Вчення про Слово Боже. Авторитет Писання — Вейн Грудем

1. Так говорить про себе сама Біблія. В Біблії неодноразово говориться про те, що всі слова Писання є словами Бога (зокрема і слова, записані людьми). У Старому Завіті це підкреслюється вступним словосполученням «Так говорить Господь», яка зустрічається сотні разів. У старозавітному світі це словосполучення сприймалось як ідентичне словосполученні «Так говорить цар...», з якого розпочинались повеління царя своєму народу, ці повеління не обговорювались і не ставились від сумнів, їм просто корилися. Таким чином, коли пророки говорять «Так говорить Господь», вони заявляють, що є посланцями верховного Царя Ізраїлю, тобто Самого Бога, і що їх слова — це слова Бога, що наділені абсолютним авторитетом...

У Новому Завіті цілий ряд пасажів вказує на те, що всі старозавітні Писання вважалися словами Бога. В 2 Тим 3:16 говориться: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності...»

2. Читаючи Біблію, ми переконуємось в справедливості твердження Біблії про те, що вона є Словом Божим. Одна справа — стверджувати, що Біблія говорить про те, що вона є Словом Божим, інша справа — самому переконатися в тому, що це твердження істинне. Ми повністю переконуємося в тому, що слова Біблії — це слова Божі тільки тоді, коли Святий Дух промовляє до нашого серця в словах Біблії і через них і дає нам внутрішню переконаність в тому, що наш Творець звертає до нас ці слова. Відразу після того, як Павло пояснює, що його апостольська промова складається зі слів, яким його навчив Святий Дух (1 Кор. 2:13), він говорить: «А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно». Без дії Духа Божого людина не може осягнути духовні істини, і зокрема ту істину, що слова Писання — це дійсно слова Бога...

3. Інші свідчення корисні, але не є вирішальними. Інші аргументи корисні в тому сенсі, що вони показують історичну перспективу Біблії, її внутрішню узгодженість; демонструють той факт, що в Біблії містяться пророцтва, які збулись сотнями років пізніше; що вона вплинула на хід людської історії більшою мірою, аніж будь-яка інша книга; що вона продовжує змінювати життя мільйонів людей і через неї люди отримують спасіння; що вона велична і прекрасна, що з глибиною її вчення не порівняється жодна інша книга і в ній сотні раз йде мова про те, що вона є Словом Божим. Всі ці аргументи, як і багато інших, допомагають нам подолати ті перепони, які можуть виникнути на шляху нашої віри в Писання. Однак усі ці аргументи, в сукупності чи окремо, не можуть бути вирішальними...

4. Слова Писання самі свідчать про себе. Таким чином, слова Писання самі свідчать про себе. Неможливо «довести» той факт, що вони є словами Бога, звернувшись до якогось вищого авторитету. Бо якщо б вищий авторитет (до прикладу, історична чи логічна узгодженість) міг підтвердити, що Біблія — це Слово Боже, то сама Біблія вже не була б для нас найвищим і абсолютним авторитетом. Якщо ми звертаємось до людського розуму чи логіки, до історичної узгодженості чи до наукової істини як до більш істинного чи такого авторитету, що в більшій мірі заслуговує на довіру, який довів би, що Писання — це Слово Боже, то ми визнаємо за ними право називатися авторитетом вищим, аніж Слово Боже.

5. Заперечення: дане міркування являє собою «порочне коло в доказі». Варто допустити, що в певному сенсі це є дійсно циклічне міркування: ми віримо, що Писання є тим, що воно говорить про себе, тому що воно є Словом Божим. І ми віримо, що воно є Словом Божим, тому що воно стверджує це про себе, і т.д.

Однак це не означає, що міркування побудоване невірно, бо всі докази абсолютного авторитету в кінцевому рахунку повинні сходити до цього авторитету — інакше авторитет не є абсолютним чи найвищим...

Якщо ми задумаємося про природу реальності, про наше сприйняття реальності, про нас самих і про наше сприйняття Бога, то ми зрозуміємо, наскільки переконливою є Біблія. Проблема полягає в тому, що з причини гріха наше сприйняття Бога і творива є неповноцінним. Гріх є ірраціональним, і саме через гріх ми невірно мислимо про Бога і про твориво...

Таким чином, міркування про те, що Біблія є Словом Божим і найвищим авторитетом для нас, — це не типове циклічне міркування. Процес переконання краще порівняти зі спіраллю, де зростаюче знання Писання і зростаюче вірне розуміння Бога і творива гармонічно доповнюють одне одного і підтверджують одне одного...

6. Це не означає, що диктовка Бога є єдиним засобом передачі. Вся попередня частина цього розділу була присвячена демонстрації того факту, що всі слова Біблії є словами Бога. Однак необхідно застерегти від поспішних висновків. Ми не повинні думати, що Бог продиктував кожне слово Писання людським авторам.

Коли ми говоримо, що всі слова Біблії — це слова Бога, ми говоримо про результат процесу створення Писання...

Уривок з розділу 3 «Авторитет Писання» книги Вейна Грудема «Систематичне богослів’я».

Придбати книгу (російською мовою) можна в Інтернет-магазині «Христианская книга».