Почати свої роздуми про Митрополита я хотів би... з кінця. Останні дні його життя. За вікнами — вакханалія радянської окупації, замаскованої під «визволення». Ніби біблійному Йову, митрополитові Андрею доводиться бачити, як комуністичне диявольство руйнує дощенту все те, що він плекав і будував усе своє життя. На злам іде вся вимурувана ним християнська цивілізація Галичини. Не одна людина навіть при значно менших випробуваннях втрачає віру.

Уже неделю мы находимся в Америке. Встречались со многими людьми, посетили конференцию R3. На переднем плане обсуждение проблемы легализации однополых браков. Чисто мое мнение: Церковь упустила один важный момент.

Грамадзтва, якое не клапоціцца пра сваіх настаўнікаў, выраджаецца на працягу некалькіх пакаленьняў. «Народы могуць загінуць з-за невуцтва», - папярэджвае прарок Осія. Асабліва небясьпечна грэбаваньне асноватворнымі ідэямі пра Бога і пра чалавека.

Его сожгли несколько дней назад, несколько столетий тому – 6 июля 1415 года. Говорят, некая старушка исключительно из благочестивых побуждений подложила вязанку хвороста в костёр, и тогда он воскликнул знаменитое: «О, святая простота!» А как уж там было на самом деле за давностью лет вряд ли узнаем.

Мы хочам мець усё асабістае: асабісты аўтамабіль, асабістую кватэру, па магчымасьці - і асабістага сакратара. Але самае дарагое сярод усяго, што ў нас ёсьць, гэта асабістыя адносіны з Богам кожны дзень. І гэтых адносін трэба старанна шукаць. Вось прыклад такіх руплівых пошукаў.