Menu
RSS
logo
Ви тутГоловна/Ресурси секцій/Церковне лідерство/Мирослав Маринович — Східноєвропейський Лідерський Форум
Мирослав Маринович

Мирослав Маринович

URL сайту:

Реінкарнація феноменів більшовизму в посткомуністичних країнах — Мирослав Маринович [відео]

Коли я говорю про злочини комунізму, тут не має місця якась особиста помста за табори, крізь які мені довелось перейти...

Уроки митрополита Шептицького

Почати свої роздуми про Митрополита я хотів би... з кінця. Останні дні його життя. За вікнами — вакханалія радянської окупації, замаскованої під «визволення». Ніби біблійному Йову, митрополитові Андрею доводиться бачити, як комуністичне диявольство руйнує дощенту все те, що він плекав і будував усе своє життя. На злам іде вся вимурувана ним християнська цивілізація Галичини. Не одна людина навіть при значно менших випробуваннях втрачає віру.

Доля України в християнській перспективі [відео]

Украина всегда была важной составляющей геополитики: пока Украина была в составе Польши, Польша была сильной, когда Украина вошла в состав России – стала сильной Россия. Но всё равно она играла роль планеты, которая вращается вокруг звезды: Польши или России.

Чи перетвориться Революція гідності у Революцію Лінча?

Тяжко усвідомлювати, що винуватців злочинів часів Януковича не притягнуто до відповідальності. Я не знаю, які причини цього; не знаю усіх закулісних компромісів і домовленостей. Припускаю, що, як завжди, тут спрацьовує те, що політика – це «мистецтво можливого». Проте «непотоплюваність» усіх отих шуфричів, єфремових, колесниченків, їхня переконаність, що їм і цього разу вдасться «развести всех, как котят» і знову, як після Помаранчевої революції, перетворитися зі злочинців на політичних опозиціонерів, здатні вивести з себе навіть найсумирнішу людину.

Втім, існує версія, що це самі «постраждалі» влаштовують такі шоу, щоб підняти собі рейтинг в очах своїх симпатиків. Що ж, можливо. Має право на існування і версія, що все це – проплачені Москвою акції, які покликані дискредитувати новітнє піднесення українського духу. Саме ця версія видалася б мені найбільш реалістичною. Але тоді ми мали б побачити в суспільстві здорову реакцію відторгнення таких методів і миттєві запобіжні кроки з боку їхніх свідків.

Майдан виграв своє відчайдушне протистояння зі злом не тому, що зібрав команду крутих мачо, а тому, що стояв на стороні добра. Тому що гідно повстав проти негідної влади. Тому що піднявся на захист цінностей, що їх потоптав цинічний режим. Саме тому ми й мали на собі благословення Господнє.

Звідси висновки. Якщо описані факти – це ініціатива наших «відважних месників», то хай усвідомлять, що слідом за покараними у смітник летить і Боже благословення. Якщо ці факти – путінські провокації чи прояви передвиборчих політтехнологій, то зробімо все, щоб їх не допустити.

Наберімося терпіння й мудрості: ту гірську річку, яку нам треба перейти, не переплигнути за один раз. Більш реалістичним є перестрибувати з каменя на камінь, ризикуючи послизнутися і замочити ноги, але крок за кроком простувати до мети.

Домагаймося нормального функціонування державних інституцій, але передусім дбаймо про духовне одужання нашого суспільного організму. Бо ж звідки беруться знахабнілі корумповані чиновники, як не з нас самих – «білих та пухнастих»?

І за будь-яких обставин залишаймося «воїнами добра». Бо «мусить твій табір бути святий, щоб Господь не бачив нічого негожого в тебе та не відвернувся від тебе» (Втор 23:15).

Підписатися на цей канал RSS