Про світську освіту та біблійні цінності

- Юрій, виходячи з Вашого професійного досвіду, чи не здається Вам, що система сучасної освіти в цілому направлена на гуманізацію та секуляризацію суспільства і не сприяє просуванню християнських цінностей?

Це на справді очевидно, тому що в центрі сьогоднішньої системи освіти стоїть людина. Людина розцінюється найвищою цінністю, а розум і мораль людини, його переживання та досвід, виступають як міра всього. Розум і мораль людини, як відомо, не є досконалими. Вони змінні, непостійні і не є абсолютами, не зважаючи на всі знання та накопичену мудрість. Мораль людини відносна. Тобто можна сказати, що світська освіта лежить на розмитій  основі, а не надійному фундаменті абсолютних вічних цінностей, які ми знаходимо в Біблії і які не залежать від людини і беруть свій початок в Бозі. Ситуація ускладнюється поширенням в останні десятиріччя нової філософії постмодернізму, яка стверджує, що істини та абсолютів не існує , і що в кожної людини вони свої. Існують і інші філософії сучасності, які впливають на суспільство і освіту, але не несуть в собі  творчої основи.

- Ви стверджуєте, що вивчення історії та історичного досвіду є дуже важливим для формування світогляду особистості і актуалізації християнського спадку. Наведіть будь-ласка конкретні приклади, що підтверджують цю теорію?

Безперечно, знання історії має сильний вплив на становлення світогляду кожної окремої людини. Сама Біблія є історією ізраїльського народу. Вважаю, що вплив цієї Книги на людину і на окремі народи ні в кого не викликає сумнівів.

Але чи тільки історія Ізраїлю має настільки важливе значення? Насправді історія кожного народу має сильний вплив як на окрему людину, так і на народ у цілому. Часто християни випускають це з поля зору, читаючи тільки Біблію, але не звертаючи увагу на історію власного народу. А Бог багато хоче сказати і через неї. Біблія зазвичай є ключем до розуміння історії власного народу та для її правильної інтерпретації. Історія як знання – це певна інтерпретація історичних фактів, які направленні на майбутнє. Ця інтерпретація має зміст тільки тоді, коли ми звертаємо увагу на волю Бога відносно народів. Його заповіти, які Він заключив з ізраїльським народом і які актуальні  для всіх інших створених ним народів.

Іншими словами, історія без Бога не вчить людину найбільш  важливим урокам, як в його особистому житті, так і суспільному. Це добре розуміли більшовики,  прагнучи очистити історію та  всі інші науки від впливу біблійних істин, часто просто переназвавши їх своїми термінами, щоб заволодіти розумом людей. Це розуміли ідеологи секуляризації (Вольтер, Дідро) і багато сучасних філософів прагнуть, якщо не викинути цілком Бога з історії, то хоча б відвести малозначиме місце в історії людства. Але і Книга Писання, так і Книга Створення, так і історія інших народів, історія Реформації і багатьох духовних пробуджень, історія падінь, історія імперій та історія суверенних народів, та і взагалі усі всі науки, через які ми пізнаємо творіння, свідчать про вплив Творця. Тому одна з центральних задач християн в сфері освіті сьогодні – повернути біблійні цінності в основу формування особистості, в різноманітні шкільні предмети і в взаємовідносини між дітьми, їх родичами і учителями. Історія без Бога – не спасає! Якщо з історії Ізраїлю викинути Бога Авраама, Ісака та Якова, то не буде ні його історії, ні спасіння дарованого Ісусом. Іван Павло ІІ говорив, що історію Європи неможливо зрозуміти без Христа. Ці слова актуальні для кожного народу, в тому числі і Білорусі з Україною.

- Розкажіть будь-ласка докладніше взаємозв’язок освіти і духовного життя людини?

Відомий американський лінгвіст і педагог Ной Вебстер  говорив, що «освіта без Біблії даремна». І якщо вдуматися в ці слова, то на справді, ніякі знання та досвід не мають значення, якщо людина не пізнає – хто він, звідки і куди та чому іде, – тобто не отримує на основні світоглядні питання з позиції Біблії. Це добре розуміли засновники Гарварду, які в правилах коледжу 1646 році ствердили, що головний кінець життя і навчання кожного студента – «це пізнання Бога та Ісуса Христа, який є вічним життям» і далі веліли «положити Христа на самому початку, як єдину основу для всіх знань і освіти».

Дуже важливим є, щоб в освіті був присутній Бог і Його Слово. Без цього освіта втрачає свою центральну місію – знайомити дітей з Богом, Його створінням і Його законами, і перетворюється на викладання предметів, що позбавлені кінцевого цілісного сенсу, і культ людського розуму.

- Які форми освіти на Ваш погляд найбільш перспективні з точки зору повноцінного християнського виховання покоління, що підростає? 

Різні форми можуть бути корисними, маючи свої позитивні сторони і слабості. Біблія показує нам, що особливе місце в освіті повинні займати батьки. Саме вони несуть відповідальність за своїх дітей. Не має значення – це домашнє навчання або шкільне в державній чи приватній школі. За любої форми роль батьків не зменшується.

Думаю, що шляхи тут можуть бути різні – від організації приватних християнських загальноосвітніх шкіл, інтеграції біблійних істин в різноманітні шкільні предмети зі сторони вчителів-християн, написання ними підручників і введення предметів морально-духовного напрямку в державні школи, до розвитку домашнього навчання і інфраструктури для нього зі сторони батьків-християн. Необхідні розуміння і підтримка таких ініціатив зі сторони церков та їх лідерів.

- Ви згадали про домашнє навчання своїх дітей. Чи вважаєте Ви, що домашня освіта може отримати широку розповсюдженість на території Східної Європи, як альтернатива існуючої системи освіти, яка направлена на пригнічення особистості дитини?

Я не вважаю, що ця форма повинна стати головною або домінуючою, але вона має право на існування, як альтернативна форма освіти. Вона потребує граничної відповідальності – тому християни в першу чергу покликанні проявляти тут ініціативу.

Серед позитивних сторін домашньої освіти, можна назвати те, що вона дозволяє самим батькам формувати світогляд своїх дітей, готуючи їх до «виходу в світ». Така форма не є повною ізоляцією дітей, але вберігає їх від деяких небажаних впливів зі сторони агресивного зовнішнього середовища в ранньому віці. У нашому випадку причинами є відсутність в Білорусі християнських шкіл з білоруською мовою викладання, з правильним розумінням патріотизму і відсутністю впливу авторитарної ідеології правлячого режиму.

- Чи може статися так, що дитина, яка отримала таку освіту, в подальшому може мати проблеми зі соціалізацією?

Я вважаю, що це не є проблемою для родин віруючих людей, які часто приймають гостей, постійно мають спілкування у церкві. Можна цілеспрямовано організувати зустрічі між родинами, які мають дітей. Така соціалізація дозволить не тільки навчить спілкуватися з однолітками, але й вчить спілкуванню з дорослими і дітьми різного віку.

- Ви є координатором секції «Освіта» Східноєвропейського лідерського форуму. Які теми будуть представленні у цьому році?

Теми секції «Освіта» будуть знайомити учасників з біблійною основою християнської освіти, питаннями інтеграції Біблії  у викладання різних предметів, з ініціативою викладання християнської етики в школах України, а також з альтернативним методом навчання дітей вдома. Це буде не тільки теорія, але і практична демонстрація можливостей біблійної інтеграції на уроці фізики (майстер-клас О.Вялова – директора приватної християнської школи), а також презентація різноманітних освітніх ініціатив.

Східноєвропейський лідерський форум відбудеться з 13 по 16 листопада в Києві.