Гармонія Різдва - Джон Пайпер

Кажучи про нашу появу в цьому світі чи кажучи про Івана Христителя, "що від Бога був посланий" (Івана 1:6), ми не маємо на увазі, що він чи ми існували до того, як були сюди послані. Але з Ісусом було зовсім не так. Він сказав: "Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов. І знов покидаю Я світ та й іду до Отця." (Івана 16:28). Син Божий обрав бути зачатим у череві Марії. Ми з вами не мали вибору бути народженими як люди - Ісус мав. "Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина" (До филип'ян 2:6-7). Будучи Богом, Ісус роздумував про те, що буде робити, і роздумуючи, Він "вважав", що Його рівність з Богом не є тим, за що варто міцно триматись, - якщо торкатися питання про те, чи могла ця рівність завадити Його втіленню. Він "взяв" природу раба.

Чому все так відбулось? Адже Бог міг створити і підтримувати Всесвіт іншим чином. 

Ось одна із найбільш фундаментальних біблійних відповідей - "все сходиться". Одна із найбільш фундаментальних відповідей така: тому що над Богом і поза Ним не існує такої реальності, під яку Богу довелось би "прилаштовуватись", щоби жити в гармонії з її світом. Сам Бог є мірилом всього, що правильне, добре, істинне і прекрасне. Тому говорити, що Його дороги "вірні" означає, що вони гармоніюють із Ним самим. Він відповідають, узгоджуються зі всім, чим є Він. В Євреям 2:10 сказано, що, заснувавши нашу віру шляхом Христових страждань, Бог діяв так, як і належало Йому діяти. "Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання" (Євр. 2:10). Христос став досконалим Спасителем через страждання. Так і повинно було бути. Бог ніколи б не зробив нічого, що не гармоніювало б з Його задумами, і ніколи не забував зробити те, що Він повинен був зробити.

Це пояснює приголомшливі слова сімома віршами нижче: "Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей" (Євреям 2:17). Мусів? Так. Можна перекласти і так: "Тому Він був зобов'язаний..." (грецьке "готхен офейлен"), - не повинен нічого робити поза Богом. Завдяки божественній мудрості, бачачи, чому належить статися, Він повинен був здійснити те, до чого покликав Його Отець. Бог "повинен зробити" те, що гармоніює із Його задумами. Не так, як вважає людина, а так як вважає сам Бог.

У віршах із 10 по 17 викладається причина, чому Христос постраждав і став людиною. Це ілюстрація того, що Втіленню належало відбутись. Кожна стрічка 14 і 15 віршів це причина Втілення і Народження Ісуса. "А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола, та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі".

По-перше, Він став людиною, тому що такими є ми. Великий задум Бога - мати сім'ю із людей, а вони Його діти, і в цій сім'ї Його вічний Син є одним із нас і при цьому переважає нас. "Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами" (До римлян 8:29). "Тому мусів бути Він у всьому подібний братам..." (До євреїв 2:17).

По-друге, Він став людиною, щоби померти. "Він став учасником їхнім, щоб смертю..." Бог за Своєю природою померти не може. Але БогоЛюдина, Ісус Христос, зміг. Йому належило померти. Тому Він став смертною людиною.

По-третє, Христос став людиною, "щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола", - не припинити його існування, але позбавити його здатності використовувати смерть як засудження для людей. Диявол засуджує тільки за допомогою однієй зброї: непрощеного гріха. Якщо б він міг з успіхом звинувачувати нас в залі Божого суду і добитися обвинувального присуду, тоді ми були б засуджені. Та через смерть Христа Бог "знищив рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті, роззброївши влади й начальства, сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті" (До колосян 2:14-15). Сатана був обеззброєний - в нього було віднято зброю ефективного звинувачення. Ця славетнаподія мала статися, щоби ворог був знищений от таким чином.

Ось четверта причина, за якою Син Божий став людиною: "визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі". Тому, коли християнин зустрічається зі смертю і дивиться в її покрите мороком обличчя, він говорить: "Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?" (1 До коринтян 15:55). Нема більше страху. І рабства вже немає. Вже зараз! Від сьогодні і навік!

Наша ціль - бачити гармонію всіх Божих шляхів, згоджуватися з Ним, радіти і йти Його шляхами. Син послав Святого Духа (Івана 15:26), який дав нам Писання (2 Петра 1:21), до того ж Церкві дані вчителі (1 Тимофія 3:2). Народженню Христа належало відбутися, бо воно досконалим чином втілює Божий план! Ми будемо жити в вічності, зростаючи в здатності бачити те, що бачить Бог. Чим більше ми розуміємо так, як Христос, тим більше ачимо красу небесного світу. Поставте цьогоріч ціль - намагатись бачити гармонію Божого шляху спасіння, радіти і роздумувати над Його Словом!

Джон Пайпер є пастором, відповідальним за проповідь в баптистській церкві "Вифлеєм" (Міннеаполіс, Міннесота, США). Він виріс в Грінвіллі, Південна Кароліна, навчався у Вітонському коледжі, де вперше відчув Божий заклик до служіння. Після цього він отримав ступінь бакалавра богослів'я у Фуллерівській богословській семінарії в Пасадені , Каліфорнія, і ступінь доктора богослів'я в Мюнхенському університеті в Німеччині. Шість років він викладав дослідження Біблії в коледжі "Бетель" в Сент-Пол, Міннесота, в в 1980 році прийняв запрошення стати пастором церкви "Вифлеєм". Джон написав більше 30 книг. Джон разом із дружиною Ноель має чотири сини, одну доньку і декілька онуків, кількість яких постійно зростає.

Джерело: Ieshua.org.