"Реформація - так! Імітація - ні!" - інтерв'ю з Ярославом Лукасиком

Чи може це свідчити про те, що українські політики шукають духовні ресурси, які допомогли б реформувати країну? Яка роль українських церков в реформуванні країни? Про це і не тільки телекомпанія Emmanuil.tv запитала директора Східноєвропейського Лідерського Форуму, голову правління ГО "Східноєвропейська Реформація" Ярослава Лукасика.

— Ярослав, чи може указ про святкування Реформації в Україні висловлювати духовні пошуки наших політиків?

— Маю надію, що так воно і є. Наші еліти сьогодні мають розуміти, що справжні суспільні перетворення можуть відбуватися лишень завдяки тим змінам, які відбудуться в серцях окремих людей. Українці як ніколи раніше орієнтовані на Захід. Вони бажають повторити його цивілізаційний успіх. Економічне процвітання, громадянське суспільство, верховенство права, демократія, відродження національної культури - всі ці феномени беруть свій початок у світі цінностей. Тут причинно-наслідковий зв'язок веде до Реформації - періоду, який німецький філософ Гегель називає змістом історії нового часу. Ідеї Реформації є найважливішим джерелом соціальних благ і цивілізаційного успіху Заходу. Точніше деяких його країн, саме протестантських.

— На чому будуть засновані наші нові цінності: на відповідальності, самоорганізації і взаємодопомозі?

— Тут мова йде перш за все про біблійні цінності. Реформації - це повернення до біблійного християнства. До християнства, яке не тільки відноситься до особистого спасіння людини і до вічного життя, але до такої віри, яка з'єднує вічне із земним, бачить всі сфери життя як окремої людини, так і всього суспільства з точки зору Творця - Господа всієї реальності. Реформацїя - це Біблія, що взята в основу національної культури. Країни північної Європи і північної Америки, Австралія мають у своїй культурі значно більше біблійних цінностей і біблійного світогляду, аніж країни, що відкинули реформаційні ідеї. І ці ідейні основи чітко проявляються в таких феноменах, як, до прикладу, протестантська етика праці - основна причина процвітання Заходу, чи в громадянському суспільстві - суспільстві людей моральних, відповідальних, активних і ініціативних. Або в сучасній моделі демократії, народженій не французькою революцією, як нас вчили в радянських школах, а саме англійською революцією - в зоряний час пурітан і Олівера Кромвеля.

— Головна проблема українських реформ?

— З початку 17 століття, коли стало зрозуміло, що наша країна не пішла шляхом Реформації, українці переживають синдром замкнених кругів історії. Циклічно в нас з’являється славний час — повстання, повні героїзму, феноменальні перемоги на полі бою — подвиги, які дивують увесь світ. Та відразу після цього з’являється невміння використовувати досягнення цього героїзму для загального добра, для розбудови своєї власної справедливої держави. І знову тут проблема цінностей. Українці вміють помирати для своєї Батьківщини, та не вміють для неї працювати, щоденно і в єдності. Нам необхідні ідеї Реформації — акцент на щоденній кропіткій праці як великій цінності людського життя. Героїзм можна проявляти не лише на війні, а й на робочому місці. Ще одна проблема — перманентна втрата національних еліт. З кінця 16 століття українці втрачали на користь інших народів (перш за все Польщі і Росії) кращі розуми, найбільш здатних людей. Під час комунізму таких людей знищували фізично. Сьогоднішня еміграція продовжує цей роковий процес.

— Чи може з України розпочатися трансформація Європи, про що навіть європейці іноді згадують?

— Хотілось би. Немає нічого неможливого для Бога. Але Господу потрібні люди, здатні побачити Його план для України і всієї Європи і всеціло присвятитися до його реалізації. До цього часу важко сказати, чи було в нас в цій сфері щось серйозне запропонувати Європі. До Реформації досвід багатьох країн — Німеччини, Швейцарії, скандинавських країн — теж був негативним. Але з’явилася критична маса людей, які були носіями зовсім інших цінностей, аніж ті, що панували в суспільстві. І цей факт розвернув хід історії. Це можливо і в Україні – якщо євангельські християни зрозуміють свою місію, приймуть цілісне Слово Боже для всіх сфер життя, будуть реально жити згідно нього.

— Що українцям потрібно знати про Реформацію?

— Реформація, як духовний процес — це повернення людини, церкви і суспільства до первинного Божого плану. Корінь слова «Реформація» — «форма». І особа, і церква, так само як і суспільство, мають тенденцію до постійної деформації, цебто втраті первинної форми. Їм реобхідна постійна ре-форма-ція, відновлення форми. Одним із основних лозунгів реформації була латинська фраза Ecclesia semper reformanda (лат. – церква завжди повинна реформуватися). Ця фраза загальновідома, та мало хто знає її другу частину: secundum verbum Dei (лат. – згідно із Словом Божим). Церква завжди повинна реформуватися згідно із біблійними стандартами. Розуміння першої частини без другої призводить до зайвої орієнтації на прогрес. Друга частина нагадує про фундамент, а також показує Реформацію як консервативне явище (консервативне в плані теології і цінностей, але новаторське в плані комунікації).

— В сьогоднішній Україні церкви користуються високим рівнем довіри. Чи зможуть церкви зіграти ключову роль у реформуванні всього суспільства?

— Оглядаючись на історію різних країн, ми бачимо, що саме церква зіграла ключову роль у переломні і кризові часи в багатбох країнах. В тій же Америці глибоким громадським перетворенням передували великі пробудження. Перше пробудження передували американській незалежності, друге — відміні рабства. В американських світських підручниках з історії США говориться про ці пробудження як про двигуни соціального прогресу. В Польщі в другій половині 20 століття саме католицька церква була тою силою, яка допомогла полякам зберегти себе від комунізму. Церква була носієм національних цінностей. І хоча в польських школах викладався марксизм, люди в церкві чули правду про свою історію і культуру, саме там знаходили свою тотожність. Українці з часів Майдану у відчайдушному пошуку соціальної групи, здатної бути носієм цінностей і світогляду, який показує шлях національного відродження. Теоретично євангельська церква України найкраще зі всіх підходить на цю роль. Але є декілька «але».

— Яких саме?

— По-перше, християнам необхідно отримати цілісний біблійний світогляд — побачити не лише церковне життя з точки зору Біблії, але й всі сфери життя згідно із задумом Творця. Адже Господня земля і все, що наповнює її. По-перше, необхідно зайнятися формуванням професіоналів із християнським характером. Церковним лідерам необхідно побачити, що їх місія виходить далеко за стіни церковних приміщень. Церкві потрібно усвідомити своє місце в історичному процесі. Говорячи мовою Нового Заповіту — розпізнати знаки часу. Дати духовну оцінку процесам, що відбуваються наколо, адже «духовний судить про все», а також чинити правильні речі, навіть якщо вони будуть «проти течії».

— Хто здатний очолити Реформацію? Чи є в Україні такі лідери?

— Щоби Реформація відбулася, необхідне правильне лідерство. В 16 столітті саме це стало її могутньою стороною. Одна Женевська Академія, що випустила цілу плеяду сильніших національних реформаторів чого варта! Хочеться бачити українських пасторів, які успішні в своєму духовному впливі на країну, так само, як у 18 столітті пастор Джон Уізерспун допоміг відбутися декільком десяткам видатних американських політиків і громадських діячів. Не може бути й мови про справжню Реформацію без євангельської інтелігенції. Без теологів, вірних Біблії і перевіреної часом християнської традиції, які зможуть дати богословський аналіз сучасності, як це в свій час зробили реформатори. На мій погляд, євангельська інтелектуальна парадигма в Україні легко піддається секулярним впливам. І не дивно, позаяк 70 років у сфері гуманітарної науки були тотальним пануванням марксизму.

— Сьогодні Європа користується плодами Реформації, але все більше забуває про духовні основи свого успіху. Наскільки важливо згадати про принципи Реформації, адже вони є ключовими і для західноєвропейської культури, демократії і ринку?

— Духовний процес – складний процес. Історія - теж складний процес, в ній прослідковується закон сіяння і жнив. Ще нещодавно в Шіейцарії, Голандії, Британії, Скандинавії і ще більшою мірою в Америці християнський світогляд мав величезний вплив на менталітет людей. Сьогодні процеси дехристиянізації в цих справах зашкалюють! Наступні покоління користуються соціальними благами по інерції - це біблійний закон. Та якщо зрізати тюльпани і покласти їх у вазу з водою, вони проживуть лише деякий час. Відірвані від коріння, вони загинуть. Власне це і відбувається сьогодні із західною культурою. Важко говорити про майбутнє, але постмодернізм разом із його деконструкцією є тим самим всиханням тюльпанів.

— Чи варто очікувати, що в сучасному суспільстві повториться реформаційне перетворення XVI століття, адже наш постмодерністський світ являє собою зовсім іншу соціальну реальність, в якій релігія вже не є єдиним і домінуючим носієм світоглядних орієнтирів і духовних скарбів, а інстенсивність релігійних пошуків рідко досягає рівня відчайдушного пошуку спасіння в пізньому середньовіччі?

— Людина, смерть, життя, любов, гріх - незмінні, як і 500 років тому. А постмодернізм - це не просто якийсь фатум, це наслідок. Це духовний і душевний стан, це настрій. Це настрій декаденства, пересиченості, споживацтва. Людям набридло жартвувати собою для майбутніх поколінь. Якщо Бог помер, правди немає, немає добра і зла, відсутній ідеал - залишається їсти, пити і гуляти, тому що завтра помремо. І власне Реформація тісно пов'язана з постмодернізмом. Вона є відповіддю на безнадію, яку він приніс. Але потрібно знову, як і 500 років тому назад, повірити. Sola fide.

— Чи не спрощує церква важливість Реформації, зводячи її лишень до якихось народних гулянь і фестивалів під якимось брендом?

— Якщо церква зводить Реформацію до народних гулянь - це імітація. Чутно голоси: "для чого спрощувати складні речі?". Але що робив Мартін Лютер? На народні пісні він накладав хриситянський текст. Він друкував брошюри розмовною мовою. Про складне реформатори вміли говорити просто. Нам потрібно зробити ідеї Реформаії доступними, використовувати лозунги, образи, іноді схеми, які легко повторити. Про Реформацію потрібно говорити сучасною мовою, позаяк вона актуальна сьогодні. Таким чином допоможемо всім християнам привитися до світогляду Реформації. Адже вона не для вузького езотеричного клубу, а для всієї церкви, для всього суспільства.

— Чи потрібно протистояти популістським намаганням політиків піаритися на цій події? Якщо так - то як? Якщо ні - чому?

— В історичній Реформації політики мали свою немалу участь - королі, князі, маґістрат. Фрідріх Розумний, королі Скандинавії, на наших землях - князь Микола Радзівіл Чорний. Не було би указу президента - швидше за все масштаб святкування був би незрівнянно меншим. Те, що народний депутат-християнин Павло Унгурян очолив оргкомітет - це чудово. Його участь в популяризації ювілею Реформації в Україні - неоціненна. Але на нього, як і всіх нас - християнських лідерів - чекає екзамен: наскільки ми будемо носіями цінностей Реформації? Адже особливо в політиці завжди є багато спокус. З іншого боку, необхідно, щоби Реформація проявилася в нових політичних силах, які принесуть в українську політику справжні християнські ідеї. Нам потрібні політики, які поєднували би в собі цілісний біблійний світогляд, християнський характер і професіоналізм.

— Слід розуміти, що будь-які зміни, а тим більш радикальні і масштабні, не можуть відбуватися безболісно і безконфліктно, вони завжди включають в себе елемент протистояння. До чого повинні бути готові церкви і суспільство в цілому?

— Декілька століть назад реакцією на Реформацію стали релігійні війни, хоча насправді вони мали під собою релігійне підґрунтя. Сьогодні інші часи, та все одно українці не зможуть безболісно перейти до того суспільства, якого вони бажають. Національне відродження неможливе без серйозних зусиль, без посвяти. На сході країни щодня гинуть українці. Своєю кров'ю вони показують, що вільна Україна - це величезна цінність, за яку варто віддати своє життя. Економічні реформи теж дорого коштуватимуть українцям. Кожна країна центральної Європи, яка із соціалізму перейшла в капіталізм, переживала цей процес не безболісно. Будуть громадські потрясіння, і саме тут важлива роль церкви - допомогти потребуючим, підтримати народ, бути голосом потіхи, надії. Немає нічого прекрасного, що давалось би дешево, а дешеве ніколи не цінується.

— Які Ви бачите найбільші загрози в реалізації цілей Року Реформації?

— Їх дуже багато. Це і можливість втрати єдності поміж церквами, і можлива неправильна богословська пардигма Реформації, і інтелектуальна лінь хритиян і так далі. Хочу перефразувати лозунг Майдану: "Реформації - так, імітації - ні!". Найважливіше, щоби реформація - повернення до Христа і Його Слова - відбулась в кожному з нас. А потім в наших церквах. І звідти вже зовсім недалеко до реформації всієї України.

— Ярославе, Ви вважаєте себе реформатором?

— Не мені судити. Одне можу сказати - я люблю Бога і Його царство. Воно для мене дуже реальне і неабстрактне. Я радий, що можу через віру бути його громадянином, що можу служити цьому невидимому і непохитному Царству в цей цікавий час.

Вела бесіду Юлія Долматова, прес-служба Асоціації «Емануїл»

Джерело: Emmanuil.tv.

Ярослав Лукасик – засновник церкви "Іоан Предтеча" в Мінську, був її багаторічним старшим пастором. Отримав ступінь маґістра філології у Варшавському Університеті. В 2001 році ініціював в Білорусі Рух Нової Реформації, що об'єднало церкви різних деномінацій для поширення християнського світогляду в білоруському суспільстві. Із 2008 року проживає в Києві разом із дружиною Наталєю та чотирма дітьми. В Україні Ярослав проводить "Школу Реформації Суспільства". В кінці 2010 року разом із командою християн розпочав проект "Подільський клуб". Директор Східноєвропейського Лідерського Форуму, голова правління ГО "Східноєвропейська Реформація".