Принципи сучасної місіології - Михайло Мокієнко [відео]

"Одинадцять же учнів пішли в Галілею на гору, куди звелів їм Ісус. І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався. А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь."(Мф.28:16-20)

Ці слова Ісуса відомі нам сьогодні як Велике Доручення. Вони написані на завершення Євангелія від Матвія, підсумовуючи суть всього записаного в цій книзі. Все Євангеліє від Матвія просякнуто місіологією.

З чого ж починається християнська місія? Зверніть увагу: Велике Доручення починається не закликом іти і навчити всі народи, а зі слів Ісуса «Дана мені всяка влада». Саме з цього і починається місіологія.

Без усвідомлення факту повної влади Ісуса, якого ми проповідуємо цьому світу, над всім творінням, неможлива повноцінна місія. 

Принципи місіології:

1. Наша звістка базується на тому, що Ісус є Господь. Ісусу належить вся влада, а не 51%.

2. Головне слово у Великому Дорученні - "навчіть". Місіонерство не пов'язане лише із географією.

3. Не місія для церкви, а церква - для місії.

4. Від євангелизму думки до євангелизму відносин.

Слово «місія» (лат. missio, від mittere) в перекладі означає «посилати» чи «бути посланим».

Первинне розуміння цього поняття було таким:

1. Бог Отець послав свого Сина.

2. Отець і Син посилають Святого Духа.

3. Свята Трійця посилає церкву.

Таким чином, місія - це щось імплементоване у Трійцю.

Наша задача — це не спасіння від світу, а спасіння світу. Церква — не фортеця, з якої декілька людей виходять, аби забрати кілька чоловік із світу у заручники і помістити у своє оточення.

Місія сьогодні — це не особлива діяльність особливих людей, а спосіб присутності церкви у світі.

Коли я вибираю такий спосіб життя, щоб являти людям Христа — я вже є місіонером.

Нам необхідно відповісти на запитання: як нам зробити так, щоб не одні люди служили на сцені церкви іншим, а щоб вся церква була сценою для цього світу?

Михайло Мокієнко - кандидат історичних наук, проректор Львівської Богословської Семінарії. Викладає дисципліни: "Історія Церкви", "Історія євангельського руху" та ін. у державних та богословських вузах. Спеціалізується на вивченні п'ятидесятницького руху в Україні. Автор 15 наукових публікацій. Разом із дружиною Катериною виховує трьох дітей.