Дороги Божі — Рустам Фатуллаєв [відео]

Коли ми приходимо до Бога, чому нам необхідно навчитись? Ми говоримо і співаємо в наших піснях, що будемо прославляти Бога — а в чому, власне, полягає прославлення Бога? Тільки в тому, щоби голосно співати? Ні, справжнє прославлення Бога в тому, щоби чинити діла Божі, бо співати і вигукувати можуть і погани!

В чому полягає зрілість християнина?

"Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої! І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої! Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої! Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш..." (Іван.21:15-18)

Справжнє прославлення Бога в тому, щоби чинити діла Божі!

Ми думаємо, що зрілість полягає в тому, щоби чинити чудеса, піднімати з мертвих. Але справжня зрілість в тому, щоби йти туди, куди Бог поведе тебе.

В молодості я пообіцяв собі, що ніколи і ні перед ким не встану на коліна. Я "йшов, куди хотів", і мені здавалось, що все так і буде продовжуватись. Але Біблія говорить: "Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!" (Гал.6:7).

Якщо ви не вірите Богові, загляньте в історію: всі, хто сіяв зло — пожинав його ще за життя. Я прийшов до висновку, що ходження вслід своїх бажань прозводить тебе до смерті. Пам'ятаєте, Екклезiяст говорив: "Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!" (Екл.11:9)

Ми можемо стати християнами, бути молодими, і так само "ходити, куди хочемо", проповідуючи, що ми "предназначені для благословінь", "нам готується все найкраще". Але чи знаємо ми точно, що Бог приготував для нас? Що Бог готував для Йова, для Павла, для перших апостолів? Бог не обіцяє нам легкої дороги, багатства і успіху, зовсім ні.

Справжня зрілість в тому, щоби йти туди, куди Бог поведе тебе.

Згадайте шлях Авраама, якому Бог наказав йти в землю Морія і принести там в жертву свого сина Ісака.

Зустрічаючись із важкими моментами в своєму житті, ми можемо протистояти дияволу, виганяти його, але може нічого не відбуватись. Чому? Тому, що ми впираємось в Бога в такий момент.

Чи знаємо ми, що Бог приготував для нас?

Гордість не дасть нам йти за Богом. І якщо ми не навчимося смирятись перед Богом, прийде в наше життя момент, коли Він почне смиряти нас через обставини.

Чому так багато людей відходять від Бога? Ми говоримо їм "тільки-но прийди до Бога, і в тебе все буде чудово", і коли вони зустрічаються із обставинами, в яких Бог починає вести їх туди, куди вони не бажають, вони не готові до них. Коли Бог веде нас туди, куди ми не бажаємо, всередині нас виникає колосальний конфлікт.

Наша віра полягає не в тому, як голосно ми співаємо, а в тому, наскільки ми довіряємо Богові.

Рустам Фатуллаєв – старший пастор церкви «Скинія», керівник відділу соціального служіння Церкви християн віри євангельської України, голова правління української міжконфесійної місії "Духовна і доброчинна опіка в місцях позбавлення волі", президент Всеукраїнської громадської організації "Асоціація християнських центрів реабілітації".

Дивіться також: Роль Церкви в час війни. Служіння військових капеланів - Рустам Фатулаєв [відео].