Про роль церкви і ситуацію на Донбасі — Анатолій Безкровний [відео]

Ми живемо в місті Красноармійськ, яке ніколи не находилось під окупацією. Були моменти, коли Красноармійськ знаходився в 60 км від лінії фронту, і навіть менше. Життя непросте, але ми віримо, що є Господь, і коли ми знаємо це і віримо, що він контролює все.

Чому Бог допустив окупацію в одні регіони, а в інші — не допустив?

Якщо коротко — не знаю. Якщо детально — всі речі, які відбуваються на землі, мають духовну основу. Те, що відбувається в фізичному світі — це, очевидно, наслідок духовних процесів. В духовному світі діють духи бунту, незадоволення, омани.

Жодних проблем з російською мовою, про які говориться, не було ніколи. Проявилось незадоволення, бунт, страх. Проблеми, які були вкинути, були або надумані, або надто роздуті. Наявністю цих проблем скористалась Росія, щоби вирішити деякі свої політичні проблеми. Люди «повелись» на інформаційну пропаганду Росії, але по факту ми бачимо, що на окупованих територіях життя на порядок гірше, аніж на українській території.

У що вірять жителі сходу України?

Первинно, коли все це починалось, я був дуже здивований тим, що люди не пішли відразу масово в церкву. Зараз, через декілька місяців*, люди все ж пішли в церкву. Для Бога найважливіше —стан людської душі, спасенна вона чи ні. Політична приналежність людини має менше значення.

Розкажіть про молитовний намет в Донецьку.

Так, він стояв там близько 100 днів. У нас в Донецьку були хороші міжконфесійні відносини.

Молитовний намет, його знаходження, звісно ж, узгоджувалось з представниками місцевої влади і після окупації. Однак представники «ДНР» його декілька разів зносили, і після конкретних погроз вона припинила існування.

У Слов’янську були вбиті після знущань двоє синів пастора і два диякони церкви «Преображення» міста Слов’янська. Я їх знав особисто, ці диякони служили Богу дуже ревно. Я не знаю всього до кінця, слідство ще триває, але з того, що відомо на сьогодні: їх заарештували просто на зібранні на Трійцю і повезли в місцевий відділок СБУ м. Слов’янська. Влада «ДНР» на чолі із Стрєлковим звинуватила їх в тому, що вони «на гроші США отримували якийсь метал і зброю». Насправді ці брати займались бізнесом і отримували метал з Китаю для виготовлення кріплень для гіпсокартону. Їх розстріляли в автомобілі, тіло одного з братів згоріло цілком. Поховали їх в братській могилі, де було 14 чоловік.

Були і інші такі трагедії: в Шахтарську дуже сильно побили пастора харизматичної церкви, забрали доми молитви в Слов’янську, Горлівці, Харцизьку, Торезі, Горлівці. В «програмі» «ДНР» пунктом 6 було прямо вказано: «повна заборона сектантської ідеології».

Як виконувати слова «любіть ворогів своїх»?

Непросто. Відбувається переосмислення багатьох речей. До прикладу, наше звичне вітання «Мир вам» було переосмислене. Сьогодні відбувся розкол в суспільстві і потрібні будуть десятиліття, щоби відновити відносини. У нас немає влади змушувати людей правильно відноситися до нас, але ми повинні мати силу правильно реагувати на неправильне відношення до нас.

Ми надаємо серйозну допомогу постраждалим від військових дій — матеріальну, поселяли в домі молитви. Мабуть, 97% людей, яких ми приймали в своєму домі молитви, були невіруючими. І були часто такі ситуації, коли ми допомагали дружинам, а їх чоловіки в той час воюють на стороні «ДНР» — і як бути в такій ситуації? Ось тут і проявляється наша любов на ділі. Любов повинна бути практичною.

Де Ви берете фінанси, щоби так серйозно допомагати потребуючим?

В цьому плані я бажаю подякувати всім, хто здійснював допомогу — це, в першу чергу, церкви всієї України. Наші брати і сестри активно служили своїм транспортом, своїми будинками. Місцеві влади відверто кажуть, що без нас вони б не справились. Іноді влади до нас звертались з проханням допомогти в поселенні когось, хто потребував місця.Були люди, звичайно, яким ми допомагали, а вони говорили «а для чого ви це робите, я все одно до вас в церкву не прийду».

Ці події показали, що церкві необхідно переосмислити багато питань, зокрема, питання патріотизму, чи не так?

Я б так сказав, що стосується питання патріотизму: іноді, можливо, в нас не зовсім правильне розуміння того чи іншого слова. Біблія закликає нас молитися за місто, в якому ми живемо, за влади, і молитися не як-небудь, а щиро.

Тільки Церква, і жоден інший інститут на землі, може принести потіху і спасіння душі людської. Але сьогодні потрібно дуже серйозно працювати в цьому напрямі.

У Вас велика сім’я, 7 дітей. Чи не страшно Вам займатися доброчинною діяльністю?

Я не вважаю себе героєм, і, звичайно ж, деякі переживання є. Але в той самий час я не бачу, щоби я робив щось протизаконне, я виконую Божу волю.

Чи вірите Ви в добре щасливе майбутнє України?

Мабуть, потрібно розділити поняття «вірю», «надіюсь», «бажаю». Якщо Бог вже хтось визначив у Своєму плані і ми рухаємось до кінця — то куди ми подінемось? Хоча Бог, звісно, може відсунути події.

Мені, звичайно, хочеться, щоби Україна була світовою житницею, і в першу чергу духовною.

*відео 2014р.

Анатолій Безкровний — пастор церкви «Благодать», м. Красноармійськ, Донецька область. Єпископ Об’єднання церков християн віри євангельської Донецької області.