Відповіді на антихристиянські полемічні прийоми — Павло Валенчук [відео]

Це передбачає полеміку, діалог, відкритий і публічний чи особистий. В мене були публічні полемічні зустрічі як з християнами, так і з поганами. Це може бути полеміка з представниками секулярного світу. Наприклад, в останній час набирає оборот тема ґендерної рівності і інші подібні.

Отже, які прийоми використовують опоненти в дискусії з християнами?

Прийом 1. «Ти хто такий?»

Нам в дискусії доводиться іноді зустрічатися з людьми, більш освіченими чи авторитетними, ніж ми. Ісус мав такі ситуації, коли згадували, що Він — син теслі.

У відповідь ми можемо використовувати слова визнаного авторитету.

В протестантів лозунг Sola Scriptura («Тільки Писання») має деякі негативні наслідки, бо по суті кожен є сам собі тлумачем Писання і авторитетом («Бог відкрив мені»), що дозволяє нам заміняти Писання своїм власним його розумінням.

Прийом 2. «Чому не в вишиванці?»

Є певні авторитети в Україні, яких чіпати не можна в жодному випадку (Тарас Шевченко, до прикладу). Або запитання, які відводять в сторону (мова, війна).

Одним із хороших методів відповіді на це є довести цей аргумент до абсурду. Можна також вказати, що це питання важливе, але це не є предметом даного обговорення.

Прийом 3. «Непідйомний камінь».

Це велика кількість псевдозапитань, які насправді є спробами взяти в пастку, а не запитаннями, наприклад: «Чи може Бог створити настільки важкий камінь, який би Він сам не міг підняти?»

Один із варіантів відповіді: те, що є вірним для конечності, невірне для безкінечності.

Це псевдозапитання подібне на запитання: «Чи можеш ти перемогти в реслінг сам себе?» Це запитання позбавлене сенсу.

Робиться дурна заява, а перед тим ставиться запитання «Чи може Бог...?»

Прийом 4. “Sola scientia” — «Тільки наука».

Це протиставлення науки і релігії (або віри). Згідно з ним, тільки науковий світогляд здатен дати картину світу.

Відповідь полягає в тому, що в основі цього твердження лежить віра у всесильність науки. Але пізнавальна здатність наукового метода обмежена; в різні часи наука вважала істинним те, що сьогодні ми вважаємо повною маячнею.

Ми можемо поговорити про пізнання і види пізнання. Протистояння науки і релігії, яке нам намагаються нав’язати, немає.

Прийом 5. «Сльоза дитини».

Мова йде про проблему зла і страждання. Люди намагаються звинуватити Бога, Який допустив біди і страждання, в безсердечності.

Тут потрібно розрізняти, чи людина говорить про загальна світові проблеми, чи про особисте горе.

Необхідно звернути увагу на те, чи насправді Бог несе провину за біди.

Прийом 6. «Думок багато — Бог один».

В самому цьому твердженні вже є логічна суперечність, адже автор вже притримується цієї (певної) думки. Це подібно на слова «Я думаю, що мислення не існує».

Інші тези:

— «Церква відділена від держави».

— «Вірю в душі».

— «Чому ви не вірите в макаронного монстра чи однорога?»

— «Наша спільна християнська віра».

— “Argumentum ad Hitlerum” — «Аргумент від Гітлера».

На християн в суспільстві також наклеюються різноманітні ярлики, наприклад, «гомофоби». Якщо ми заперечуємо ці ярлики і намагаємося розумно дискутувати з опонентом, ми маємо шанс донести людині істину.

Павло Валенчук — пастор церкви “Преображення”, м. Черкаси. Маґістр теології. Письменник, апологет, громадський діяч.