Християнські цінності як платформа національного взаєморозуміння

Він знав, що одного разу йому потрібно буде прийняти рішення, яке визначить всю його долю. Він так само знав, що йому потрібно бути готовим до прийняття цього рішення. Якщо він буде готовий, рішення буде правильним. Таким життєвизначальним моментом стала для нього участь у створенні і роботі Української Гельсінської групи: громадської організації, що відстоює базові права і свободи людини. Це було 9 листопада 1976 року. У часи «керівної ролі комуністичної партії та уряду» і номінальної свободи ...

Як тоді в 70-80-х для дисидентів, так і сьогодні через 40 років для нас актуальною залишається тема свободи. Тоді за неї билися небагато, сьогодні за неї встало покоління Майдану. Тоді це були люди, які, живучи в невільній державі, жили так, ніби жили в свободі. Сьогодні ми стали свідками появи цілого покоління, що вільно володіє свободою. Воно не говорить мовою пропаганди, ідеології, політичних квот, а цінностями. І ці люди за свободу готові платити ціну. Втім, як і ті деякі з Радянського Союзу. Для Мирослава Мариновича відстоювання своїх цінностей коштувало кількох арештів і, в цілому, 10 років уральських таборів. Статус дисидента і чорно-біле життя, в якому кожен день потрібно було робити свідомий вибір між добром і злом. Компроміси в табірних умовах означали б випадання з кола волелюбних людей, невідповідність нормам і стандартам пасіонарної спільноти.

Проблема національного взаєморозуміння Сходу і Заходу України криється в антагонізмі систем цінностей, в кожній з яких свобода є або атавізмом, або найвищим благом. «Правило нульової суми» розділяє суспільство на начальників і підлеглих, правих і винуватих, переможців і переможених, своїх і чужих, господарів і рабів. Таке суспільство завжди буде шукати поділу за расовою, ідеологічною, релігійною чи національною ознаками. У такому співтоваристві господар кровно зацікавлений стимулювати і підтримувати поділ: «розділяй і володарюй!», щоб тримати людей в рабстві і сліпій покорі. Свідомо створюється інша реальність, в якій людині нав'язується статус «маленької людини». Від волі якої нічого не залежить і долю якої вершать сильні світу цього. А життя проходить в смутному очікуванні змін.

«Принцип доданої вартості» кооперує людей, спонукає до діалогу, стимулює шукати компроміси, за яких ніхто не програє, але всі виграють. Воля до змін, жертовність, готовність об'єднувати зусилля з різними, не схожими одна на одну творчими силами, єдність у різноманітності є характерним для другого принципу. І тільки на базі другого принципу можлива консолідація культурних, національних, ментальних відмінностей Сходу і Заходу України.

Сьогодні регіональні відмінності сприймаються нами як прокляття. Якоюсь мірою небезпідставно. Але завтра вони ж (відмінності) можуть обернутися для країни благословенням, якщо вдасться створити Ефект Медичі: побачити у відмінностях культур, традицій і догм точки дотику. Поєднуючи розрізнені точки в одне ціле можна побудувати щось самобутнє, цікаве і досі небачене.

Колись Христос об'єднав практично весь цивілізований світ не силою зброї, а проповіддю Євангелія – законів Його Царства. Законів, встановлених Богом для існування людини – Свого творіння. Тому й у нас, християн, є надія і можливість об'єднати Україну на тих же вічних цінностях.