Ток-шоу "Підсумки Року Реформації в Україні" [відео]

Який «осад» залишив у вас цей рік?

Павло Унгурян: Основна емоція — «рік закінчується, рух продовжується». «Є у Реформації початок, немає у реформації кінця», позаяк Церква має постійно реформуватися. Це був рік великих благословінь для Церкви. Бог дав нам величезний «безвідсотковий кредит». Оці дані нам Богом благословіння покладають на кожного віруючого неймовірну відповідальність.

Павле, а кому належить взагалі ідея відзначення Року Реформації?

П.У.: Коли у квітні 2016 року протестантські церкви, об’єднавшись, організували оргкомітет, одним з видів діяльності його стала мотиваційна робота, служіння серед лідерів країни. І буквально через кілька тижнів Президент України підтримав цю ініціативу. Нам було запропоновано підготувати текст Указу, і 26 серпня цього ж року, тобто через кілька місяців, Президент підписав його. Отже, я бачу, що на державному рівні це була ініціатива церков, це команда євангельських віруючих, яка працює у вищих ешелонах влади і це відкритість органів державної влади, адже за їх сприяння був утворений організаційний комітет, який очолив міністр культури.

Ярославе, через відзначення цієї провідної події Україна наблизилася до цивілізованої Європи? Можна сказати, що це був цивілізаційний здобуток?

Ярослав Лукасик: Сьогодні однією з центральних національних ідей України є євроінтеграція. Але я думаю, що сама євроінтеграція не є питанням економічних зв’язків з Європою, але починається вона з усвідомлення того факту, що ми є частиною великої культурної і історичної європейської спадщини. Я думаю, що, звісно, цей Рік нам допоміг в цьому відношенні.

Олександре, чи вдалося хоча б на рівні вашої [Рівненської] області [церкві] вийти з підпілля і заявити про себе? Змінилося у місцевих жителів ставлення до протестантів?

Олександр Третяк: Однозначно. На Рівненщині була позитивна динаміка сприйняття євангельських церков, а Рік Реформації допоміг закріпити наші позиції. Це, власне, не було ціллю для нас, шукати бонусів для себе; принесення Слова у різні маси народу — це була основна ціль Року Реформації і я гадаю, що нам вдалося її виконати.

А чи не виникало у людей запитання, яким чином Реформація прив’язана до українського контексту?

О.Т.: Звісно, було багато подібних питань, але ми маємо унікальну спадщину, зокрема, Пересопницьке Євангеліє, яке є плодом змін, принесених на територію нашої області і нашої країни Реформацією.

Павле, як еліта поставилася до святкування протестантів?

П.У.: Якщо говорити про еліту з галузей влади, бізнесу, медіа, то переважна частина її поставилася до цієї дати із зацікавленістю з кількох причин. По-перше, ми завдяки спільній роботі в навчальних закладах, органах влади змогли привідкрити сторінку причини успіху європейських країн, яка полягає в цінностях. Нобелівський лауреат з економіки Вернон Сміт, відвідуючи велику кількість університетів в Україні, говорив про одну важливу річ: успішні країни там, де правильні цінності, на яких будується працелюбний і відповідальний соціум та чесноти, які формують різні галузі життя. Сьогодні для України актуальним є питання не лише змін, але й швидкості цих змін, і Реформація показала, що швидкі зміни можливі. Друга причина появи зацікавленості до Року Реформації з боку еліт — це робота церков, і тут ми маємо подякувати Богові і тисячам братів і сестер, які всі ці роки несуть свої служіння на кожному місці.

Чи достатньо добре було сформульоване послання Реформації в цьому Році? Люди правильно його розуміли?

Я.Л.: Я особисто не очікував такого масштабу. Я бачу, що послання Реформації було уніфіковане, хоча іноді в різних деномінаціях можливі навіть суперечності в поглядах на Реформацію. В чому воно полягало? Я б назвав декілька думок. По-перше, європейська, західна цивілізація (і Україна є її частиною) була побудована на біблійних принципах, які відкрилися саме в часи Реформації. Ці принципи й допомогли створити цілий ряд феноменів, притаманних для сучасної цивілізації, таких як верховенство права, громадянське суспільство, добробут, цінність особистості, права людини, грамотність і ін. По-друге, усі ці речі є надзвичайно важливі для України сьогодні. Люди бажають мати їх у своєму житті, але як це зробити? Повернутися до правильних цінностей.

О.Т.: Однозначно, наше суспільство зараз перебуває в пошуку свого вектору розвитку, ідеології, ціннісної бази, тому Церква має вивільнити той потенціал, який вона має. Я думаю, ми маємо використати той кредит довіри, який вона має.

П.У.: Водночас нам довелося доносити кілька послань. З одного боку, це історія славного розвитку і успіху протестантських країн. З іншого боку, ми хотіли показати сучасний протестантизм, і цьому слугували різні музичні, творчі заходи. Справжньою сенсацією стало Свято Подяки на Хрещатику. Але є ще послання до самої Церкви: якщо Церква Божа не зрозуміє, що вона є відповідальна за оцю ділянку географії планети Земля, то чому тоді ми дивуємося за її стан? Церква має формулювати свою пропозицію розвитку суспільства через освіту і науку, через економіку і бізнес, через управління і політичний процес, через медіа, через спорт, через охорону здоров’я і т.д. Усі ці сфери потребують реформації, але для цього потрібні реформатори. І от тут є боротьба, оскільки світ теж готує «реформаторів», але без цінностей. І це виклик для нас: або ми підемо вперед і переможемо, або отримаємо «неоатеїзм».

Церква готова стати взірцем для наслідування? Візьмемо проблему відсутності консолідації в суспільстві. Чи вдалося в рамках Року Реформації різним деномінаціям об’єднати зусилля?

О.Т.: В нашому регіоні завдяки цьому Року нам вдалося об’єднатися, відбулася потужна консолідація церковного і навіть нецерковного загалу. Як на мене, запорукою потужного успіху, на заході [України] зокрема, було те, що Церква була об’єднана. Як на мене, це дало певний імпульс нам розвиватися далі. Є величезний запит на зміни, на відповідальність за місто і громаду. Ми не маємо права втратити єдність і наш комітет має певні цілі на майбутнє.

Я.Л.: Звичайно, це був неймовірний крок, Церква вийшла зі своїх Домів молитви в суспільство. Але водночас це серйозний виклик для Церкви, адже ми заявили, що ми можемо працювати краще, об’єднуватися, буди грамотними людьми. Ми живемо зараз в унікальний час, і можливо далеко не всі ми цілком усвідомлюємо відповідальність, яка лежить на нас в цей переломний момент.

П.У.: Я радію, що близько 30 євангельських союзів разом, «за одним столом» провели цей рік. Всі знайшли в собі сили любити один одного, працювати разом, не дивлячись на існуючі відмінності. Було ухвалено буквально сьогодні рішення про те, що починаючи з 2018 року по всій країні у кожній області ми формуємо регіональні команди, які продовжуватимуть роботу. Ми не згортаємо свою діяльність.

Що вдалося у 2017 році, чим ви задоволені, а над чим варто було б ще попрацювати? Яка подія запам’яталася і сподобалася?

П.У.: Безумовно, сенсацією для країни стало Свято Подяки на Хрещатику. Але я думаю, що цей рік показав, як мало у нас фахівців, які б достойно конкурували в системі освіти, могли б проводити навчання для вчителів.

Я.Л.: Ще одна проблема є, яка полягає в тому, що наші церкви були пієтистичними довгий час (церкві не було дозволено вийти «в поле»), не давались відповіді на різноманітні запитання, не формувався цілісний біблійний світогляд. Тому потрібні носії цього цілісного біблійного світогляду. На Заході ми бачимо спустошення, яке принесла ліберальна теологія. Я розумію, що Велике Доручення Христа полягає в тому, щоби формувати цілісний біблійний світогляд в людях, і з цим нам необхідно впоратися.

Які б побажання ви висловили для людей і помісних церков?

Я.Л.: Мене надихнуло оце, що я почув: ми є нащадки людей, які платили велику ціну за віру в час Радянського Союзу.

П.У.: Не задовольнятися комфортом, але щоденно задавати собі запитання: чи все я зробив для спасіння людей навколо? Змінювати реальність сьогодні.

О.Т.: Реформація розпочиналася з Церкви і потрібна була в першу чергу для Церкви, тому Церква має зрозуміти і дати хороший старт для змін для суспільства. Змінюймось самі, змінюймо країну!

Дану передачу було відзнято в рамках Східноєвропейського Лідерського Форуму 2017, що проходив 29 листопада — 02 грудня.