Що зробити церкві в Україні у зв'язку із минулими подіями - Олександр Озеруга [відео]

"І сталося по смерті Мойсея, раба Божого, і сказав Господь до Ісуса, сина Навинового, Мойсеєвого слуги, говорячи: Мойсей, раб Мій, помер. А тепер уставай, перейди цей Йордан ти та ввесь народ цей до того Краю, що Я даю їм, Ізраїлевим синам. Кожне місце, що стопа ноги вашої ступить на ньому, Я дав вам, як Я говорив був Мойсеєві. Від пустині й цього Ливану й аж до Великої Річки, річки Ефрату, увесь край хіттеян, і аж до Великого моря на захід буде ваша границя. Не встоїть ніхто перед тобою по всі дні життя твого. Як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою, не залишу тебе й не покину тебе. Будь сильний та відважний, бо ти зробиш, що народ цей посяде той Край, що Я присягнув був їхнім батькам дати їм. Тільки будь дуже сильний та відважний"(Iс.Нав.1:1-7)

Спостерігаючи сьогодні за тим, що відбулось в Україні, можна із впевненістю сказати: Бог закриє сторінку комуністичної імперії. Однак ми говоримо про церкву. Бог волів би провести декомунізацію в церкві. Якщо б Церква була декомунізована, багато які негативні і трагічні події в нашій країні не відбулись би.

Церкві необхідно пройти наступні процеси:

"Декомунізація" - це зруйнування моделі церкви часів Радянського Союзу на доктринальному рівні від імені перших осіб деномінацій і братств.

"Дештунданізація" - члени Церкви мають перестати бути людьми "в собі", а церкви - перестати зупинятись на рівні своїх особистих проблем.

"Десектанізація" - це наслідок декомунізації і дештунданізації, коли ми перестанемо бути сектою, а станемо повноправними учасниками цього суспільства. Нам необхідно змінити модель розуміння церкви, яку ми перенесли із Радянського Союзу. Образ гонимої церкви, від доктринальних речей до практичних питань - одна із причин, чому Церква виявилась безсилою перед викликами ХХІ століття.

Чому Україна за 25 років показала безпрецендентний ріст церков і кількості віруючих, однак так і не змінила обличчя нації?!

Ми маємо бути вдячними, що ми є плодом наших батьків. Однак вони жили в інший час і в інших умовах. Ми прийшли зовсім в інший час. Той час, та система багато в чому допомагала сім'ям виховувати дітей в християнському дусі - тоді вона відштовхувала дітей, а нині затягує.

Найбільшою спрагою українського суспільства була в часи Революції Гідності і є сьогодні ПРАВДА!

Чому Церква не задала стандарти праведності цьому суспільству?

Церква не зробила того, що повинна була зробити.

Ми проповідуємо праведність особисту для спасіння душі; праведність церковну, якої взагалі немає в Біблії. А праведність на рівні послуху державі ми так і не виховали!

Наша задача - не просто потрапити в небо. Наша задача - вчинити дії, щоби праведність Божа проникла в народ.

Праведність є одним із основних атрибутів Бога. Вона ж, праведність чи правда, є основою престолу царя і держави.

Бог бажає, щоб ми принесли правду і праведність в ті сфери в нашій країні, де є найбільша в ній необхідність: влада, бізнес і державні інституції.

Церква - не лише голубка і невіста Царя. Церква - це повня Того, що все всім наповняє!

Хто, як не Церква, має прийти з праведністю і правдою в ті сфери, куди вона раніше не приходила?

Сфера фінансів. Гонимій церкві гроші не були потрібні. Сьогодні вчення про десятину є в церкві?

Як на рахунок сфери поклоніння і прославлення, музики? Методи не святі, послання - воно святе!

Дітородження - ще одна сфера, до якої нам варто переглянути своє відношення.

Олександр Озеруга – пастор «Церкви Бога Живого», м. Вишгород, Україна. 

На ілюстрації до матеріалу - Троіцька церква, Грузія.