П'ять дуже поганих причин полишити церкву

Скажу вам чесно - існують в природі правильні, хороші причини полишити церкву. Але поганих таки більше. Якщо ви задумали змінити свою спільноту на іншу, не варто користуватись жодною із нижчеперерахованих причин для цього.

1. Мене тут не "годують".

Чи на пасторах лежить відповідальність за проповідь Божого Слова і духовну турботу про церкву? Без сумніву. І, звичайно, все це дуже легко забути, коли стільки різних справ: адміністрування співробітників церкви, систематизація церковного життя, задоволення різноманітних потреб церкви, "гасіння вогнищ" і розвиток лідерів - і водночас потрібно ще не забути, що у церкви є бачення і загальний напрямок росту.

Давайте скажемо чесно: якщо у вас є смартфон, комп'ютер чи абонемент в бібліотеку - у вас є доступ до хороших проповідей і лекцій, найкращих у світі. Можна навіть знайти архіви із проповідями найкращих проповідників в історії.

Ваше головне призначення в церкві - вкладати, а не тільки отримувати. Християнин не повинен вимагати, аби його годували з ложечки напротязі всього життя. З часом потрібно навчитись себе годувати, щоб одного разу почати годувати ще когось. Пам'ятайте, що наше покликання не тільки бути учнями, але й стати "ловцями людей" - вчити інших.

2. Церква стала надто великою для мене.

Якщо церкви будуть зберігати вірність Великому Дорученню Христа, люди будуть каятись і долучатись до церкви. Можливо не так швидко і однаково для всіх церков, але ріст вірних Христу церков невідворотній, з часом, так чи інакше, він відбудеться. Якщо вам не подобаються великі церкви, то ранні новозавітні церкви вам також не здадуться привабливими. Та й у раю вам точно не сподобається.

3. Я не можу погодитись зі всім, що тут проповідується.

Якщо ви шукаєте церкву, де пастор буде згідний з вами на всі 100 відсотків, мушу вас розчарувати: ви або будете все життя скакати від церкви до церкви, або взагалі кинете цю справу і перестанете відвідувати церкву зовсім. Надто низький шанс, що існує церква, в які ви будете згідні зі всім, що там проповідується. Отож, якщо ваш пастор не проповідує справжню єресь, ви можете дозволити собі не погодитись з ним у другорядному. Правда в тому, що церква тільки виграє, якщо ви зі своїми різними баченнями залишитесь в ній, не дивлячись ні на що. 

4. Тут не піклуються про мої потреби.

Коли звучить така причина - це явний натяк на те, що людина десь в глибині серця впевнена, що Церква повинна задовольняти чиїсь потреби. В якийсь момент люди починають думати, що коли мова йде про церкву, мова, насправді, йде про них самих. Але Церква - це не про вас. Вона - заради Ісуса Христа. Це Його церква. Він заради неї прийшов. Він вмер за неї. Він її викупив. Він продовжує піклуватись про неї. І одного разу Він за нею повернеться. Вона належить Йому.

Це той самий Ісус, Хто прийшов шукати і віднайти загинувших, і Своїй Церкві Він заповідав робити так само. Церква існує не заради задоволення ваших потреб. Навпаки, ви - частина церкви, що існує заради задоволення потреб цього світу. Так що відкладіть свій "кошик для закупів" і беріться за лопату.

5. Невирішений конфлікт.

Якщо є спільнота "святих грішників", будьте певні, знайдеться там і конфлікт. Багато конфлікту. Церква - це велика сім'я, в якій багато людей з характером і без. Деколи сестри сперечаються. Деколи браття б'ються. Але недивлячись на все це, сім'я залишається сім'єю і тримається купи. Навіть якщо важко. Особливо, коли важко. Апостол Павло часто розбирався з конфліктами в церкві. І ніколи він не говорив у своїх посланнях, що, якщо з церквою є проблеми, піди пошукай іншу кращу і легшу. Навпаки, велика частина його листів - настанова і навчання цих скандальних громад, як служити в такій непростій і заплутаній ситуації разом.

Коли ми покидаємо церкву через конфлікт, що виник, ми забираємо в Бога можливість створити чудо серед нас. Маємо таку собі спробу обійти весь цей процес покаяння, прощення і благодаті. Ми відкидаємо силу Євангелії принести примирення в ту ситуацію, де примирення неможливе. Все це ми втрачаємо, коли вирішуємо піти. Я знаю, деякі конфлікти неможливо вирішити жодними способами. Я знаю, що примирення неможливе, коли немає покаяння. Я розумію це. Але пам'ятайте, покаяння починається з нас самих. І благодать також від нас повинна йти в першу чергу. Коли ми вирішуємо залишатись не дивлячись ні на що і продовжувати каятись і давати благодать, Бог може створити такі чудеса, яких ми від Нього і не очікуємо. Іноді в Бога найкращі результати вдаються саме тоді, коли навколо хаос.

Аарон Лой

Стаття підготовлена Прес-центром СЄЛФ на основі матеріалу порталу "Мир Вам!"