Роздуми про Ісуса Христа - Блез Паскаль

"Увесь блиск честі і величі не має ціни в очах людей, що присвятили себе дослідженням в розумовій сфері. Велич людей розуму недосяжна очам багатих, царів, воєначальників і інших світу цього. Велич Мудрості, яка може бути лише в Бозі, невидима ні людям плоті, ні людям розуму. Це три порядки, зовсім відмінні один від одного.

Великі генії мають свою сферу влади, свій блиск, свою велич, свої перемоги і не потребують величі матеріальної, що не має жодного значення для їх духовного життя. Вони видимі не тілесними, а розумовими очами - і цього досить. Святі також мають свою владу, свій блиск, свої перемоги і зовсім не потребують величі матеріальної чи розумової; вона не має жодного до них відношення, нічого їм не додає і нічого не віднімає. Їх бачить Бог і ангели, а не тіла і душі зацікавлених; їм достатньо Бога...

Ісус Христос, без багатств і без вченості, має Своє значення - святості. Він не дав нам ніяких винаходів, він не царював, але був кротким, терплячим, святим перед Богом, страшним демонам, чистим від всякого гріха. О, яке славне, яке чудне і величне було Його пришестя перед очами серця, здатними розуміти Премудрість... Для Господа нашого Ісуса Христа, аби сяяти у Своєму царстві святості, не було сенсу являтись у царській величі; але Він прийшов у всьому блиску Своєї святої гідності.

Смішно соромитись низьким положенням Ісуса Христа; нібито це приниження мало щось спільне з тою величчю, яку Він мав явити. Нехай цю велич шукають в Його житті, в Його стражданнях, скромному походженні, смерті, у виборі учнів, в Його відношенні до них, коли ті Його покинули, в Його таємничому воскресінні і в іншому; тоді воно виявиться їм настільки великим, що не буде приводу соромитись тим, що лише здається приниженням. Однак є люди, здатні дивуватись лише чуттєвій величі, нібито духовного не усніє; інші ж доступні враженню лише розумової величі, нібито в Премудрості немає величі ще більш нескінченно високої...

Хто з людей коли-небудь мав більше блиску? Весь єврейський народ задовго передбачає Його пришестя. Погани поклоняються Йому, коли це пришестя відбулось. І ті і інші вважають Його своїм. Але хто із людей в той самий час так мало користувався усім цим блиском? Із тридцяти трьох років життя Він тридцять провів у невідомості,; напротязі трьох останніх про Нього йде слава неправдомовця; священники і старійшини Його відкидають; друзі і близькі ним погорджують. Врешті решт, Він помирає, зраджений одним із Своїх учнів, невизнаний іншим і покинутий всіма. Яка Його частка в цьому блиску? Ніколи людина не мала такої величі; ніколи людина не була більш принижена. Весь цей блиск послужив лише нам, аби ми могли ним стати розумнішими; Йому ж Самому в ньому частки не було.

Ісус Христос промовляє найвеличніші істини так просто, що здається, немов Він попередньо не роздумував про них, але разом з тим, висловлює їх настільки ясно, що не залишається сумніву відносно того, що Він про них думає. Ця ясність у поєднанні з такою простотою неймовірна.

Хто вказав євангелистам якості, що відрізняють цілком героїчну душу, що вони з такою досконалістю зобразили її в Ісуса Христі? Для чого вони показують Його слабким у передсмертні хвилини? Невже не могли вони показати Його стійкішим в смерті? Звісно, могли, бо той же св. Лука, описуючи смерть св. Стефана, зображає його більш міцним в ці хвилини, ніж був Ісус Христос. Вони показують Його таким, що відчував страх смерті до того моменту необхідності смерті, а потім зображають його цілком стійким. Але якщо вони показують Його збентежененим, то лише поки Він сам бентежить Себе; коли ж Його бентежать люди, Він стає цілком твердим...

Навернення поган було предоставлене лише благодаті Месії. Юдеям довелось довго боротись з ними, але безуспішно: все, що говорили Соломон і пророки, виявилось марним. Мудреці, як Платон і Сократ, не могли переконати поган визнати єдиного Бога. 

Обидва завіти дивляться на Ісуса Христа: Старий - як на свою надію, Новий - як на свій взірець, обидва - як на свій центр.

Пророки передбачали, але самі не були передбачені. Потім, святі були передбачені, але самі не пророкували. Ісус Христос звіщений пророками і пророкує Сам.

Ісус Христос для всіх, Мойсей для одного народу.

Юдеї були благословлені в лиці Авраама: поблагословлю, хто тебе благословить (Бут. 12:3). Але в ньому поблагословляться всі народи землі (Бут. 18:18). Світло на просвіту поганам (Лук. 2:32)...

Отож, Ісус Христос для всього світу. Сама Церква приносить жертву лише для вірних; Ісус Христос приніс хресну жертву зв всіх"

(Уривок з книги Блеза Паскаля "Роздуми про релігію", стаття XV "Про Ісуса Христа". Повний текст книги доступний тут)