Парадокс свободи. «На цьому стою і не можу інакше» — Хенк Райтзема [відео]

Почнімо з невеликого екскурсу в історію.

Восени 1520 року Лютер написав книгу «Про свободу християнина» (‘Von der Freiheit eines Christenmenschen’) і відправив її папі римському Льву Х як узагальнення свого вчення.

В жовтні цього ж року книги Лютера були спалені в Льовені, а пізніше — і в Кьольні.

10 грудня 1520 року Лютер у відповідь публічно спалив папські булли. Його спроба реформувати церкву зсередини явно не працювала. Церква у відповідь виключила його 3 січня 1521 року. Імператор відразу не наклав на нього жодної заборони, бо місцевий граф Фрідріх Мудрий захищав його.

Від Лютера вимагали відізвати свої книги і відмовитися від своїх переконань, але у відповідь Лютер говорив: «Моє сумління зв’язане Божим Словом, і я не можу зробити цього. На цьому стою і не можу інакше». Єдина свобода, яку варто мати, це свобода, яка має розуміння найвищої сили і дозволяє саме Їй визначати, що насправді є добре. Саме це я називаю парадоксом свободи.

«Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а любов'ю служити один одному! Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!» (Гал.5:13,14)

Свобода є частиною проекту Ісуса для мене. Любов є частиною свободи, позаяк тоді я роблю саме те, що бажаю робити. Про це писали пророки:

«Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю їгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь! Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!» (Єр.31:31-33)

«І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті» (Єз.36:26)

Дискусія про те, звідки походить свобода, стара, як саме людство.

Подивимось на деякі політичні реалії. В політиці ми побачимо три невірних ідеї свободи. Позаяк вони не визнають вищої свободи, то застрягають у власному розумінні свободи.

Отже, три приклади неправильних ідей:

— ліберали-капіталісти,

— соціалісти-марксисти,

— популісти.

1. Ліберальний капиталізм.

— Вище за все ставить індивідуальну свободу, роблячи її найвищою цінністю. Автономність (від грец. «закон для самого себе»). Будь-яку проблему ми просто легалізуємо (наркотики, проституція), про цьому ми не звертаємо уваги на те, йде це на користь суспільству чи ні.

— Непохитна віра у вільний ринок. Криза 2008 року в певному сенсі є плодом вкрай вільного ринку, коли витрачалися гроші, яких немає.

— Напруження між свободою і безпекою.

2. Соціалізм.

— Ліві ліберали багато говорять про рівність людей. В кінцевому підсумку вони бажають узаконити ліберальні цінності, тобто нав’язати рівність.

— Уряд в кінцевому підсумку наражає на небезпеку свободу релігійного самовираження, освіти і т.д.

— Так звана рівність перевищує свободу.

— Інтеграція в суспільство в соціалізмі означає асиміляцію з ним — немає реального простору для різноманіття.

3. Популізм.

— Свобода слова стає правом ображати ваших опонентів.

— Антиіслам — «менше мароканців».

Як на мене, зараз, в час наступу в Європі ісламу, нам потрібно ще більше наполягати на свободі релігії. Наше покликання — ділитися з мусульманами любов’ю Христа. Закон любові повинен визначати нашу поведінку.

Християнські витоки свободи зародилися задовго до епохи Просвітництва, ще в ранні часи Церкви, в період правління імператора Костянтина.

Релігійна свобода стала плодом Реформації, бо реформатори проповідували про свободу сумління.

В Нідерландах пізніше виник антиреволюційний рух, в якому такі люди, як Гроен ван Прінстерер протистояли централізації влади у всіх можливих сферах.

Системи (держава, влада) не здатні дати справжню увагу і турботу; люди — можуть.

Свобода, як її проголошують в Європі сьогодні, будується на автономії. Звідки це прийшло? Я думаю, з двох джерел:

1. Просвітництво, коли людина була мірилом всього, а розум був поставлений в центр всього. Просвітництво Рене Декарта почало з абсолютного сумніву (« сумніваюсь — отже, я існую»). Але насправді без довіри немає знання.

2. Романтизм прийшов на зміну Просвітництву і перемістив центр з розуму на серце і емоції. Людина на картині Каспера Давида Фрідріха «Мандрівник над морем туману» (1818) стоїть немовби над усім.

Свобода в поп-культурі розуміється як проблематична річ. Приклад — обкладинка альбому “Nevermind” групи Nirvana. Образ свободи на ній втілений в немовляті, що пливе у воді, а перед ним — долар на ледь помітному гачку. Цим вони коментували проблему свободи в західному суспільстві. Якщо ти не маєш скелі, на якій можеш стояти, то свобода може втомити тебе і стати згубною.

60% будинків в Утрехті — на одну людину. Наше суспільство більше схоже на мішок, повний мармурових камінців, аніж на гроно винограду.

Свобода не виникає сама по собі — нам потрібно правління закону, здатного захистити нас від правопорушників. Але якщо все в суспільстві організувати з допомогою законів, і не залишити місця любові, то буде надто багато законів і обмежень, і наступає бюрократія.

Є два види свободи. Джон Стюарт Мілль визначив їх як свобода від примушення і свобода діяти. Ісая Берлін в книзі «Філософія свободи» говорить про позитивну і негативну свободу. Наше суспільство прагне негативної свободи (свободи від...), але для чого ми створені бути вільними?

Багато людей у вашому суспільстві мріють про фінансову свободу, щоб бути вільним від важкої праці. Але правильно мріяти про свободу для того, щоби благословляти інших.

«І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла, бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете. Коли ж дух вас провадить, то ви не під Законом» (Гал.5:16-18)

Дух Божий починається з рівня намірів (Дух любові, Дух справедливості і т.д.). Це не маніпулююча сила, що змушує Вас робити щось, не властиве Вам — Ви залишаєтеся самим собою!

Хенк Райтзема є співробітником апологетичної спільноти L’Abri в Нідерландах і одним із кураторів його міжнародної діяльності. Разом із своєю дружиною він уже на протязі 20 років приймає гостей в L’Abri, а також бере активну участь в Коаліції по боротьі із евтаназією в Європі. Хенк Райтзема займається науковими дослідженнями в галузі філософії, богослів'я і етики, нещодавно отримав ступінь в галузі Філософії технічних наук у Вільному університеті Амстердама. Невід'ємну частину його роботи в L’Abri складають наставництво, викладацька діяльність і дискусії про проблеми, що виникають перед нами сьогодні. Окрім того, він є автором багатьох статей на наукові і науково-популярні теми в сфері апологетики, філософії технічних наук, етики і музичного аналізу.