Круглий стіл «Трудова еміграція і місіонерство в Європі» [відео]

За статистикою, 10 млн українців переїхали з України в Європу. З них 4 млн — це люди, які переїхали в Європу на постійне місце проживання, і 6 млн — на заробітки. За даними, зокрема, в Польщі проживає 1,2 млн українців, в Канаді — 1,2 млн, в США — 940 тисяч, в Італії — 231 тисяча, в Німеччині — 230 тисяч.

Як це відображається на нашій місіонерській діяльності і що нам з цим всім робити?

Л.Б.: Я працюю з російськомовними церквами вже щонайменше 20 років і був в таких церквах в Німеччині, Франції, Бельгії, США, Канаді, Латвії і багатьох інших країнах. Раніше російськомовними були церкви, які не були російськими, але складались також з українців і інших російськомовних національностей. Є російськомовні церкви в таких екзотичних країнах, як ОАЕ, Ліван і інші. Зараз, коли виїхало багато українців, цей ландшафт змінився, що внесло певне сум’яття. Ми повинні досягати людей тією мовою, якою вони себе комфортніше відчувають.

Ю.В.: Ми не очікували, що буде безвізовий режим з Європою. У нас в області повиїжджали в Європу цілими селами. Європа сформувала виклик для наших людей, і нам потрібно якось на нього відповісти. І наша церква стає відповіддю. Наші справжні віруючі, які їдуть туди, роблять це, щоби проповідувати Євангеліє. Важливо пам’ятати, що церква — це упорядкована організація, де є порядок. Деякі люди тут «наші», а поїхали туди і вже не бажають бути «нашими», бажають більше «свободи».

Чи не будуть церкви, які ми насаджуємо закордоном, суто такими, якими ми бажаємо їх бачити?

Л.Б.: Наведу приклад. Є у Франції французька церква, але є ще 6 чи 7 інших церков, які хтось вважає французькими, а хтось не вважає. Є африканці франкомовні, малогасійці (вихідці з Мадагаскару), навіть українці. Наша стратегія до недавнього часу називалась «3+3». Це означає: перші три пункти — ми надаємо місце нашим віруючим, щоб вони не втратились; ми шукаємо втрачених, які знайшли собі «другу сім’ю» там; євангелізація. Але наступні пункти: досягнення суміжних слов’янських народів (поляки, болгари, серби), які не мають своїх общин; досягнення місцевих народів.

Ю.В.: Діти, які виросли там, вже мають інше бачення і їх потрібно вірно направити. Наша ціль — проповідувати Євангеліє не тільки українцям, а всім, хто бажає його чути. Потрібно розуміти, що для служіння потрібне фінансування, але тут потрібно, щоб людина працювала з понеділка по п’ятницю.

Л.Б.: В кожній країні є свої особливості, коли люди можуть зібратися. Вони пов’язані з роботою. В неділю, як правило, в церквах проводять увесь день. Для започаткування церкви я рекомендую створити групу по вивченню Біблії, куди приймати всіх, навіть якщо є незгоди у вченні, і з часом це переросте в церкву.

Ю.В.: Я бачу, як Бог дає ресурси для служіння. Ми також вдячні, що ситуація в Україні навчила нас співпрацювати різними конфесіями.

Л.Б.: В тих місцях, де є більше церков, простіше, позаяк можна вибрати церкву за стилем поклоніння, за вченням і т.д. Але, наприклад, в Йорданії ніхто не дивиться на конфесійну приналежність.

Як можна було б консолідувати інформацію про те, де які церкви ми можемо знайти в інших країнах?

Л.Б.: Ще в кінці 1990-х рр. ми створили такий сайт, де можна було здійснити пошук церков. На жаль, цей сайт припинив роботу, позаяк об’єднання, що його створило, розпалось.