Християнські мислителі: Ульріх Цвінґлі (1484 - 1531)

Ульріх Цвінґлі - засновник швейцарського протестантизму і перший з богословів Реформації. Він народився в новорічний день 1484 року (через п'ятдесят два дні після Лютера) у Вільдхаусі, приблизно в шістдесяти кілометрах від Цюріху. Прийшов до протестантських поглядів він практично в той самий час, що й Лютер, але незалежно від нього. Їх походження було різним. Лютера навчали представники "сучасного шляху" Габріеля БІля, в той час як Цвінґлі навчався "старому шляху" Фоми Аквінського. На Цвінґлі, на відміну від Лютера, сильно повпливав гуманізм Еразма Роттердамського. В результаті Лютер і Цвінґлі мали різний підхід до богослів'я. Цвінґлі вважав, що жодна доктрина не повинна суперечити розуму, в той час як Лютер відводив розуму в богослів'ї значно меншу роль. Ця різниця була особливо помітною в їх поглядах на присутність Ісуса Христа у Вечері Господній.

У 1506 році Цвінґлі назначається приходським священником в Гларусі. В цей же час від починає критикувати торгівлю найманцями. В той час існував величезний попит на швейцарських солдат, і справа ця була доволі прибутковою. Цвінґлі вважав таку торгівлю аморальною. Його пропвідь була сприйнята в Гларусі негативно, і в 1516 році Цвінґлі стає приходським священником в Ейнзідельні, який, як тоді, так і зараз, є популярним центром поклоніння Діві Марії. В Гларусі і Ейзідельні Цвінґлі багато читав, і саме в цей період було закладено основу його світогляду. Що найголовніше, він збагнув найвищу роль Писання. В 1518 році Цвінґлі стає приходським священником в Гроссмюнстері (Великому соборі) в Цюріху. Там він почав систематично проповідувати по всім книгам Біблії. Так практика була широко поширена в першій церкві, але в часи Цвінґлі це вважали нововведенням.

В Цюріху Цвінґлі почав поступово проводити реформи, спочатку з дозволу католицької влади (в 1523 році він навіть отримав похвального листа від папи!). В 1522 році він випустив перший із своїх творів, і незабаром його ідеї розповсюдилися по всій Швейцарії. До 1525 року Реформація в Цюріху була в основному завершена. Месса була відмінена, і багато хто виступив за створення об'єднаної євангельської Швейцарії. До цього часу сформувався альянс євангельських кантонів (canton - територіальна одиниця в Швейцарії, округ), але католицькі кантони побачили в цьому загрозу для себе і в свою чергу створили свій власний кантон. В результаті в 1529 році розпочалась війна. Після певного затишшя війна розгорілася знову в 1531 році, і сам Цвінґлі був вбитий у битві біля Каппеле.

Один із перших творів Цвінґлі "Ясність і безсумнівність Слова Божого" був опублікований в 1522 році. В цій роботі Цвінґлі обґрунтовує фундаментальний протестантський принцип найвищого авторитету Писання:  Словов Боже істинне. Що Бог говорить, те і стається. "І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло" (Бут. 1:3) Слово Боже недвозначне, однак це не означає, що його неможливо зрозуміти неправильно. Якщо ми підходимо до Біблії із своєю власною думкою і тлумаченням, прагнучи змусити її сказати те, що ми бажаємо, тоді ми не почуємо її власне послання. Але коли Бог говорить до Своїх дітей, то слово Його несе в собі ясність. Тоді ми можемо зрозуміти Біблію без усіляких людських настанов, не у зв'язку із нашим власним розумінням, але тому що Дух Святий освічує нас і допомагає нам побачити Слово Боже у власному Його світлі. Ми маємо уникати заблудження, не повинні ставити Слово Боже в залежність від людського, гріховного тлумачення, чи то папи, чи то собору. На практиці це означає, що Біблією можуть маніпулювати, аби знайти в ній підтримку наперед вигаданим ідеям. Безсумнівність походить не від людського навчання і не від церковної влади, але від смиренної уваги до Самого Бога. Таким був особистий досвід Цвінґлі.

"Коли я був молодшим, я надто довірився людському навчанню, подібно багатьом іншим людям свого часу, і коли... я вирішив присвятити себе цілковито Писанню, мені вже заважали філософія і богослів'я. Та з часом я, ведений Словом і Духом Божим, прийшов до того, що необхідно залишити все це і вивчати доктрину Божу безпосередньо з Його слова. Тоді я почав просити Бога явити мені світло, і Писання стало яснішим для мене, аніж коли я вивчав багато коментарів і тлумачень" ("Ясність і безсумнівність Слова Божого").

Ульріх Цвінґлі (Huldrych Zwingli) в робочому кабінеті записує основні тези свого вчення. (Bullingers Reformationschronik, 1605). Джерело: Swissinfo.ch.

Цвінґлі на практиці відкрив, що щире прагнення почути Слово Боже не обов'язково вирішує всі суперечки. Він побачив, що вступив у суперечку з двома іншими групами реформаторів з питання природи таїнств. Перша група знаходилася в Цюріху. Її представники бажали проведення більш радикальних реформ. Вони не були завдоволені державною церквою і хотіли церкву добровільну, що складалася би із відданих християн, які входили б до неї через хрещення у свідомому віці. Спочатку у Цвінґлі і цих радикалів було багато спільного, та до 1525 року їх різночитання досягли свого піку і рада міста Цюріха, за згодою Цвінґлі, виступила проти радикалів. Того ж року Цвінґлі написав "Хрещення, переохрещення і хрещення немовлят". В цьому творі він захищав хрещення немовлят на основі того, що це хрещення є знаком заповіту, а заповіт охоплює всю сім'ю, а не лишень одну людину. Одначе, не дивлячись на це, Цвінґлі (на відміну від Лютера) відкинув католицьке вчення про те, що хрещення дає (навіть і дітям) нове народження і прощення гріхів. Він сприймав хрещення як зовнішній знак віри.

Друга суперечка розгорілася з Лютером з приводу присутності Ісуса Христа у Вечері Господній. Лютер відкидав католицьку доктрину про передвтілення, одначе продовжував вірити в дійсну присутність тіла і крові Христових "в, з і під" хлібом і вином. Точку зору Цвінґлі підтримав голандець Корнелій Хун в 1524 році. З того часу він відкинув доктрину про дійсну присутність і вважав, що хліб і вино є лишень символами тіла і крові Христових. Духом Святим Ісус присутній на служінні причастя, але Його тіло і кров, Його людська природа знаходяться на небесах, праворуч Отця.

Вечер Господня - це подячна згадка про те, що здійснив Ісус Христос на хресті. Це також і їжа спілкування, в якому присутнє тіло Христове у вигляді общини, конгрегації. Цвінґлі притримувався цих поглядів до кінця своїх днів. У "Визнанні віри", написаному в 1530 році, він викладає своє зріле вчення:

"Я вірю, що у святій євхаристії (тобто подячній вечері) істинне тіло Христа присутнє спогляданням віри. Іншими словами, ті, хто дякує Господеві за те, що Він зробив для нас у Сині Своєму, визнають, що Він сприйняв істинно людську плоть і істинно стаждав і істинно змив наші гріхи Своєю кров'ю. Що все, зроблене Христом, стає для них явним спогляданням віри. Одначе те тіло Христа, природнє Його тіло за суттю і в дійсності, не присутнє у Вечері і не споживається нашими вустами і зубами, як це стверджується папістами і тими, хто бажає розкоші Єгипта [лютерани], ми не тільки заперечуємо, але й твердо стверджуємо, що це - заблудження, що суперечить Слову Божому ... Природнє тіло Христа не споживається нашими вустами, як Він Сам показав це, сказавши юдеям, що сперечалися про тілесне споживання Його тіла: "тіло ж не помагає нічого" (Ів. 6:63)... Слова "оце є тіло Моє" мають сприйматися не в буквальному, але в переносному значенні, як і слова "Це Пасха Господня" (Вих. 12:11)" ("Визнання віри").

Цвінґлі повторює тут аргументи, використані ним проти Лютера на зустрічі в Марбурзі рік назад. Цвінґлі вперто виступав проти фізичної присутності тіла Христового у Вечері Господній, однак і він не уникнув небезпеки зведення Вечері просто до згадки. Його вклад полягав, в основному, в критиці старого. Інші ж, особливо Буцер і Кальвін, вибудували позитивну доктрину на цій основі.

Життя Цвінґлі закінчилось рано, він загинув на полі бою. Він не мав достатньо часу, щоби його думки стали зрілими і склали тверду основу реформатського богослів'я. Цю задачу отримав Кальвін, і тому реформатський протестантизм відомий під назвою кальвінізму, а не цвінґліанства. Але якщо побудова будинку була залишена іншим і Цвінґлі був значною мірою забутий, все-таки факт залишається фактом: саме він заклав основи швейцарського протестантизму і реформатського богослів'я.

Уривок із книги Тоні Лейна "Християнські мислителі". Повний текст книги доступний на сайті "Реформатский взгляд".