Ток-шоу «Контури майбутнього. Глобальні виклики ХХІ століття» [відео]

Учасниками ток-шоу є пастор церкви «Іоан Предтеча» м. Мінськ Антоній Бокун і директор Східноєвропейського лідерського форуму Ярослав Лукасик. Модератор — Микола Харламенков.

Що відбувається наразі зі світом? Світ лихоманить, відбуваються надзвичайно цікаві процеси, в які, на жаль, втягнута і Україна. Багато експертів і політологів кажуть, що фактично розпочалася Третя світова війна, яка наразі носить гібридну форму. Чи будуть змінюватися світові конфігурації? Зокрема, Сполучені Штати будуть й надалі глобальним світовим лідером чи ми будемо жити в світі, центром якого буде Китай?

Я.Л.: Насправді ніхто не знає, хто буде в майбутньому, тільки Бог один, але нам все одно потрібно аналізувати історію і сьогодення. Ми живемо в дуже незвичайний час. На наших очах дуже швидко змінюється світ. Я постійно пригадую місце з 1Кор.7:31, де написано «...бо минає образ цього світу» (переклад О.Р. Турконяка — Прес-центр СЄЛФ). Він був цільним від часів грецьких філософів протягом 1500-2500 років, але зараз він змінюється дуже швидко. Коли ми говоримо про панівну сьогодні ідеологію постмодернізму, то постмодернізм є кінцем панування західного світу. Сьогодні піднімаються на світовій арені нові цивілізації, які раніше були на периферії світу, такі як Китай, наприклад. Чи стане Китай центром світу? Я думаю, що ні, але якщо процеси й надалі відбуватимуться так, як вони відбуваються, то і Америка перестане бути тією культурою, яка задавала стандарти всьому світу.

Наскільки швидко відбуватиметься ця ерозія цивілізації західного світу? Бо деякі аналітики лівого ідеологічного спрямування прогнозують, що вже за 20 – 30 років США втратять своє панівне положення в світі.

Я.Л.: Я думаю, нам необхідно більш чітко проаналізувати, що взагалі зараз відбувається в західному світі і чому відходить лідерство США. Для цього нам слід зрозуміти, що таке постмодернізм. Це по суті є плід філософської думки декількох філософів, зокрема Карла Маркса. Ідеологія постмодернізму спрямована на розвал, на руйнацію основ. Постмодернізм проголосив три «смерті»: «смерть» Бога, «смерть» автора і «смерть» суб’єкта. Ідеалом його є хаос. Це, на мій погляд, і є основною причиною «смерті» Заходу.

Антоній, Ви поділяєте ці погляди? В чому, на Вашу думку, полягають основні загрози постмодернізму?

А.Б.: Я згоден з тим, що постмодернізм є серйозною загрозою західної цивілізації на цей момент, але я більше б сказав, що якщо дивитися на історію, то ситуація складна, але не безнадійна. Захід як був лідером, так і залишився фактично до епохи Реформації. Час, в який ми живемо, нагадує час Ісуса Христа чи час Реформації, коли теж був період кризи. З одного боку, це був час вибуху комунікацій, який ми переживаємо сьогодні — тільки зараз це епоха Інтернету, а тоді це був час книгодрукування, відкриття світу мореплавцями, деградації світу і культури. З іншого боку, це був час глибокої культурної і духовної кризи, як і сьогодні. Бачимо багато паралелей, і тому я б не намагався будувати песимістичні сценарії, а швидше б говорив про те, що потрібно робити, щоб бути готовим. Можливо, європейська цивілізація в тому вигляді, в якому вона є, трансформується.

Окреслимо певні тенденції сьогодення. Ми пов’язуємо добробут націй з їхньою релігійною основою. В 1960-х рр. багато теологів сказали, що релігія відходить в минуле, але вже в 1990-х рр. їм довелося покаятися, бо релігія знову відіграє велику роль у світі, на що вказують, зокрема, ісламський фундаменталізм і ріст п’ятидесятництва у світі. В майбутньому релігія відіграватиме важливу роль у світі?

Я.Л.: Нам необхідно розділити поняття, тому що немає єдиного поняття «релігія», бо, наприклад, християнство і іслам не мають нічого спільного. І ці люди, які говорять, що постмодернізм сприяє релігії і, таким чином, сприяє християнству, на мою думку не мають рації. Модернізм, раціональний матеріалізм потерпів крах, і постмодернізм є яскравим свідченням цього. На мою думку, сьогодні постмодернізм воює з християнством ще сильніше, аніж в 1960-х рр., бо християнство говорить про свою винятковість в якості істини, а постмодернізм стверджує відсутність істини як такої.

В епоху постмодерну, які перспективи має християнство?

Я.Л.: Постмодернізм призведе до кризи, яку ми вже спостерігаємо: демографічна криза, ґендерна ідеологія. І перспективи християнства в тому, щоби не йти на компроміс з цією ідеологією, а триматися своїх основ.

А.Б.: Я не можу погодитися з тим, що ніколи досі нічого подібного не було, бо якщо ми подивимося на історію, то «немає нічого нового під сонцем». Часи стародавні, первинного християнства, багато в чому подібні на сьогодення, бо в часи Римської імперії і І ст. після Р.Х. теж все вирішувала влада і суспільство було толерантним. Виклик, який стоїть перед церквою в ці останні часи — залишитися вірним і не йти за модними ідеологічними трендами останнього часу. Важко сказати, чи християнам вдасться відновити статус-кво. Книга Об’явлення насправді не говорить про торжество зла наприкінці часів, а навпаки, про перемогу Агнця.

Поговоримо про мультикультуралізм як загрозу Європі. В 2015 році натовпи емігрантів заповнили Європу, і ця ситуація показала, що великий економічний дисбаланс між багатою Північчю і бідним Півднем призведе до ще стрімкішої ісламізації Європи, аніж про це говорили раніше. Наскільки ця загроза ісламізації Європи реальна?

Я.Л.: На початку нам необхідно дати собі відповідь: звідки взявся мультикультуралізм? Це проект, який реалізує новий світовий порядок, про який говорили Маркс і Енгельс, де будуть відмінені традиційні для західного суспільства інститути церкви, національної держави, сім’ї, нації. Оце бачення реалізується сьогодні, знищення будь-якої тотожності, наприклад статевої. І до речі, іслам є певним інструментом для знищення європейської цивілізації.

А.Б.: Я б не перебільшував значення ісламу, але він сьогодні виконує роль такого собі тарану, який руйнує християнську цивілізацію.

Я.Л.: Я думаю, що нам, християнам, іноді необхідно прокинутись і зрозуміти стан суспільства, в якому ми живемо. Бо ми не завжди усвідомлюємо проблеми цього світу. Нам слід розуміти, що катастрофа може прийти у світ, як це було вже неодноразово раніше.

Як нам ставитись до глобалізації: вважати її злом чи схвалювати, стверджуючи, що таким чином світ йде до глобального порозуміння?

А.Б.: Я думаю, глобалізація — це об’єктивний процес, головне, щоб вона була правильною. Ми бачимо, що конфлікти на світовій арені залишаються і ніщо не вказує на можливість цілковитої глобалізації в майбутньому. Нічого поганого немає в тому, що ми можемо їздити в різні країни. З іншого боку, сучасний світ часто частково схожий на описаний в антиутопії «О дивний новий світ» Олдоса Хакслі.

Я.Л.: Нам слід «розрізняти духів», тобто вивчати світогляд людей, вивчати їх релігії, аналізувати все, користуючись Біблією і здоровим глуздом. Глобалізація є певним чином природнім явищем завдяки розвитку комунікацій, Інтернету, транспорту, але є ідеологічна складова цього процесу.

Чи повинні ми взагалі піднімати антиглобалізаційний дискурс в християнстві, щоб захищати національну ідентичність?

Я.Л.: Звичайно. Патріотизм в значенні любові до Батьківщини має юдеохристиянське походження. Одна з Десяти заповідей каже «Шануй свого батька та матір», а слово «батько» — pater — лежить в корені слова «патріотизм». Ще одна заповідь каже «Люби свого ближнього», а слово «ближній» англійською звучить так само, як і сусід — neighbor.

А.Б.: Пробудження, а не якийсь християнський антиглобалістський рух, змінить це.

Стосовно Росії: її плани по створенню Євразійського союзу будуть реалізовані, на вашу думку? Взагалі, яке її майбутнє?

Я.Л.: Основним творцем майбутнього і основним гравцем в історії є Бог, і Він здатен направити злі процеси на добро. Він здатен послати злий дух на фараона, щоб він робив роботу. Я не знаю, як буде, але я вірю в співпрацю Бога і праведників, здатних сказати: «нехай буде воля Твоя на землі, як і на небі». Найбільша проблема полягає в тому, що у Бога часто немає відповідних людей.

Дану передачу було відзнято в рамках Східноєвропейського Лідерського Форуму 2018, що проходив 7 — 10 листопада.