає в тому, щоби вершити правосуддя, викорінювати те, що робить боляче серцю Бога, знати відбитки диявола в культурі і вплинути на те, що відбувається навколо нас.

Уривок з розділу 6 «Ми не винні, чи не так?» книги Джима Андерсона і Хайді Карлссон «Погляд під маску: як культура покушається на нашу сексуальність».

Ви можете замовити цю книгу за адресою: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

Джим Андерсон – директор і засновник служіння Lifeline Ministries, автор книги «Погляд під маску».