Ознаки істинної релігії — Блез Паскаль

I.

Істинна релігія повинна зобов’язувати любити свого Бога. І це доволі справедливо; поміж тим, тільки одна наша релігія накладає цей обов’язок. Вона повинна також визнати гріховність і немічність людини (неможливість самостійно досягнути доброчинності); наша релігія це виконала. Вона повинна дати для того засоби, одним з яких є молитва. Жодна (інша) релігія (ніколи) не просила в Бога допомоги в цій любові і послуху Його волі.

II.

Істинна природа людини, її істинне благо, істинна доброчинність і істинна релігія є речі, пізнання яких нероздільне.

III.

Щоби бути істинною, релігії потрібно знати нашу природу, знати нашу велич і в той самий час нашу нікчемність, а поряд з тим і причину того і іншого. Яка інша релігія, окрім християнської, пізнала це?

IV.

Інші релігії, як наприклад, поганські, більш доступні для простого народу, бо обмежуються однією зовнішньою стороною, але не придатні для людей мислячих. Останнім більше відповідала б чисто розумова релігія; але вона не була б придатною для народу. Одна лише християнська релігія відповідає цим обом вимогам: в ній є і зовнішня, і внутрішня сторона. Вона піднімає народ до розуміння її внутрішнього вмісту і принижує гордовитих до зовнішньої своєї сторони; без цього вона була б недосконалою, бо необхідно, щоби народ розумів дух букви, а мислячі і ті, хто роздумують, підпорядковували свій розум букві. Зовнішність повинна супроводжувати внутрішній настрій, щоби спитати чого-небудь від Бога, тобто потрібно ставати на коліна, молитися вустами і т.д., так щоби горда людина, яка не бажає підпорядкуватися Богові, підпала би тепер в підпорядкування творива. Чекати допомоги від цієї зовнішності було б марновірством, як небажання приєднати її до внутрішнього вмісту означало б гордість.

V.

Жодна інша релігія не вчила людину ненавидіти себе. Тому жодна інша релігія не може подобатися тим, хто ненавидить себе, шукаючи істоти дійсно гідної любові. Такі люди, якщо б ніколи і не чули про релігію приниженого Бога, прийняли б її миттєво. Жодна релігія (окрім християнської) не визнала в людині найбільш досконалого і водночас найбільш нікчемного творива. Одні, добре усвідомлюючи його досконалості, вважали ницістю і невдячністю ті невисокі поняття, які люди природньо мають про себе; інші ж, цілком розуміючи всю справедливість невисокого розуміння про себе людини, зустрічали презирливою насмішкою це однаково властиве їй усвідомлення величі. Тільки наша релігія навчила, що людина народжується у гріху; жодна філософська секта цього не сказала; значить, і жодна не сказала правди.

VI.

Якщо б існувала тільки одна релігія, то Бог був би дуже явним, як і в тому випадку, якщо би мученики були тільки в нашій релігії.

VII.

Позаяк Бог є сокровенним, то будь-яка релігія, яка не говорить, що Бог є сокровенним, і не пояснює цього, є несправжньою і не повчальною. Наша віра, навпаки, каже: Справді Ти Бог таємничий (Іс. 45:15).

Ця релігія, що полягає у віруванні, що людина із стану слави і спілкування з Богом впала в стан суму, розкаяння і втечі від Бога, але що після цього життя ми будемо відновлені (в наш первинний стан) Месією, що має з’явитися — існувала завжди на землі. Все минуло, не минула тільки ця віра, заради якої все існує. Люди, в перші століття буття, зіпсувалися і стали чинити всіляке беззаконня, непорядок, але в той самий час поміж ними були святі, як Енох, Ламех і інші, які терпляче очікували Христа, обіцяного від початку світу. Ной був свідком найвищої степені людської злоби і удостоївся бути відновником людства, несучи в собі надію про Месію, якого він був пробразом. Авраам був оточений поганами, коли Бог повідомив йому таємницю пришестя Месії, якого він вітав здалеку (Івана 8:56). В часи Ісаака і Якова ідолопоклонство було поширене по всій землі, але ці святі перебували у вірі, і Яків, помираючи і благословляючи своїх дітей, охоплений священним захватом, який змушує його перервати свою мову, вигукує: «Спасіння від Тебе чекаю, о Господи!» (Бут. 49:18).

Єгиптяни були заражені ідолопоклонством і магією; навіть сам народ Божий був захоплений їх прикладом. Однак Мойсей і інші вірували в Того, Хто був прихований від очей їх, і поклонялись Йому заради вічних благ, Ним для них приготованих.

Потім неправдиві божества панували в греків і римлян; поети їх складали сотню різних теологій, філософи розділились на тисячі всеможливих сект, а в той самий час в серці Юдеї постійно являлись вибрані люди, що носять в собі і проповідують думку про пришестя лише їм відомого Месії.

Зрештою, після звершення часів, Він з’явився, і з того часу народилось стільки схизм і єресей, впало стільки держав, сталось стільки змін у всьому, а Церква, що поклоняється Тому, Хто не переставав бути предметом поклоніння, проіснувала без зміни. Чудовим, непорівнянним і цілком божественним є те, що ця безперервно існуюча релігія піддавалась постійним нападкам. Тисячу разів вона була напередодні повного зруйнування, і щоразу, коли знаходилась в такому стані, Бог піднімав її надзвичайними засобами Своєї могутності. Ось що дивовижно, а також і те, що вона перебувала, не падаючи під владою тиранів і не вклоняючись їм.

Держави не могли б існувати, якщо б часто не підпорядковували своїх законів силі необхідності. Але релігія ніколи не випробовувала цього і не вдавалася до такого засобу. Для держав необхідно було це пристосування до обставин, чи потрібне буває чудо, щоби врятувати їх. Недивно зберегти себе через підпорядкування необхідності, і це ще не значить власне зберегти себе. В кінці кінців держави все ж таки руйнуються. Релігія ж, що перебувала непорушною і непохитною за віх обставин, вже одним цим доводить свою божественність.

VIII.

Надто неясною була б істина, якщо б не мала видимих ознак. З таких чудовою є та, що вона завжди зберігалась в Церкві і у видимій спільноті. Навпаки, істина була б надто яскравою, очевидною, якщо б в цій Церкві була тільки одна думка; але, щоби дізнатись яка думка є істинна, необхідно лише розпізнати ту, яка була у всі часи, бо без сумніву, істинна думка завжди в ній пробувала, хибна ж завжди була неміцна і з плином часу гинула. Таким чином, віра в Месію існувала завжди і безперервно. Передання про Адама було ще живе у Ноя і Мойсея. Потім Месію передвіщали пророки, передбачаючи і багато інших подій, які, здійснюючись від часу до часу в очах людей, свідчили про істинність служіння пророків, а, звідси, і про істинність їх обітниць стосовно Месії.

Ісус Христос творив чудеса, рівно як і апостоли, які навернули всіх поган; і таким чином всі пророцтва збулися, доказавши назавжди істинність Месії.

IX.

Я бачу декілька протилежних, і, звідси, і хибних релігій, за виключенням однієї. Кожна з них хоче запевнити у собі своїм власним авторитетом і загрожує невірним. Я не даю їм віри. Кожен може говорити так, кожен може видавати себе за пророка. Але в християнській релігії я знаходжу пророцтва і їх виконання, чого немає в жодній іншій релігії.

X.

Єдина релігія, противна природі в її нинішньому стані, яка відкидає всі наші задоволення і здається на перший погляд незгідною зі здоровим змістом, одна єдина тільки і перебувала на землі постійно.

XI.

Увесь хід речей повинен мати предметом утвердження і велич релігії; люди повинні мати в самих собі почуття, що згідні з її вченням; нарешті, вона настільки вона бути предметом і зосередженням усіх прагнень, щоби пізнавший її вчення міг уяснити собі, як всю природу людини, так і всю внутрішню історію людства загалом.

Нечестивці хулять християнську віру, тому що погано знають її. Вони уявляють, що вона полягає тільки в поклонінні Богу великому, могутньому і вічному. В цьому власне і полягає деїзм, майже настільки ж далекий від християнської релігії, як і атеїзм, цілком протилежний першому. Звідси вони роблять висновок, що ця релігія не істинна і не бачать, як все хилиться до встановлення того положення, що Бог не відкриває себе людям в тій мірі, як би Він міг.

Але які б висновків вони не робили відносно деїзму, вони не будуть здатні нічого протиставити релігії християнській, які полягає, власне, у таємниці Відкупителя, який, поєднуючи в Собі обидві природи, божественну і людську, звільнив людей від пошкодження гріха, щоби примирити їх з Богом у Своїй божественній особі.

Вона вказує людині одночасно дві істини: що існує Бог, до Якого вона може наблизитись, і що, з іншого боку, є пошкодження в природі людини, яке робить її недостойною Бога. Однаково важливо людям знати те і інше: однаково небезпечно для людини знати Бога, не знаючи своєї нікчемності, і знати свою нікчемність, не знаючи могутнього зцілити його Відкупителя. Одне із цих пізнань без іншого творить або гордість філософів, які знають Бога, але не усвідомлюють свою нікчемність, або безнадійність атеїстів, які усвідомлюють свою нікчемність без надії позбавитись її. Таким чином, як з одного боку людині водночас необхідно знати обидві ці істини, так само необхідно було милосердю Божому привести нас до пізнання їх, — що і робить християнська релігія, і в цьому вона полягає. Нехай досліджують порядок світу в цьому відношенні і тоді побачать, що все йде до встановлення цих двох основних початків християнської віри.

XII.

Тільки сліпий не знайшов би нас сповненими зарозумілості, пихатості, пожадливостей, слабкостей, нікчемності і неправди. Що можна сказати про людину, яка, усвідомлюючи все це не бажає звільнення? Як можна не поважати релігію, яка настільки добре знає наші недоліки? Як не бажати виправдання її істини, якщо вона настільки добре знає наші недоліки? Як не бажати виправдання її істини, якщо вона обіцяє нам настільки бажане зцілення?

Блез Паскаль "Думки про релігію", стаття ІХ.