Активність чи продуктивність: чому ми євангелізуємо, а церква не росте? — Микола Савчук [відео]

І відповідь на це запитання знаходиться в Пр.13:23: «Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я»

Питання не в тому, що Бог не бажає спасати загублених грішників — адже Він віддав заради цього Свого Сина однородженого. Тому для Бога це питання є найважливішим.

Бог бажає, щоби наші церкви були здоровими і великими. Тоді що ж не так? Чому наші церкви не ростуть, якщо Бог цього так бажає? Чому люди не залишаються в церквах?

Я бачу, що Бог дивиться вибірково: не в кожну церкву можна привести людину.

Наша церква в місті Вишневому започаткована у 1993 році. На початку служіння протягом двох років пастор Пилип Савочка був розчарований, адже мало людей приходило. Та одного разу йому наснився сон, в якому Бог сказав йому: «Приготуйся до нових людей — тоді вони прийдуть».

1. Звідки беруться нові люди?

Відповідь на це запитання — система євангелізації.

Люди в наші церкви дуже зрідка заглядають самі, їх потрібно привести. В церкві все повинно бути націлене на спасіння душ. Будь-яке служіння в церкві, від служби полрядку до пастора — повинно думати про спасіння людей.

Три підпункти:

— Бачення церкви.

Статистика показує, що якщо церква зростає за рік менше, аніж на 10%, то фактично вона не росте, адже хтось буде виключений, хтось піде з церкви чи навіть помре. Якщо церква зростає більше, аніж на 25% в рік, вона не зможе з новими людьми впоратися і навчити їх. Досвід першої церкви, в якої покаялося 3000 чоловік за день, незастосований до нас, тому що не можна плутати українців, в яких в розумі все змішано (християнство, поганство і комунізм) і юдеїв, яким потрібно було тільки почути про Христа. Точно так само незастосований і досвід США, де люди в загальній своїй масі виросли в протестантській культурі і їм потрібно не так навернутися, як повернутися назад; вони не так грішники, як відступники.

Отже, ріст менше 10% — це проблема, і більше 25% — проблема. Тому ми беремо бачення на рік — 25%.

— Особиста євангелізація.

Ми навчаємо про те, що кожен член церкви повинен євангелізувати. Ми навчаємо людей, що в них повинен бути «список закхеїв» — список людей, потенційно готових до євангелізації. За неготових ми молимося, а з готовими ми, окрім цього, чекаємо моменту, коли можна буде їх запросити.

«Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час» (Кол.4:5)

Тут в оригіналі «час» стоїть грец. слово καιρός, і вся фраза в результаті означає «користуйтеся моментом». Ми будуємо особисті відносини з людьми, молимося за них і чекаємо можливості євангелізації.

Індикатори, коли вже можна проповідувати: проблема в людини, переломний момент, біженці. Є ще люди, яким просто цікаво. Їх небагато, але вони є.

— Масова євангелізація.

Ми її проводимо приблизно тричі на рік, зазвичай в лютому, на Трійцю і в вересні на річницю церкви. Особистий євангелізм робить «чорнову» роботу, масовий — його доповнює.

2. Як створити умови для духовного росту?

Відповідь — система наставництва.

Це система навчання людей, які прийшли в церкву. Вона має бути простою, розрахованою на духовних немовлят. Центральне служіння не може дати відповідь людям, які щойно прийшли в церкву, тому ми організовуємо спеціальну зустріч для новонавернених, куди приходить пастор. Ці зустрічі мають циклічну тематику, і ми готуємо людей для хрещення безперервно.

3. Як зберегти людей?

Відповідь — система домашніх груп.

Якщо система наставництва забезпечує духовне живлення і систематичні знання, то домашні групи забезпечують людську турботу і підтримку.

Микола Савчук — пастор церкви «Спасіння», м. Вишневе, Україна. Закінчив факультет журналістики Києво-Могилянської Академії. У віці 10 років був зцілений від туберкульозу кісток і з ранньої юності присвятив своє життя служінню Богові. Як пастор, особливу увагу приділяє наставництву, консультуванню, а також служінню дітям, підліткам і молоді. Разом із дружиною Діною виховує доньку і сина.

Дивіться також: «Незручні запитання» або «Який горщик — такий і борщик» — Микола Савчук [відео].