Що буває, коли ігнорують зло — Ніколас Томас Райт

Ми живемо в такому світі, де політики, шамани ЗМІ, економісти і, на жаль, навіть деякі пізно розквітлі ліберальні богослови роблять вигляд, що з людством і зі світом в принципі все в порядку.

Отже, по-перше, ми ігноруємо зло до того часу, поки воно не вдарило нас в обличчя. Деякі філософи і психологи намагаються довести, що зло є просто тіньовою стороною добра, це частина необхідної світової рівноваги, тому нас, мовляв, варто утримуватися від надзвичайного дуалізму, від надто сильного протиставлення зла добру. Це, звичайно, прямо провадить нас до філософії влади Ніцше, а потім, в тому ж напрямку, до Гітлера і Освенцима.

Якщо ти стоїш поза добром і злом, ти переходиш в такий світ, де права груба сила і де все, що нагадує тобі про старі моральні якості, скажімо, велика юдейська спільнота, стоїть на твоєму шляху перепоною, яку необхідно знищити.

Але нам не потрібно оглядатися на минуле шістдесятилітньої давнини, щоби це побачити. Західні політики давно розуміли, що Аль-Каїда є небезпечною силою, на яку необхідно звернути максимальну увагу, однак ніхто не спішив приймати її серйозно до того моменту, коли вже стало пізно. Ми всі знаємо, що національні борги багатьох найбідніших країн земної кулі це величезна чорна пляма на сумлінні світу, але наші політики, навіть найбільш симпатичні, не бажають приймати цю проблему всерйоз, позаяк, з нашої точки зору, в світі все більш чи менш йде своєю чергою, і ми не бажаємо розхитувати човен економіки. Ми бажаємо торгувати і будувати свою економічну систему. Ми всі знаємо, яке нещастя сім’ям і окремим людям несе сексуальна вседозволеність, але ж ми живемо у ХХІ столітті, і ми не вправі говорити, що зраджувати погано (варто відмітити, що всього два покоління назад в багатьох суспільствах до зради відносились так само, як ми сьогодні відносимось до педофілії, і це є тривожний знак, з якої точки зору на нього не подивись).

Я виріс в ті часи, коли у всіх сферах відмовились від цензури. Нам говорили, що є тільки одна неприйнятна річ — це сама цензура. «Що б ні захотів сказати чи зробити людина, це в принципі добре: ми можемо радіти інстинктам, які в собі відкриваємо; люди не повинні контролювати поведінку інших». Сьогодні слово «контрольований» промовляють з усмішкою і турбота про контроль сприймається як моральне уродство, як немов би головною моральною нормою має стати відсутність контролю подібно до того як у великих рекламних кампаніях McWorld використовується слоган, що закликає до відміни кордонів. Ми живемо в такому світі, де політики, шамани ЗМІ, економісти і, на жаль, навіть деякі пізно розквітлі ліберальні богослови роблять вигляд, що з людством і зі світом в принципі все в порядку, тому не варто піднімати зайвого шуму.

По-друге, ми дивуємося, коли отримуємо удар злих сил в обличчя. Ми звикли думати, що маленькі міста Англії це приємні і безпечні місця, і вражені до глибини душі, дізнавшись про смерть двох дівчат у Сохамі від руки людини, яку вони знали і якій довіряли. Ми не маємо потрібного визначення для подібних злочинів, як і для інших масштабних проявів зла, таких як спалахи ворожнечі між племенами і геноцид в Африці чи нова балканізація на самих Балканах. Ми звикли заспокоювати себе думкою, що, в принципі, в світі все добре, що багато країн стали демократичними чи рухаються в цьому напрямі і що глобалізація потенційно дозволяє нам робити так багато, отримати стільки користі і стільки всього знати. І ми спантеличені і обурені, коли гнівні хвилі людського моря б’ються в наші береги, коли величезна маса людей приїжджає на Захід в пошуках притулку, а серед них якась, хоча і мізерно мала, кількість людей, які приїжджають сюди не в пошуках безпеки від тиранів, але щоб тайкома здійснити свої терористичні наміри.

Сам феномен тероризму застає нас раптово, позаяк ми звикли думати, що всі серйозні суперечки можна вирішити за столом переговорів, і дивуємось тому, що деякі вперто цього не розуміють і вдаються до більш радикальних методів, щоб заявити про свої бажання. І зрештою, ми знову і знову переживаємо шок, зустрічаючись зі смертю. Те, що було звичайним станом речей для наших предків (так що вони заводили великі сім’ї, знаючи, що епідемія може за декілька днів зробити сім’ю вдвічі меншою), начисто вигнано з нашої свідомості і присутній хіба що у фільмах жахів. Смерть вигнана з нашого суспільного життя, позаяк люди все рідше вмирають вдома у своїх ліжках... Ми ігноруємо зло, коли воно нас прямо не торкається, а отримавши від нього удар по обличчю, ми дивуємось.

По-третє, в результаті ми реагуємо на зло інфантильним і небезпечним чином. Ми проголосили, що практично будь-які сексуальні дії це добре, справедливе і гідне, однак і надалі обурюємося при порушенні єдиного табу, що збереглося — на педофілію. І тут вся сила нашого обурення, яке могло би бути направлене на різні правопорушення, зосереджена тільки на злочині такого типу. І звісно, подібне поводження з дітьми викликає огиду, однак, як я вважаю, тут нам варто уникати бездушного моралізму, який з такою легкістю проклинає щось лише тому, що сама думка про цей предмет нам ненависна, замість того, щоби ґрунтовно обдумати питання. Такою моральністю надто легко маніпулювати, що часто і відбувається. Ненависть до того, що ви інтуїтивно вважаєте поганим, звичайно, краща за байдужість. Але на такій основі навряд чи можна побудувати стійке моральне суспільство.

Одним із найбільш очевидних і жахливих прикладів цього феномену була реакція США (а до певної міри також і Великобританії) на події 11 вересня 2001 року. Звісно, цей жахливий день не міг не пробудити в людях жах і гнів. Але на офіційному рівні прозвучала просто рефлекторна, бездумна, незріла відповідь, яка не могла призвести ні до чого доброго. Зрозумійте мене правильно. Тисячі невинних, чию смерть ми оплакували, загинули трагічною, страшною і аніскільки не заслуженою ними смертю. Терористичні акти Аль-Каїди були і залишаються безумовним злом. Однак та дивовижна наївність, яка змусила людей повірити в те, що США в цілому були чистою і невинною жертвою, так що весь світ можна чітко поділити на злих (арабів, зокрема) і добрих людей (зокрема, американців і ізраїльтян) і що останні повинні покарати перших, є масштабним прикладом того, про що я говорив. Тією ж мірою наївна і інфантильна і протилежна точка зору: що західний світ у всьому винен, а тому його противники і терористи цілком справедливі у своїх діях. Це все одно що закликати посадити в тюрм усіх власників вогнепальної зброї чи (використовуючи логіки, протилежну логіці США) закликати усіх людей взяти в руки зброю і стріляти у всіх поганих людей, щоби ті не встигли скористатися своїми хитромудрими способами захисту. Це вказує на відсутність глибокого аналізу ситуації...

Уривок з книги Ніколаса Томаса Райта "Таємниця зла. Відверта розмова з Богом".

Придбати книгу можна за посиланням.

Ніколас Томас Райт (Nicholas Thomas Wright) - англіканський єпископ і провідний спеціаліст по Новому заповіту. Райт був єпископом Дарему в Церкві Англії з 2003 і до своєї відставки в 2010 році. В даний час він є профессором-дослідником Нового заповіту і раннього християнства в коледжі Св. Марії, Університет Сент-Ендрюс в Шотландії. Серед сучасних дослідників Нового заповіту, Райт є важливим послідовником традиційних поглядів на богословські погляди, в тому числі тілесне воскресіння Христа і друге пришестя.