«Незручні запитання» або «Який горщик — такий і борщик» — Микола Савчук [відео]

Я особисто маю перелік запитань, які хочу задати Богу, коли предстану перед Ним.

Часто відповіді на свої запитання до Бога я отримую нестандартним чином: через притчу, алегорію, приклад.

Запитання, на які я бажаю, щоби ми пошукали сьогодні відповіді:

1. Що зі мною відбувається?

Часом тебе крутить-вертить, і ти не розумієш, що з тобою відбувається.

Відповідь я знайшов у Книзі пророка Єремії 18 розділі:

«Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи: Устань, і зійди до дому ганчара, і там почуїш слова Мої. І зійшов я до дому ганчара, аж ось він робить працю на кружалі. І в руках ганчара попсулась посудина, яку він із глини робив. І він знову зробив з неї іншу посудину, як сподобалося ганчареві зробити. І було мені слово Господнї, говорячи: Чи не міг би зробити й Я вам, як ганчар цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!» (Єр.18:1-6)

Щоби створити глечик, глину розкручують на гончарному крузі і починають на неї давити, щоби надати необхідної, бажаної форми. Глине може вплинути на цей процес, та з досвіду майстрів відомо, що часом вона буває «неслухняна». Якою глиною в Божих руках є я?

Я отримав наступне відкриття: коли життя нас крутить — Бог нас ліпить! Чи піддаюсь я обробці, чи змінююся я в цей момент?

Коли обертається майбутній глиняний посуд, повітря всередині залишається нерухомим. Я отримав ще одне відкриття: коли все обертається, твій дух повинен залишатися спокійним.

Не можна приймати рішення, допоки твій дух неспокійний! Не сходь з гончарного круга, залишайся там!

2. Чому Бог використовує в служінні одних людей більше, аніж інших?

Це ще одне запитання, на яке я шукав відповідь.

«А в великому домі знаходиться посуд не тільки золотий та срібний, але й дерев'яний та глиняний, і одні посудини на честь, а другі на нечесть. Отож, хто від цього очистить себе, буде посуд на честь, освячений, потрібний Володареві, приготований на всяке добре діло» (2Тим.2:20,21)

Посудини різні, але будь-яка може бути використана. Раптом я звернув увагу на визначення: «хто очистить себе». В оригіналі «хто буде незайнятий», порожній. Питання не в тому, що хтось є більш помазаним, але в тому, що Бог користується посудинами, які надали себе Йому.

В пошуках відповіді на це запитання я перечитав біографії десятків служителів, починаючи від Мартіна Лютера і до пасторів великих церков. Я раніше думав, що це якісь особливі люди, але виявилось, що ні, це прості звичайні люди, вони просто надали себе Богові.

Ми дуже часто оцінюємо людей за зовнішніми параметрами, але Бог оцінює нас за тим, чи надамо ми себе Йому, чи ні.

Бог тебе використає у Своїй справі незалежно від твого статусу чи регалій, умова лише одна — щоби ти був чистим.

3. Чи можливе служіння після морального падіння служителя?

З одного боку, нібито і ні. З іншого боку, а як же милість і благодать Божа?

Але все ж, якщо посудина розбилася і залишились черепки — чи можливо її відновити?

«Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим, та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам... І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився... А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров. А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати, чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні» (Матв.27:3-8)

Що це було за місце, «поле ганчарське»? Дослідники кажуть, що, швидше за все, це було місце, куди викидати розбиті горщики, які нікому вже не були потрібні.

Я побачив таке відкриття: ці черепки були куплені ціною крові. Відкупна сила крові Ісуса поширюється навіть на розбиті посудини. Хочу, щоб ви вірно мене зрозуміли, є дві крайності.

Одна крайність: «немає нічого страшного в тому, що я впав, згрішив, Бог простив мене». Я впевнений, що черепком неможливо пити воду; служитель, який впав, не може повернутися до того служіння, в якому він був.

Але є й друга крайність: «я згрішив і Бог не може мене використовувати».

Де ж ця золота середина? Я вірю, що Бог може використовувати служителя, який пережив падіння, але на іншому рівні, на іншому місці, на іншій позиції.

Пам’ятаєте Йова? Коли він захворів на проказу, він сидів і шкрябав себе черепками.

Якщо ти як служитель впав, то на тобі не поставлено хрест. Так, можливо ти не будеш вже стояти на сцені з мікрофоном, але є місця, де ти зможеш служити: зона АТО, тюрма, реабілітаційний центр.

Я знаю: які б незручні запитання не виникали в нас, будь-який зігнутий знак запитання Бог здатний вирівняти в знак оклику!

Микола Савчук — пастор церкви «Спасіння», м. Вишневе, Україна. Закінчив факультет журналістики Києво-Могилянської Академії. У віці 10 років був зцілений від туберкульозу кісток і з ранньої юності присвятив своє життя служінню Богові. Як пастор, особливу увагу приділяє наставництву, консультуванню, а також служінню дітям, підліткам і молоді. Разом із дружиною Діною виховує доньку і сина.