Христос і наступне покоління служителів — Валерій Антонюк [відео]

Ми є тут тому, що Церква залишається в цьому світі. Поки Христос не забрав нас звідси, ми не можемо просто сидіти і чекати. Нам доводиться здійснювати свою місію, тому нас цікавить завтрашній день.

Ми поговоримо про спільне служіння незалежно від того, кому скільки років.

«По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив: Прийшла, Отче, година, прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе, бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому. Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його. Я прославив Тебе на землі, довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати. І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав» (Iван.17:1-5)

В нас є одна спокуса — говорити, що минулі дні були кращими за теперішні

Одне з важливих завдань, яке ми маємо в нашому служінні, це підготовка, довіра і передача служіння молодому поколінню. Найцінніше, що засвідчує нашу духовну зрілість і турботу про майбутнє Церкви — це довіра новій генерації служіння.

В нас є одна спокуса — говорити, що минулі дні були кращими за теперішні. Екклезіяст казав: «Не кажи: Що це сталось, що перші дні були кращі за ці? бо не з мудрости ти запитався про це» (Еккл. 7:10). Але людей чомусь тягне думати про минуле. Вчорашній день потрібно пам’ятати, але минулим не можна жити! Про завтра думати важче, бо завтра невідоме, ми бачимо виклики, на які слід реагувати.

Одне з важливих завдань, яке ми маємо в нашому служінні, це підготовка, довіра і передача служіння молодому поколінню

Коли ми дивимося на покоління, то кращим прикладом наставництва поколінь є Сам Ісус Христос. Перед Своїми стражданнями, перед тим, як взяти гріх всього світу на Себе, Христос молиться про нас первосвященницькою молитвою і каже: «довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати». Що Він такого особливого зробив? Він відбудував майбутні стовпи Церкви. Першою справою Христа у служінні була підготовка служителів. Я думаю, що одне із стратегічних завдань Церкви сьогодні — це робити те, що робив Христос, тобто готувати служителів.

У нас сьогодні піднялось покоління інтелігенції, професіоналів, але я вірю, що в самій Церкві Христа має постати покоління посвячених лідерів-професіоналів. Як ми прославляємо Отця нашого Небесного, готуючи кваліфікованих посвячених служителів?

Це важкі речі, тому що є реалії і виклики сучасності. Наприклад, трудова еміграція.

Що потрібно, щоби виховати наступне покоління ревних людей?

1. Пізнавати Отця.

Найбільше бажання свідомого служителя сьогодні полягає в тому, щоби молодші пізнавали Отця. Апостол Іван пише у своєму посланні: «Пишу вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від початку» (1Iван.2:13).

Подумайте про себе, як змінювалося Ваше пізнання Отця, як Ви зростали в ньому. Ми не встоїмо перед спокусами цього світу, якщо ми не пізнаємо Отця, і це не день, не два, це процес.

2. Передати Слово.

«бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав... Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу» (Іван. 17:8,14).

Завдання служителя і Церкви як тоді, так і тепер в тому, щоб не догнати світ, але вплинути на нього Божим Словом. Сьогодні Церква потребує помазаних служителів, які знають Боже Слово.

3. Молитва заступництва.

«Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, Твої бо вони! Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє, і прославивсь Я в них. І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, заховай в Ім'я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!.. Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого. Не від світу вони, як і Я не від світу» (Iван.17:9-11,15-16).

Гідне наставництво неможливе без молитви заступництва.

Дивлячись на молодших, я задаю собі запитання: скільки часу я провів в заступництві за них?

Святість — це не тільки відділення від світу, є ще один бік цієї медалі, це відділення для посвяти! Справжня святість закопчена в боях і протистояннях!

4. Довірити служіння.

«Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою досконалу» (Iван.17:13)

У нас сьогодні значно більше можливостей для служіння!

5. Жертва.

«А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали й вони» (Iван.17:19)

Мова тут не тільки про жертву Голгофи, а й про посвячення Свого життя для них.

Нам потрібно молитися про те, щоб передача естафети служіння тривала постійно. Христос починає Своє служіння з того, що готує тих, хто служитиме далі.

Валерій Антонюк — президент Всеукраїнського союзу об’єднань євангельських християн-баптистів. Разом з дружиною Ганною виховує сина і доньку.