Як витримати баланс молодіжного служіння в розбалансованому світі — Олександр Савчук [відео]

Я служу в новій церкві в місті Хмельницькому, нашій церкві 7 років, у нас 81 член церкви і близько 35 чоловік молоді. Як церква ми зорієнтовані на євангелізацію невіруючих людей, але першою задачею в нас було налагодити молодіжне служіння всередині церкви, щоб воно працювало постійно і регулярно, а вже потім виходити за стіни церкви.

Немає універсального методу розвитку служіння, який можна було б взяти в когось і використовувати.

«Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких!» (2Тим.3:1-5)

Такою є характеристика людей, з якими ми зустрічаємося кожного дня: на навчанні, на роботі, в транспорті.

«Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання, бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. Називаючи себе мудрими, вони потуманіли, і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів. Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові. А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне. Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв, обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам, нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві. Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке» (Рим.1:20-32)

Уявіть собі, що Бог, як в часи Авраама, сказав, що знищить місто через гріхи його жителів. Що б ми зробили? Авраам почав заступатися за місто.

Що зробив Бог? «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Iван.3:16)

Що повинні робити ми? Виконувати Велике Доручення Христа. «І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде» (Мар.16:15,16)

Не наше питання, хто ввірує чи не ввірує; наша задача — нести Євангеліє людям.

Коли ми спілкуємося з невіруючими людьми, нам часто хочеться піти від них «до своїх» братів і сестер, адже нам неприємно слухати їх гріховні розмови. І в ідеалі нам хотілося б побудувати якесь своє містечко для віруючих людей, ізолюватися в ньому і так жити. Та Бог нас не покликав до цього, він покликав нас, навпаки, нести Євангеліє в цей світ.

І. Ідентифікація себе і своєї місії серед сучасної молоді.

1. Я — християнин, причому не «на папері», а живий, за змістом. Це для нас і милість, і благодать. Я носій Божої милості і благодаті.

2. Я — церква. Церква — це спільнота неідеальних людей, які зростають, стають більш зрілими. Ми повинні себе відчувати частиною єдиного цілого.

Церква має три функції:

1. Церква має унікальну функцію — проповідувати Євангеліє для спасіння людей. Церква — це єдина інституція в світі, яка має право на проповідь Євангелія. Я як церква і як християнин не повинен замінити цю функцію чимось іншим. Ми повинні займатися своєю справою, виконувати свою першочергову функцію.

2. Церква також має соціальну функцію і є активним учасником життя суспільства (міста, села, селища).

3. Церква також здійснює функцію доброчинності і милосердя.

Але тут працює принцип: «через», а не «замість». Ми не можемо здійснювати функцію доброчинності замість проповіді Євангелія, та ми можемо проповідувати Євангеліє через доброчинність.

ІІ. Фундамент, без якого ми не зможемо побудувати молодіжне служіння.

Молодь розвивається в шести важливих напрямах:

— фізично;

— розумово;

— соціально;

— емоційно;

— морально;

— духовно.

Коли ми працюємо з молоддю, то церква повинна працювати з нею у всіх цих напрямках.

Ми повинні будувати на біблійному фундаменті і біблійними матеріалами.

ІІІ. Молодіжне служіння поміж фундаменталізмом і лібералізмом.

Фундаменталізм виник в ХІХ столітті як бажання захистити свою віру від певних новинок, що проникали в церкву. Також і лібералізм виник в ХІХ столітті як бажання подолати певну релігійність, застарілість, застій.

Сьогодні фундаменталізм асоціюється з релігійною нетерпимістю, зачерствілістю, сухою традиційністю, обрядовістю, сектантством, есхатологічним песимізмом і фаталізмом.

Лібералізм сьогодні характеризується антропоцентризмом (людина в центрі всього), відсутністю істини і правди, толерантністю до гріху, екуменізмом, невизнанням систем і структур, есхатологічним оптимізмом.

Не проблема, коли наші церковні традиції відрізняються. Проблема, коли ми починаємо пересувати біблійні традиції в той чи інший бік.

Молодь завжди вимагатиме якихось уступок, але не готова сама на уступки. Потрібно знайти золоту середину поміж фундаменталізмом і лібералізмом.

IV. Принциповість і непохитність в молодіжному лідерстві.

Ніхто, ніде і ніколи не поважатиме людину без стержня, без принципів. В світі є дефіцит порядних і принципових людей.

Молодь потребує прикладів ходження за Богом і посвяченості.

Ми любимо грішників, але ненавидимо гріх!

«Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить! І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю! Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля» (1Кор.3:6-9)

Читайте також: Сучасна молодь — Олександр Савчук [відео]. 

Олександр Савчук — диякон церкви «Благодать Христа», м. Хмельницький. Викладач, молодіжний спікер.