Гомосексуалізм: біблійна точка зору - Річард Хейз

В Біблії гомосексуальна поведінка згадується винятково зрідка - лишень з десяток коротких зауважень на весь текст Писання. Судячи з усього, ця проблема була не настільки актуальною, як, наприклад, економічна несправедливість. Незначна кількість текстів з даного питання характерна також і для новозавітньої етики.

На початку розгляду цієї проблеми, буде корисним спершу коротко прокоментувати ті старозавітні тексти, які зазвичай цитуються при її обговоренні. Так ми відразу зможемо усунути можливі непорозуміння і намітити основи традиційного єврейського вчення, добре відомого новозавітнім авторам.

(А) Бут 19:1-29. Відома історія Содома і Гомори, яку часто згадують у зв'язку із гомосексуалізмом, насправді не має відношення до цієї теми. "Мужі Содому" стукали у двері Лотові, як видається, бажаючи зґвалтувати його гостей - тобто, як відомо читачу попередньо, анголів. Анголи винесли присуд місту, а Лота з його близькими врятували. Замах на групове зґвалтування ілюструє зіпсованість звичаїв у Содомі, однак в даному контексті жодного слова не сказано про моральність чи аморальність гомосексуального статевого акту за взаємною згодою. Ані тут, ані ще деінде у біблійній традиції, окрім не надто чіткого контексту Юди 7, немає і натяку на те, що гріх Содому зводився до того чи іншого статевого збочення. Найчіткіше визначення гріха Содому ми знаходимо у пророцтві Єзекііля: "Ось оце була провина твоєї сестри Содоми: пиха, ситість їжі та преспокійний спокій були в неї та в її дочок, а руки вбогого та бідного вона не зміцняла" (Єз.16:49).

(Б) Лев 18:22, 20:13. Однак ті нечисленні біблійні тексти, які все ж розглядають гомосексуальну поведінку, виносять однозначний і немилосердний присуд. Правила збереження святості у книзі Левит безумовно забороняють статевий акт між чоловіками: "А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, гидота воно!" (Лев.18:22). (Про жіночий гомосексуалізм тут нічого не сказано). В Лев 20:10-16 цей же статевий акт перерахований у ряді сексуальних гріхів поруч із перелюбом, інцестом і скотоложством, які підлягають покаранню смертю. Варто відмітити, що категорично заборонений сам акт "злягання з чоловіком, як із жінкою", причому моральність чи аморальність мотивів, що призводять до цього, навіть не береться до уваги.

"А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, гидота воно!" (Лев.18:22)

Ця безумовна юридична заборона є основою для всієї наступної традиції юдаїзму, що рішуче відкидає гомосексуалізм.

(В) 1 Кор 6:9-11, 1 Тим 1:10, Деян 15:28-29. В області сексуальної етики рання Церква послідовно приймає старозавітнє вчення, включаючи заборону на гомосексуальні статеві зв'язки. До прикладу, у 1 Кор 6:9 і 1 Тим 1:10 гомосексуалісти названі серед особ, що чинять неугодне Богові. В 1 Кор 6 Павло, виведений з терпіння коринтянами (дехто із членів цієї спільноти, видається, уявили, немовби досягли небачених духовних висот і минулі етичні вимоги до них вже більш не застосовані, див. 1 Кор 4:8, 5:1-2, 8:1-9), грізно запитує: "Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства?" І далі перераховує всіх, кого відносить до "неправедних": "розпусники, ідоляни, перелюбники, malakoi, arsenokoitai, злодії, користолюбці, п'яниці, злоріки, хижаки".

Я навмисне залишаю без перекладу ключові для даного розділу слова, позаяк у недавньому минулому точний переклад цих термінів був під сумнівом. Слово malakoi - це не загальноприйняте позначення гомосексуалістів (подібний термін був відсутній і в грецькій, і в давньоєврейській мовах), а часто використовувана у грецькій образа - "пасивний" партнер в гомосексуальному акті, як правило, молоденький хлопчик. Інше слово, arsenokoitai, не зафіксоване у більш ранніх грецьких текстах. Деякі вчені взагалі відмовляються окреслювати його значення, але Роберт Скроґґз довів, що це слово являє собою кальку єврейського mishkav zahur, "той, що лежить із чоловіком", - цей вираз відправляє нас безпосередньо до Лев 18:22 і 20:13 і в равіністичних текстах відноситься до гомосексуального статевого акту. В Септуагінті (грецькому перекладі Старого Завіту) Лев 20:13 звучить наступним чином: "Хто ляже з чоловіком, як з жінкою (meta arsenos koiten gynaikos), обидвоє чинять черзоту". Із повною впевненістю можна стверджувати, що саме цей вислів послужив джерелом для іменника arsenokoitai. Отже, Павло використовує термін, який завідомо має на увазі і підкріплює засудження одностатевих статевих зносин у суворій відповідності до Кодексу святості. Цей пункт вчення Павла не підлягав дискусії; у Посланні немає і натяку на те, щоби хоч один коринтянин наполягав на допустимості фізичної близькості поміж особами однієї статі. Павло, без сумніву, впевнений, що його слухачі повністю розділяють це переконання: люди, що вступають у гомосексуальний зв'язок, - неправедні (adikoi, тобто, буквально, "несправедливі"), так само, як і всі інші злодії із цього переліку.

Текст 1 Тим включає arsenokoitai в перелік "беззаконних неслухів", поведінка котрих класифікується згідно із переліком пороків, де ніщо не забуте - від брехні до работоргівлі і батьковбивства.

(Г) Рим 1:18-32. Ключовим для християнської етики в області гомосексуалізму залишається розділ Рим 1, позаяк це єдине місце Нового Заповіту, де гомосексуалізм безумовно осуджується в богословському контексті:

"Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові" (Рим.1:24-27).

(Доречі, це єдиний уривок у всій Біблії, де взагалі згадується лесбійське кохання).

Основна думка Павла: в кінцевому підсумку ідолопоклонство сквернить і поганина, і те, чому він поклоняється. Божий суд попускає до кінця розкритись парадоксу гріха: бажання творива до прославлення самого себе призводить до самознеславлення. Небажання шанувати Творця призводить до беззмістовного спотворення творіння.

Річард Хейз (народився 4 травня 1948 р.) - ректор семінарії університету Д'юка (Duke Divinity School) в Даремі (штат Північна Кароліна) і професор кафедри Нового Заповіту. Його основні роботи присвячені новозавітньому богослів'ю і етиці, посланням Павла і тлумаченню Старого Заповіту у ранньому християнстві.

Книга Річарда Хейза (російською мовою) на сайті "Эсхатос": http://esxatos.com/hays-etika-novogo-zaveta.