Розчарування в Бозі. Відкладене чудо — Філіп Янсі

Коли король франків Шарлемань вперше почув історію про те, як арештували і стратили Ісуса, він прийшов в небачену лють. Схопивши меча і зі скрежетом витягнувши його з піхов, він вигукнув: «О, якби я був там! Легіони моїх воїнів винищили б цих людей!» Нам залишається лише посміхнутися лицарській хоробрості Шарлеманя чи ж Симона Петра, який тоді дійсно схопив меч, намагаючись захистити Ісуса. І все ж, за їх обуренням приховується темне питання. Звичайно ж, Шарлемань не міг бути присутнім при подіях в Гетсиманському саду і тому не міг нічим допомогти. Але як же Бог Отець, який міг допомогти, але і пальцем не порухнув, щоби врятувати Свого приреченого Сина?

Чому Бог не втрутився? Усім, хто відчуває розчарування в Бозі, варто зосередити свою увагу на Гетсиманії, палаці Пилата і Голгофі — сценах арешту, суду і страти Ісуса. Адже саме в цих трьох місцях Сам Ісус переживав почуття, дуже схожі до розчарування в Бозі.

Випробування розпочались з того моменту, коли Ісус молився в тихому і прохолодному оливковому саду, в той час як троє Його учнів в напівсні очікували Його ззовні. Всередині саду все здавалось мирним і спокійним, тоді як ззовні сили зла вже буяли на повну. Один з учнів опинився зрадником, сатана вийшов на полювання, і натовп, озброєний мечами і палицями, йшов в Гетсиманський сад.

А Бог й надалі мовчав

«Обгорнена сумом смертельним душа Моя», — каже Ісус трьом учням. НЕ дивлячись на заяви про те, що в Його владі закликати на захист легіони ангелів, Ісус не став цього робити. Прийшовши в світ, де панують закони плоті і крові, Він бажав померти за цими ж законами. Під час молитви Ісус падає на землю і благає Бога про вихід, яким би він не був. Великими краплями падав на землю Його піт, немов кров.

А Бог й надалі мовчав.

***

В палаці Пилата Ісус знову стримує Себе. В Бога — в особі Ісуса — буквальним чином були зв’язані руки. «Пророкуй нам, — кричали люди, намагаючись спонукати Ісуса до чудес — хто то вдарив Тебе?» Син Божий не чинив супротиву тим, хто бив Його і плював Йому в обличчя.

Усі тоді прагнули чудес: Пилат і Ірод, які чули так багато сенсаційних чуток, жінки, що йшли слідом за Ісусом від самої Галілеї, учні, що сховалися від страху в тіні

Наступна сцена, страта на Голгофі, вже така знайома нам завдяки зворушливим п’єсам, постановкам, проповідям, картинам, що нам важко її уявити якось інакше. Для початку, спробуйте згадати момент у своєму житті, коли ви відчували найбільше розчарування. Ви все віддали в Божі руки: надію на зцілення людини від онкологічного захворювання чи на народження здорової дитини, або ж поклались на Нього у вирішенні сімейного конфлікту. Але ось стається найгірше: людина помирає, не зважаючи на усі ваші довготривалі молитви за неї; людина народжується з травмою головного мозку; ваш чоловік чи дружина подає заяву на розлучення. Згадайте в цей момент про Голгофу. Згадайте про той час, коли чудес не було.

Усі тоді прагнули чудес: Пилат і Ірод, які чули так багато сенсаційних чуток, жінки, що йшли слідом за Ісусом від самої Галілеї, учні, що сховалися від страху в тіні. Один із страчених разом з Ісусом злочинців теж благав про чудо, в той час як інший поносив Його, а натовп допомагала йому в цьому: «Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому! Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому».

Та чуда не сталося, і вибавлення не настало. Була лише тишина. Чарльз Вільямс, описуючи цю сцену, відмічає: «В момент повної безпорадності Христу кидали з насмішкою слова: «Інших спасав, а Себе Самого спасти не може!» Ці слова — найбільш точне визначення Його місії. Вони висловлюють її суть не гірше, аніж середньовічні теологи».

Сьогодні на календарях у всьому світі відмічено три головних події життя Ісуса — Різдво, Страсна п’ятниця і Пасха. З них лише середня, розп’яття, відбувалась на очах у всіх

«Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?» —скрикнув зрештою Ісус. Ці слова, взяті з одного із псалмів, — крик відчаю. Отець немовби відвернувся і надав історії волю звершити суд над праведністю. Природа затряслася: земля здригнулася, як при землетрусі, відкрилися гробниці. Уся сонячна система здригнулася: сонце потьмяніло, небо потемніло.

Недільний ранок

Через два дні Воскресіння спалахнуло, немов блискавка, і земля знову здригнулася. Невже Бог не оправдав Себе, назавжди вирішивши проблему розчарування?

Яку можливість Він змарнував! От якби воскреслий Ісус з’явився перед Пилатом і спопелив усіх Своїх ворогів... От був би їм усім урок! Але всі випадки Його з’явлення учням слідують по одній і тій же схемі: Ісус являв Себе тим, хто вже вірив в Нього. Наскільки відомо, жоден невіруючий не бачив Ісуса Христа після Його смерті.

Візьмемо, до прикладу, двох людей, які могли б побачити воскреслого Ісуса, якщо б трохи почекали. Двоє суворих римських сторожів стояли ззовні гробниці, коли раптом сталось чудо з чудес. Від страху вони прийшли в трепет і стали, немов мертві. Потім спрацював невиправний людський рефлекс, і вони побігли докладати владі, так і не побачивши Ісуса. В той самий день ці двоє свідків воскресіння погодились втаїти істину за гроші. Купи блискучих срібних монет були для них значно більш привабливими, аніж воскресіння Сина Божого. І ось ці двоє безпосередніх свідки найбільшої події в історії пішли з цього світу, так і не повіривши.

***

Сьогодні на календарях у всьому світі відмічено три головних події життя Ісуса — Різдво, Страсна п’ятниця і Пасха. З них лише середня, розп’яття, відбувалась на очах у всіх. В момент, коли Христос був, як здавалось, найбільш безпорадним, всі «кінокамери історії» були направлені на Нього. Натовпи народу могли бачити, до найдрібніших деталей, як все відбувалось. Коли ж четверо людей писали про життя Ісуса Христа, то тре тину своїх зусиль вони присвятили саме цьому етапу життя Спасителя — коли здавалось, що Він потерпів поразку.

Подія, що сталась на Голгофі, є, мабуть, найбільш публічною з життя Ісуса Христа. Вона явним чином показує нам, чим відрізняється бог, що являє себе через силу, від Того, Хто являє Себе через любов. Решта богів — до прикладу, боги римлян — вимагали поклоніння (в часи Ісуса багатьох євреїв вбивали за те, що вони не поклонялись цезарю). Ісус Христос ніколи не змушував людей вірити в Нього. Замість цього Він звертався до людей з закликами відректися від свого «я» і йти слідом за Ним.

Як ні парадоксально, ця сцена видимого безсилля вселила в людей нову надію. «Коли за нас Бог, то хто проти нас?» — каже апостол Павло, являючи свою віру в безмежну любов Бога, «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас». Любов проявляється в жертовності. Євангелії же розказують нам про те, що Ісус прийшов, щоби померти. Як Він Саме одног разу сказав: «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх». Чомусь так виходить, що для того, щоб мати щастя в вічності, необхідно пройти через такі часи мовчання і розчарування.

Біблійні посилання: Матвія 26-27; До Римлян 8; Івана 15.

Уривок з книги Філіпа Янсі "Розчарування в Бозі".