Свідчення про воскресіння - Джош Макдауелл

Одного разу студент одного із парагвайських університетів запитав мене: "Профессоре Макдауелл, чому, як Ви стверджуєте, ніхто не може спростувати християнську доктрину?" "Все дуже просто, - відповів я. - Неможливо не враховувати історичні факти. А воскресіння Христа - історичний факт".

Як пояснити те, що гріб Ісуса став порожнім? Чи могло це відбутись за якоюсь природньою причиною?

СВІДЧИТЬ ІСТОРІЯ
Присвятивши вивченню цього питання близько 700 годин, я прийшов до висновку, що воскресіння Ісуса Христа є або однією із найбільш підлих, безсердечних, знущальницько-хитромудрих містифікацій, коли-небудь нав'язаних людству, або ж це найважливіша подія у всій історії людства.

Ось деякі із історичних даних, що відносяться до питання воскресіння. Ісус з Назарету, юдейський Пророк, що називав Себе Христом (Спасителем, тобто Месією), чий прихід був передбачений в Писанні (Біблії), був заарештований, судимий як політичний злочинець і засуджений до смертної кари через розп'яття. Через три дні після смерті і поховання Ісуса декілька жінок, що прийшли до місця поховання, побачили, що Його тіло зникло. Дуже скоро учні Ісуса стали стверджувати, що Бог воскресив Його з мертвих, і що Ісус декілька разів являвся їм перед тим, як вознестись на небо.

На основі цього свідчення християнство виникло і поширилось по всій Римській імперії, протягом багатьох століть впливаючи на весь хід людської історії.

ЖИВІ СВІДКИ
Свідчення про воскресіння, що містяться в Новому Заповіті, відносяться до того часу, коли сучасники цієї події були ще живі. Немає жодного сумніву, що вони могли підтвердити чи спростувати достовірність таких свідчень.

Присвятивши вивченню цього питання близько 700 годин, я прийшов до висновку, що воскресіння Ісуса Христа є або однією із найбільш підлих, безсердечних, знущальницько-хитромудрих містифікацій, коли-небудь нав'язаних людству, або ж це найважливіша подія у всій історії людства.

Автори чотирьох Євангелій або самі були очевидцями подій, або писали зі слів інших людей, що розповідали про справжні події свого життя. Апостоли, що захищали достовірність Євангелії, ("Євангелія" в перекладі з грецької означає "добра новина") - перед лицем найбільш суворих і могутніх супротивників, - завжди звертали увагу слухачів на той факт, що події, пов'язані із воскресінням, загальновідомі.

Ф.Ф. Брюс, професор Манчестерського університету, відомий спеціаліст з питань критики і тлумачення біблійних текстів, пише про значення новозавітніх свідчень як першоджерел:

"Присутність серед слухачів вороже налаштованих сучасників робила неможливим (для проповідників Євангелії) навіть найменше відхилення від істини в тому, що відносилось до подій в матеріальному світі".

НАСКІЛЬКИ ДОСТОВІРНІ ТЕКСТИ НОВОГО ЗАПОВІТУ?
Багато критиків християнства, що жили в минулому столітті, в першу чергу нападали на цей збірник біблійних документів, позаяк саме Новий Заповіт є основним джерелом інформації про воскресіння.

Археологічні відкриття, зроблені до кінця ХІХ століття, підтвердили достовірність рукописів Нового Заповіту. Були знайдені древні тексти, що пов'язали документи І століття з більш пізніми рукописами.

Ці знахідки укріпили довіру вчених до біблійних свідчень, утвердили достовірність Біблії. Уільям Ф. Олбрайт, провідний спеціаліст в галузі біблійної археології, вчений зі світовим ім'ям, писав: "Ми вже можемо сміливо стверджувати, що немає жодної підстави відносити будь-яку із книг Нового Заповіту до часу пізнішого, аніж 80 р. після Р.Х.; це означає, що вони були написані на два покоління раніше дати (130-150 рр.), яку допускають сучасні критики Нового Заповіту".

З того часу було знайдено багато інших рукописів, зміст яких підтверджує надійність знайдених в минулому віці істориків. На сьогоднішній день відомо більше 24 000 ранніх текстів Нового Заповіту. Історик Лука пише, що апостоли свідчили про воскресіння з "великою силою". Профессор історії Уільям Рамзі, що витратив 15 років на спроби заперечити достовірність Нового Заповіту і підірвати довіру до Луки як до історика, в кінці кінців прийшов до наступного висновку: "Лука - першокласний вчений... Його слід помістити в один ряд із найбільшими істориками".

"Я вважаю себе істориком і підходжу до вивчення класичних текстів з позиції історика. І я кажу вам, що свідчення про життя, смерть і воскресіння Христа більш достовірні, аніж більшість фактів древньої історії..." (Е.М. Блейклок, Профессор класичної літератури, Оклендский університет).

МІСЦЕ ДІЇ
Сучасники Ісуса були добре знайомі із обстановкою, на тлі якої відбувались події, пов'язані з воскресінням. Відповідно до давнього єврейського поховального звичаю, тіло Ісуса було обернене у лляні тканини (пелени), просякнуті сумішшю ароматичних речовин, що утворювали густу клейку масу (на це йшло приблизно 45 кілограмів ароматів).

Після того, як тіло помістили у вирублену в скелі гробницю, вхід до неї щільно закрили великим каменем, що важив близько 2 тон. Такі камені зазвичай пересували за допомогою важелів, перекочуючи їх по землі.

Охорону гробниці, як зазвичай, довірили римським стражникам, легіонерам із особливо дисциплінованих бойових частин. Стражники опечатали гробницю особливою державною печаткою, щоби попередити всілякі спроби пограбування чи вандалізму. Будь-хто, хто намагався би зсунути камінь (плиту), що закривав гробницю, неодмінно пошкодив би печатку і, тим самим, накликав би на себе гнів римської влади.

Однак через три дні гробниця спорожніла. Послідовники Ісуса почали стверджувати, що Він воскрес - восстав із мертвих. Вони говорили, що Ісус являвся їм протягом 40 днів після воскресіння, і вів з ними бесіди, супроводжуючи Свої проповіді безсумнівними доказами Свого існування. Апостол Павло згадує, що Ісус явився одного разу більше, аніж п'ятистам Своїм послідовникам, причому більшість з них тоді були ще живі і могли підтвердити слова Павла.

Під час суду над Ісусом, під час Його розп'яття і поховання, було прийнято стільки пересторог, а гробницю настільки ретельно охороняли і запечатали, що критикам Євангелії, що відкидають факт воскресіння, дуже важко захищати свою позицію.

ФАКТ № 1: ЗЛОМАНА ПЕЧАТКА
Ми вже говорили, що першим фактом, що свідчить про достовірність воскресіння, є пошкодження печатки, що уособлює владу і авторитет Риму. Людину, що порушила б цілісність державної печатки, чекало надзвичайно суворе покарання. Злодіїв, відповідальних за поломку печатки, розшукували секретні служби Римської імперії. Засуджених за цей злочин розпинали на хресті вниз головою. Люди боялись навіть випадково пошкодити державну печатку. Та й учні Ісуса не відзначались особливою хоробрістю, коли їм доводилось переховуватись від влади. Петро, один із учнів, тричі відрікся від свого Вчителя, в той час, коли першосвященик допитував Ісуса.

Під час суду над Ісусом, під час Його розп'яття і поховання, було прийнято стільки пересторог, а гробницю настільки ретельно охороняли і запечатали, що критикам Євангелії, що відкидають факт воскресіння, дуже важко захищати свою позицію.

ФАКТ № 2: СПОРОЖНІЛА ГРОБНИЦЯ
Ми згадували, що другим очевидним доказом воскресіння стала спорожніла гробниця Христа. Учні Його не побігли в Афіни чи в Рим проповідувати про Господа, що восстав із мертвих - ні, вони повернулися в місто Єрусалим, де всяка брехня про події, що щойно відбулись, була б миттєво спростована. Спорожніла гробниця була "фактом надто помітним, щоби його можна було заперечувати". Пол Олтос відмічає, що "про воскресіння неможливо було би проповідувати в Єрусалимі жодного дня, жодної години, якщо би спорожніла гробниця не була загальновідомим, встановленим фактом".

Як у римських, так і в юдейських джерелах і переданнях, - цей факт згадується. Підтвердження йому ми знаходимо в найбільш різноманітних документах - від "Історії" Йосифа Флавія до збірника єврейських рукописів V століття "Толедот Ешу". Доктор Пол Майєр називає такі підтвердження "достовірним свідченням ворожих християнству джерел", тобто найбільш надійним із можливих джерел. "По суті, це означає, - пише він, - що якщо у джерелі згадується факт, що говорить визначено не на користь джерела, тим самим підтверджується істинність факту". Гамаліїл, член синедріону, висловив припущення, що виникнення християнського руху було справою Божою. Він не міг би цього сказати, якби могила Христа не спорожніла, або якби синедріону було відоме місцезнаходження тіла Ісуса.

Пол Олтос відмічає, що "...якщо ми ретельно і незаангажовано зважимо всі "за" і "проти", то, у повній відповідності із історичним дослідженням, неможливо не прийти до висновку, що гробниця Йосифа Ариматейського, в якій був похований Ісус, дійсно опустіла. У жодному відомому літературному, епіграфічному чи археологічному джерелі не було знайдено жодного свідчення, що суперечило би нашому висновку".

"Не існує жодного іншого древнього документу, так добре підтвердженого цілим рядом текстуальних і історичних свідчень... Скептицизм відносно історичної обґрунтованості християнства є нічим іншим, як ірраціональним упередженням". (Кларк Піннок, університет МакМастера).

ФАКТ № 3: МОГИЛЬНИЙ КАМІНЬ (ПЛИТА) БУВ ВІДСУНУТИЙ

Перше, що кинулось в очі людям, що прийшли зранку до могили Ісуса, була зсунута з місця могильна плита - камінь, що важив до 2 тон, був відвалений від входу у гробницю. Про це згадують всі автори Євангелій.

Усі, хто бачив могильний камінь щойно після воскресіння, відмічають, що він був не просто відсунутий від входу в гробницю, але знаходився в такому положенні, немовби його підняли і перенесли вверх вздовж схилу, подалі від масивної споруди гробниці. А тепер дозвольте мені задати вам запитання: якщо б учні Ісуса все ж наважились прийти до гробу, обійти нишком сплячих вартових, зсунути могильну плиту і викрасти тіло Ісуса - як, запитую я вас, вони могли відсунути каменюку, не звернувши на себе уваги вартових?

ФАКТ № 4: ВАРТОВІ ПРОПАЛИ
Вишколені римські вартові втекли, полишивши свій пост. Чим пояснити таку дивну поведінку? Відомо, якою суворою була дисципліна в римських військах.

Юстініан у своїх записах перераховує різноманітні військові злочини, за які присуджувалась смертна кара. Страх навести на себе гнів керівництва і поплатитись життям за промах змушував воїнів ретельно виконувати кожну букву наказу. Для легіонерів, що провинились, було передбачено багато способів кари. Солдата, наприклад, могли роздягнути догола і спалити заживо, причому багаття розпалювали його обмундируванням. Якщо не було ясно, який саме із солдат допустив промах, витягували жереба, щоби вирішити, хто з них заплатить життям за провину. Очевидно, що вартові, знаючи про долю, яка їх очікуватиме, ніяк не наважились би заснути, ще й усі водночас. Профессор Джордж Каррі, спеціаліст з питань древньоримської військової дисципліни, писав, що страх покарання "побуджував вартових нести варту із неослабною пильністю, особливо у нічний час".

ФАКТ № 5: ПЛАЩАНИЦЯ СВІДЧИТЬ
Всупереч всім наведеним доказам, гробниця Ісуса не була цілком порожня, буквально. Учень Ісуса, Іван, поглянувши на те місце, де лежало тіло Ісуса, побачив гробові тканини, що ще зберегли форму тіла і злегка опали, подібно до порожньої лялечки, з якої вже вилетів метелик. Одного цього було достатньо, аби навернути у віру будь-кого. Але на той момент Іван так і не зміг осягнути того, що відбулось.

Тому послідовники Ісуса були більш за все були вражені навіть не так спорожнілою гробницею, як спорожнілими тканинами, що зберегли форму і положення тіла.

ФАКТ № 6: ОЧЕВИДЦІ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ З'ЯВЛЕННЯ ВОСКРЕСЛОГО ІСУСА
Після цих приголомшливих подій, воскреслий живий Христос декілька раз з'являвся людям.

Вивчаючи історичну подію, важливо знати, чи були в живих учасники і очевидці цієї події, коли з'явилося літературне джерело, що оповідає про нього. Володіти цією інформацією особливо корисно, коли ми бажаємо підтвердити достовірність джерела. Якщо кількість очевидців події значна, можна із великою долею ймовірності вважати, що вона дійсно відбулась. Наприклад, якщо декілька людей були очевидцями вбивства, а складений пізніше поліцейський звіт виявився сфабрикованою фальшивкою, свідки у суді зможуть спростувати твердження поліції.

БІЛЬШЕ 500 СВІДКІВ
Часто під час обговорення свідчень про воскресіння ми не зважаємо на декілька важливих обставин, і перш за все на той факт, що очевидців цієї події було дуже багато.

Одним із перших про з'явлення воскреслого Христа згадує Павло. Звертаючись до читачів, апостол говорить про загальновідомий факт - з'явлення воскреслого Ісуса перед більш ніж п'ятистами очевидцями. Павло нагадує, що більшість цих очевидців це живі і можуть підтвердити сказане ним. Доктор Едвін Ямацчі, профессор історії Оксфордського університету, підкреслює: "Посилання на те, що більшість із "п'ятиста братів", що бачили воскреслого Христа, ще живі, надає величезної ваги переліку свідків Воскресіння як історичному доказу. По суті, апостол Павло говорить: "Якщо ви не вірите мені, можете запитати в них". Подібна заява у документі, справжність якого загальновизнана, написаному не більше аніж через 30 років після події про яку йшла мова, являє собою найбільш переконливе свідчення для тих, хто має надію дізнатись про те, що відбувалось дві тисячі років назад".

Уявімо, що більше, ніж 500 чоловік, які на власні очі бачили воскреслого Ісуса, входять в приміщення суду. Якщо кожен із 500 очевидців витратить на виступ і перехресний допит тільки 6 хвилин, суд засідатиме 50 годин лишень, аби вислухати свідків! Додайте до цього виступу всіх інших свідків, і ви отримаєте найдовше в історії судове засідання, в якому всі свідки згідні поміж собою!

Якщо б Новий Заповіт був збіркою світських творів, достовірність свідчень, що містяться у ньому не викликала би у більшості жодних сумнівів. (Ф.Ф.Брюс, Манчестерський університет).

СВІДКИ ЗІ СТАНУ ВОРОГІВ
Іще одним вирішальним аргументом на користь Нового Заповіту варто вважати той факт, що воскреслий Ісус являвся людям, що вороже ставилися до Нього, а також людям невіруючим і нейтральним щодо Нього.

Знову і знову мені доводиться читати і чути, що Ісуса бачили живим після Його смерті і поховання лишень Його друзі і послідовники. Користуючись такими міркуваннями, багато-хто намагається відволікти нашу увагу від величезної значимості багатьох інших свідчень воскресіння. Але доводи такого роду - це порожні слова, що не заслуговують на серйозну критику. Жоден письменник, дослідник чи хоча би якоюсь мірою інформований чоловік не назве Савла Тарсянина послідовником Христа. Факти говорять про протилежне. Савл зневажав Христа і переслідував Його прихильників. З'явлення Ісуса перевернуло все його життя. Павло (тоді Савл) на той час не був учнем Господа; він лише згодом став апостолом, одним із найбільших свідків істини воскресіння.

Висновки на кшталт "воскреслий Ісус з'являвся лише Своїм учням і послідовникам" робляться переважно від супротивного, тобто не на основі фактичного матеріалу, а внаслідок відсутності такого. Але висновки, засновані на недостатку інформації, доволі ненадійні. З таким же успіхом можна стверджувати, що всі, хто бачили воскреслого Ісуса, увірували і стали Його послідовниками. І жодна людина, добре знайома з фактами, не стверджуватиме, що Ісус з'явився "малій купці людей".

Християни вірять, що Ісус воскрес в тілі (в часі і просторі) завдяки надзвичайній силі Бога. Віруючий, осягаючи Бога, може зустріти великі труднощі, але труднощі, які належить подолати невіруючому, незрівнянно більші.

Теорії, винайдені з метою пояснити факт воскресіння "природніми причинами", настільки безглузді, що лише підтверджують впевненість в чудовій істині воскресіння з мертвих.

НЕ ТА ГРОБНИЦЯ?
Кірсопп Лейк запропонував теорію, згідно з якою жінки, що повідомили про втрату тіла, помилились дорогою і прийшли не до гробниці Ісуса, а до іншої, первинно порожньої. Якщо так, то учні, що направились перевірити дивну звістку, теж прийшли не туди, де був похований Ісус. Можна не сумніватись, що юдейські релігійні лідери, що просили римлян виставити вартових, прекрасно знали, де саме був похований Ісус. А самі вартові вже точно знали, де їм належить нести варту!

Якби звістка про воскресіння була наслідком чисто "географічного" заблудження, юдейські влади миттєво би показали тіло, відкрившип справжню гробницю, і всілякі чутки про воскресіння були б зупинені.

ГАЛЮЦІНАЦІЇ?
Ще одна спроба пояснити з'явлення воскреслого Христа говорить: все це були ілюзії, галюцінації Його послідовників. Такі міркування не підкріплені жодними психологічними спостереженнями, здатними пояснити появу галюцінацій. Більш того, вони не враховують реальної історичної ситуації. Знову таки, чому ж влади не пред'явили тіло мертвого Христа, якщо воскресіння Його було лише ілюзією?

МОЖЕ, ІСУС НЕ ПОМЕР, А ПРОСТО ВТРАТИВ СВІДОМІСТЬ?
Декілька століть тому Вентуріні висунув і посилено прогандував ще одну теорію, до якої люблять звертатись і сьогодні. Це "теорія запаморочення", що припускає, що Ісус не помер, а просто втратив свідомість від виснаження і втрати крові. Всім здалось, що Він загинув, але пізніше Йому вдалось відновити сили, а учні прийняли виздоровлення за воскресіння.

Девід Фрідріх Штраус, скептик, який точно не вірить у воскресіння, наніс смертельний удар "теорії втрати свідомості": "це неможливо навіть уявити, - пише Штраус, - людина, яка напівмертвою вибралась із гробниці, що страждає від ран і ледве пересувається, переховується, людина якій необхідна допомога лікаря, перев'язки, відпочинок і відновлення сил, людина, якій все одно залишилось жити недовго, не могла перевтілитись в образ Переможця смерті і могили, Князя Життя, в образ, що послужив основою всьому майбутньому служінню Його учнів! Таке "виздоровлення" могло би лише послабити враження, яке Ісус здійснив на учнів Своїм життям і смертю; з'явлення врятованого після страти могло би стати мрійним і сумним видовищем, але жодним чином не здатне перетворити повагу і скорботу учнів в поклоніння і ентузіазм".

МОЖЛИВО, ТІЛО ІСУСА ВИКРАЛИ?
Тепер уявімо на деякий час, що учні викрали тіло Ісуса, скориставшись сном стражників. Але згадаймо, послідовники Христа були подавлені Його стратою, та й взагалі не відрізнялись хоробрістю. Практично неможливо, щоби вони, раптом, набрались сміливості і спробували обманути охорону, щоби викрасти тіло Вчителя. Подібні заходи були зовсім не в їх характері.

Приписування "вилучення" тіла Ісуса юдейським чи римським владам теж має ще менше підстав, аніж наділяти прихильників Христа невластивою їм сміливістю і хитрістю. Якщо тіло знаходилось у розпорядженні влади, чи їм було відомо його місцезнаходження, чому ж вони не відповідали апостолам, що проповідували про воскресіння в Єрусалимі: "Стривайте, а в чому справа? Ми забрали тіло з могили. Ісус не воскресав з мертвих!"

А якщо такий аргумент звучав непереконливо, чому вони не показали, де саме знаходиться тіло Ісуса? З якої причині останки не були ввезені в Єрусалим для всезагального огляду? Одне це положило би кінець існуванню християнства, покінчило б із ним навіть не на початку, а ще в зародку! 

Існує більше ніж достатньо підтверджень історичної достовірності Нового Заповіту (і зокрема книги "Дії"). Будь-яка спроба не визнавати цю історичність в наш час являє собою абсурд, навіть якщо критиці піддаються лише деталі. Історики, що займаються Древнім Римом, давно вже використовують Новий Заповіт як беззаперечне джерело. (А.Н. Шеруін-Уайт, вчений, спеціаліст по історії Древнього Риму).

ВОСКРЕСІННЯ — ФАКТ, ЩО ЗВЕРШИВСЯ?

Профессор Томас Арнолд, який 14 років був директором Раґбі-коледжу і очолив потім кафедру сучасної історії в Оксфорді, автор знаменитої "Історії Риму", добре розумів значення свідоцтва при визначенні достовірності історичних фактів. Цей знаменитий вчений писав: "За багато років я навчився уважно вивчати події, що відбувались в далекі часи, перевіряючи і зважуючи свідчення всіх, хто писав про них. І мені, як неупередженому досліднику, невідомий факт, краще і повніше підкріплений свідоцтвами найбільш різноманітного роду, аніж факт великого знамення, явленого нам Богом - факт смерті і воскресіння Христа з мертвих". Брук Фосс Весткотт, англійський вчений, казав: "Якщо розглядати всі свідоцтва загалом, можна сміливо заявити, що не існує історичної події, краще і різноманітніше підтвердженої, аніж воскресіння Христа. Думка про його недостатню достовірність може бути пояснена виключно упередженим ставленням, первинною упередженістю в брехливості Євангелії".

НАЙВАЖЛИВІШИЙ ДОКАЗ: ЖИТТЯ УЧНІВ ІСУСА
Найбільш приголомшливим доказом істинності Євангелії є життя ранніх християн. Нам варто запитати себе: що, яка сила змусила послідовників Ісуса йти і проповідувати звістку про воскреслого Господа по всьому світу?

Чи їх зусилля приносили які-небудь видимі блага: авторитет, багатство, вище суспільне положення? Якщо так - тоді ми можемо намагатись пояснити їх поведінку, їх повну покору ідеї "воскреслого Христа" матеріальними причинами.

Проте в нагороду за свої зусилля багато ранніх християн отримували побиття, їх катували найбільш жорстокими способами: побивали камінням, кидали на поїдання левам, розпинали. А вони продовжували жертвувати своїми життями, тим самим надаючи майбутнім поколінням кінцевий доказ їх повної впевненості в істинності своєї проповіді.

ЯКА ВАША ПОЗИЦІЯ?
Як Ви відноситесь до наведеного об'ємного історичного свідчення? Як Ви особисто оцінюєте його? Як Ви вирішуєте проблему спорожнілої гробниці Ісуса? Що Ви думаєте про Ісуса Христа?

Коли я осягнув, що існує всезагальний доказ воскресіння Ісуса Христа, мені довелось задати самому собі неминуче питання: "Що це значить особисто для мене? Чи зміниться моє життя від того, вірю чи не вірю, що Ісус Христос помер на хресті заради відкуплення моїх гріхів, а потім повстав з мертвих?" Краща відповідь на це запитання - відповідь Ісуса чоловіку, який засумнівався - Хомі. Ісус сказав: "Я є дорога, істина і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Івана 14:6).

Знаючи про всі докази воскресіння Ісуса Христа, розуміючи, що Ісус дарує нам прощення гріхів і вічне спілкування з Богом, неможливо відкинути Христа. Ісус живий! Він живе! Сьогодні! В цю хвилину!

Джош Макдауелл є сьогодні одним із найбільш популярних людей серед університетської молоді. Він виступав у більш ніж 650 коледжах і університетах 74 країн. За 21 рік його проповіді і лекції почули сім мільйонів людей. Джош - автор 27 книг, серед яких "Незаперечні свідчення", "Не просто тесля", "Ісус" і інші. Окрім того, Джош знімався в 19 фільмах і в двох телевізійних програмах. Джош Макдауелл закінчив з відзнакою економічний факультет Вітон-коледжу, і з особливою відзнакою - Теологічний семінар Толботта; є членом двох національних почесних товариств; має ступені доктора юрисдикції і теолоґії. У Джоша і його дружини Дотті четверо дітей; сім'я Макдауелла живе неподалік від міста Сан-Дієго, в Каліфорнії.