Немає місця для Христа! — Чарльз Сперджен

В імператорських палацах і царських палатах не знайшлося місця для Царя царів. На жаль! Брати мої, Христос зрідка знаходить місце в палацах! Як земні царі можуть прийняти Господа? Він є Князь миру, а вони насолоджуються війнами! Він знищить їх мечі і списи, спалить їх бойові колісниці. Який із володарів зможе прийняти смиренного Спасителя? Вони люблять розкіш і помпезність, а Він втілює простоту і лагідність. Він син теслі і друг рибаків. Як князі можуть знайти місце для такого новонародженого? Адже Він навчає чинити з іншими так, як ти бажаєш, щоби вони чинили з тобою, а з цим царі не можуть примиритися, бо вони звикли до шахрайства в політиці і до задоволення усіх своїх безглуздих забаганок. О, сильні світу цього, я анітрохи не здивований, що ваша слава, ваші насолоди, ваші війни і ваші аудієнції змусили вас забути Помазаника, Пана цілого світу. У царів немає місця для Христа. Погляньте зараз на всі царства земні, і, за винятком одного чи двох, про них можна сказати: «Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його» (Дiї.4:26). На небесах час від часу ми зустрічатимемо монархів, та їх небагато! Їх імені могла би перерахувати і дитина. «...небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні» (1Кор.1:26). В державних палатах, в кабінетах, в тронних залах, в королівських палацах Христос буває так само часто, як обережний подорожній — в болотах і джунглях Індії. Він частіше буває в хатинках, аніж в царських резиденціях, бо Христу немає місця в королівській спільноті.

Хто говорить на захист Христа в сенаті?.. Хто згадує про Його золоте правило як про керівництво для поведінки прем’єр-міністрів, чи хто проповідує Христове прощення як принцип внутрішньої і зовнішньої політики?

Але ж були ще сенати, там збиралися люди для політичних дискусій, були місця, де представники народу писали закони. Чи не знайшлося там місця для Христа? На жаль! Брати мої, там теж не знайшлось місця, і досі дуже мало місця залишається для Христа в парламентах. Як зрідка політики шанують віру! Звичайно, можна допустити державну релігію, якщо вона погодиться бути скромною, тихою і слабкою, якщо цього лева позбавити зубів, зістригти йому гриву і обрізати кігті — так, тоді, мабуть, її визнають. Але невже знайдеться серед цього загинулого роду місце для істинного Христа і для людей, які йдуть слідом за Ним і покоряються Його законам? Христос і Його Євангеліє? О, це сектантство, негідне навіть презирства! Хто говорить на захист Христа в сенаті? Звісно, невже віра в Нього під ярликом сектантства не наводить жах на всі партії? Хто згадує про Його золоте правило як про керівництво для поведінки прем’єр-міністрів, чи хто проповідує Христове прощення як принцип внутрішньої і зовнішньої політики? Один-двоє можуть сказати про Нього добре слово, але якщо провести голосування, покорятися Господу Христу чи ні, то чи не надто багато буде тих, хто утримався? Партії, політики і всі, хто тримається за крісло і шукає задоволення, виключають Представника Неба з числа представників Землі.

Чи не знайдеться місце для Христа в так званому гарному товаристві? Невже не було у Вифлеємі поважаних людей, які трималися б в стороні від натовпу, людей з гарною репутацією і непоганим суспільним становищем, — чи не могли б вони знайти місце для Христа? Дорогі друзі, ситуація нічим не відрізняється від попередніх, для Ісуса немає місця в так званому гарному товаристві. Для дрібних нерозумних правил, якими люди оплутують себе, місце є; є місце для бездумного етикету, для порожніх балачок, для обожнювання тіла, місце то для одного, то для іншого ідола... Але так мало місця для Христа, і так не модно віддано слідувати за Ним! Пришестя Христа товариство у своїх веселощах очікує в останню чергу: проста згадка з любов’ю Його імені викликає нерозуміння. Варто вам лишень розпочати мова про Христа в певних колах, і ви в той же момент опинитесь поза законом. «Я більше ніколи не запрошу цю людину до свого будинку, — каже один господар, — якщо він не залишить свою релігію за порогом». Пишний маскарад, високі чини, блиск діамантів, легковажна мода — все вказує на те, що для Христа в таких колах місця немає.

Лише деякі, наділені блискучим талантом, лише небагато-хто з інтелектуалів і ерудитів схилилися, як діти, до ніг вифлеємського Дитяти і, схилившись, знайшли славу

Але чи немає місця для Христа на базарі? Могли б, скажімо, прийняти Його в торгових рядах? Ось вони — торгівці торгуючого народу, чи немає в них місця для Христа? Дорогі друзі, як мало в таких місцях від духа, від життя, від вчення Христа! Торговцю не до педантичності, він вимушений боротися зі своїм сумлінням, щоби заробити. Скільки людей — звичайно, я не скажу, що вони відкрито обманюють — але все ж, все ж, все ж, я повинен сказати прямо, обманюють так чи інакше. Хто не помічав цього, проходячи по вулицям? Адже на дверях майже будь-якого магазинчику можна побачити табличку «Найдешевші товари в Лондоні», а це неправда. Не можуть товари всюди бути найдешевшими! До чого ж люди тільки не додумуються! Якої лише реклами і омани не зустрінеш! Скільки хитрощі і хитрувань! Яке «Горе вам!» промовив би мій Господь, якщо б Він поглянув на ваші вітрини чи постояв за вашим прилавком! Обман і шахрайство займають стільки місця, що місця для Христа на базарах і в магазинах не залишилось.

Але ж є філософські школи, там же повинні були прийняти Його. Мудрі люди побачили б у Ньому втілення мудрості. Він, Хто ще дитиною став вчителем докторів богослов’я, буде запитувати і отримувати від них відповіді, Він же має знайти Собі місце посеред грецьких мудреців, і люди великого розуму мали б поважати Його. «Місце для Христа, Платон і Сократ! Відійдіть вбік, стоїки і епікурейці! І ви, вчителі Ізраїлю, звільніть ваші місця. Якщо вам доведеться піти геть, щоб знайшлося місце для цієї дитинки, йдіть геть. Він повинен бути у школі філософів, навіть якщо вам доведеться покинути її». Ні, любі друзі, такого не сталося! В університетах і коледжах і зараз заледве знайдеться місце для Христа, інші знання займають надто багато місця. Як часто люди прагнуть знань лише тому, щоби з їх допомогою протистояти Христу! Надто часто знання виявляються тією кузнею, в якій куються цвяхи для хреста; надто часто людський розум стає тим майстром, який заточує спис і виготовляє древко, щоби проткнути Його серце. Ми маємо визнати, що філософія (яка зовсім даремно носить своє ім’я, бо істинна філософія повинна завжди бути другом Христу), хибна філософія часто завдавала болю Христу і дуже зрідка ставала на Його бік. Лише деякі, наділені блискучим талантом, лише небагато-хто з інтелектуалів і ерудитів схилилися, як діти, до ніг вифлеємського Дитяти і, схилившись, знайшли славу. Та багато-хто, усвідомлюючи свою вченість, були наполегливими і впертими, і власна оманлива мудрість спонукала їх говорити: «Хто такий Христос, щоби нам визнавати Його?» Вони не знайшли для Нього місця в своїх школах.

Адже на дверях майже будь-якого магазинчику можна побачити табличку «Найдешевші товари в Лондоні», а це неправда. Не можуть товари всюди бути найдешевшими!

Але ж було ще одне місце, куди Він міг відправитися, — синедріон, де сиділи священики. А можливо, Його могли прийняти в кімнатах священиків, де вони збиралися разом з левитами? А храм і синагога? Там не знайшлось би для Нього місця? Ні, там Йому не було прихистку; саме там все Своє життя Він знаходив найбільш ярих супротивників. Не натовп, а священики спровокували Його страту, священики підбили натовп вигукувати: «Відпусти нам Варавву». Священики придбали за власне срібло голос народу, і Христос був замучений до смерті. Адже повинно було бути місце для Христа в Його власній Церкві, що складалася з людей Його народу; але так сталось, як гадалось. Надто часто у священицькій церкві не знаходиться місця для Христа, після того, як вона отримає визнання і намагається тримати себе з гідністю. Я не маю на увазі зараз конкретні деномінації, а кажу загалом про весь християнський світ. Дивно, що коли Господь приходить, свої ж Його не приймають. Найбільш ненависні вороги істинної віри часом ховаються під масками людей, які відстоюють її. Чи варто дивуватися, коли єпископи підривають віру народу у відкриття; це не перша і не остання їх ницість. Хто спалював мучеників? Саме ті, хто називав себе помазаниками Господніми, чиї поголені голови отримували єпископське благословіння. Хто заточив Джона Буньяна в тюрму? Хто переслідував таких людей, як Джон Оуен, і хто виганяв пуритан з кафедр? Хто загнав ковенантерів в гори? Хто, як не ті, хто називав себе посланниками небес і служителями Бога? Хто переслідував охрещених по вірі у всіх країнах і досі переслідує на континенті? Немає місця Христу поруч з пророками Ваала, слугами Вавилону. Найманці, ці немовби Христові пастирі і немовби люблячі свою паству, завжди були найбільш страшними ворогами нашого Бога і Його Христа. Ісусу немає місця там, де Його ім’я повторюється лише в урочистих гімнах, а не в серцях, де Його образ звеличується тільки серед кадильного диму, а не перед духовними очима. Шукайте, де бажаєте, але місце для Князя світу є лишень серед смиренних людей, зламаних духом, яких Він Своєю благодаттю готує до того, щоби вони дали Йому прихисток.

Уривок із 3ї Різдвяної проповіді Чарльза Сперджена «Немає місця для Христа». Повний текст цієї і інших проповідей (російською мовою) доступний на сайті «Реформатский взгляд».