Ток-шоу «Церква і сучасні медіа» [відео]

Учасники: засновник студії “Pravda PRO” Сергій Шараєвський, редактор служби новин медіагрупи «Надія» Максим Балакліцький і єпископ церков «Спасіння» Микола Савчук. Модератор: Сергій Демідович.

С.Ш.: Ми живемо в дуже цікавий час швидких змін. Сьогодні нам доводиться доганяти процес, і ми стоїмо перед викликами.

М.Б.: Все залежить від того, з чим ми себе бажаємо асоціювати. Світ дуже багатогранний і ми сьогодні починаємо бачити різні сторони питання. Реальність дуже складна, і не завжди ми можемо знайти «чорно-білі» відповіді, це нормально. Бажання спросити в людей є, але світ від цього простішим не стає. Все залежить від того, де християни бажають бути.

М.С.: Я вважаю, тут в першу чергу варто відрізняти церкву як інституцію, союз церков і окрему церкву. Тенденція йде, як я бачу, від чогось глобального до локального, на рівні своїх можливостей. Сьогодні можливість донести Євангеліє через медіа стала простішою.

Назвіть мені зараз швиденько 3 якісних продукти, якими ви пишаєтеся в плані контенту.

М.Б.: Я згадав тільки один варіант так відразу, мультфільм «Чудотворец» 2000 року, дуже якісний продукт.

М.С.: Справа в тому, що це перекладний продукт, не випущений в Україні. Якщо ж говорити про продукти, випущені саме в Україні, мені не соромно за все, що робить yesHEis. В ширшому контексті — проект перекладів Біблії YouVersion.

С.Ш.: Мобільний застосунок GoChurch, за допомогою якого ви можете знайти помісну церкву.

Насправді, я хочу довести, що в нас все погано в цьому плані. Або ми не здатні створювати, або ми не маємо культури споживання християнського медіапродукту.

С.Ш.: У нас на сьогодні в середовищі протестантів немає спільних платформ для об’єднання і жодного християнського протестантського україномовного інформаційного видання. У греко-католиків є РІСУ [Релігійно-інформаційна служба України, http://risu.org.ua], у протестантів немає нічого. Добре, що в нас є вже пісні, книги українською мовою, але дуже мало ми маємо чогось зробленого для світу християнами.

М.Б.: Взагалі постановка запитання про те, що протестанти в Україні є якоюсь самостійною одиницею, яку необхідно розвивати, до війни [2014 року] не існувало. Християни постійно мали якісь пошуки ідентичності: російськомовні, пострадянські... Тепер постановка питання вже інша.

Я думаю, нам варто говорити про те, що в україномовному чи російськомовному просторі християни повинні створити такий продукт, який впливатиме. Світ змінився, і якщо ми бажаємо впливати, це відбуватиметься не в наших церквах. Чи є якийсь сьогодні ресурс, де люди можуть знайти християнську точку зору на питання сім’ї, наприклад?

М.С.: Я думаю, варто розрізняти глобальні тенденції і те, що може робити людина. Мій оптимізм полягає в тому, що сьогодні у нас є спосіб не тільки дивитися щось, але й робити продукт, впливати. В мене немає оптимізму стосовно великих проектів, оскільки я просто не бачу, як це робити. Я бачу можливості, наприклад, соцмереж для того, щоби, скажімо, запрошувати людей на якісь євангелізаційні проекти, табори, і впливати таким чином локально.

Чи вкладаєте ви сьогодні гроші в медіа у своїй церкві?

С.Ш.: Те, що я роблю, більше фінансується з інших джерел. Я думаю, це проблема пріоритетів наших союзів, що вони не вкладають гроші в медіа. Ти цінуєш те, за що платиш.

М.Б.: Ми вкладаємо 40% церковного бюджету в медіа, але це багатьом не подобається в нашому союзі [АСД]. На мій погляд, сьогодні українським церквам потрібно не більше медіа, а більше християнства і більше церкви. Чи є церква в реальному житті людей, «за вікном», чи вона тільки в камерах?

М.С.: В нашій церкві медіа займає 7% бюджету, при тому, що 50% бюджету йде на будівництво нового будинку.

С.Ш.: Ми маємо що показати, але ми іноді не вміємо це подати.

Я намагаюсь трошки «потрусити» і сказати: світ змінився, в нас є про що сказати, але ми не розуміємо, що маємо. Ми ж маємо відповідь на потреби світу.

М.С.: Мова не про те, що ми не маємо що показати, мова про те, що ми показуємо. Християнський телеканал зазвичай є каталогом проповідей, і світська людина не буде це дивитися.

Як активувати осіб, щоб сьогодні на сцену вийшли блогери, цікаві в будь-якій сфері, але з християнськими цінностями? Як церква зможе вийти в сферу медіа?

С.Ш.: Я помітив, що сьогодні молодь менш енергійна, аніж ми були раніше. Я прихильник невеликого ресурсу, але великого результату. Наприклад, телеканал — це надто дорого, але відеоблог – дешевше. Також необхідно навчати людей конкретних професій в медіа: режисерів, сценаристів, операторів, щоб рівень став професійним.

М.Б.: Ми живемо в час, коли суспільство розшарувалося. Необхідно виділяти цільові аудиторії, розуміти їхні потреби і бити в ці точки. І це працює, коли церква знаходить свою нішу.

М.С.: В нас в церкві все почалося зі звичайної камери, сьогодні ж в церкві є люди на зарплаті, які працюють в медіа. Тому можливо варто почати з малого, щоб потім поступово розвиватися.

Чи є в наших церквах свобода слова? Чи може член церкви висловити свою думку стосовно якогось приводу?

М.С.: Тут питання в тому, що й коли говорити. В мене були випадки, коли я щось говорив в присутності людей, при яких це не варто піднімати. Єдине: неможна йти проти сумління. Завжди слід говорити правду, але не завжди кожну правду потрібно говорити.

Мені здається, є крайнощі. З одного боку, є люди, які все критикують просто заради критики. Але друга крайність, коли ми замовчуємо правду, і коли ми такі «красиві», то нецікаві.

С.Ш.: Я думаю, Ви праві. Ми, як протестанти, не вміємо визнавати помилки. Звісно ж, є загальні правила журналістики, ми повинні робити все професійно.

Висновки: не все добре, але є позитивні зрушення. Я б порадив вірити в те, що є сезони різні і час змінюється. Євангеліє незмінне, але форма його подачі змінюється.

Дану передачу було відзнято в рамках Східноєвропейського Лідерського Форуму 2018, що проходив 7 — 10 листопада.