Головна мета освіти. Фундаментальні питання буття — Девід Гудінг, Джон Леннокс

Головна мета освіти

У наш час спостерігається все більша спеціалізація освіти. Колосальний приріст знань, який відбувся за останні сто років, став наслідком того, що якщо людина не зосереджується на тій чи іншій сфері науки, то їй стає важко слідкувати за останніми науковими досягненнями і усвідомлювати значення постійно зростаючого потоку наукових відкриттів. З одного боку, така ситуація не може не тішити, оскільки є наслідком одного із вражаючих явищ сучасності — фантастичного прогресу науки і техніки. Але разом з тим корисно пам’ятати, що справжня освіта повинна бути підпорядкована значно ширшій меті. Якщо, наприклад, ми хочемо зрозуміти сучасний прогрес, нам слід розглядати його у контексті традицій, успадкованих від минулого. А це, у свою чергу, означає, що ми повинні добре розуміти історію. Іноді ми забуваємо, що древні філософи задовго до нас порушували питання фундаментальних філософських принципів, які покладено у підвалини науки, і знаходили відповіді, які не втратили своєї цінності і сьогодні. Якщо забути про це, то можна витратити чимало часу і сил для обмірковування тих самих питань, що турбували наших попередників і не обов’язково дійти тих самих за своєю цінністю і результатами висновків.

Роль освіти полягає ще й у тому, щоб досягти розуміння зв’язків і узгодженості між різними галузями знання і досвіду. Щоб зрозуміти великий витвір мистецтва, потрібно дивитися на всю картину в цілому, намагаючись збагнути відносини між усіма її деталями, а не зосереджуватися на якомусь одному з її фрагментів. Більше того, коли ми справедливо наполягаємо на тому, що наука повинна бути об’єктивною, то не можна забувати: її створюють конкретні люди, подібні до нас. І тому, раніше чи пізніше, слід замислитися над питанням: яке наше власне місце у світі, котрий вивчаємо. Ми не повинні дозволити собі так заглибитися у матеріальний світ і технології, що його пронизують, щоб забути про своїх співбратів, адже останні, як переконаємося із наших подальших роздумів, важливіші, ніж уся решта Всесвіту. Для вивчення нас самих і людей, котрі нас оточують, недостатньо займатися лише наукою. Для цього потрібне знання філософії, літератури, мистецтва, музики, історії і багатьох інших галузей.

Отже, аби стати освіченою людиною, важливо прилучитися також і до сукупності усіх галузей знань, розкрити взаємовідносини між ними... 

...Цікавість навіть до такої простої і знайомої речі, як троянда, виводить нас на глибокі фундаментальні питання про побудову світу, частиною якого є троянди. Саме відповіді на ці питання у сукупності формують систему уявлень, в яку ми потім вмонтовуємо знання про всі інші речі у цьому світі. Цю систему уявлень про світ, про нас самих і суспільство — як усвідомлених, так і неусвідомлених — називають світоглядом. У систему входять добре продумані та інтуїтивні, правильні і неправильні погляди на складні, але водночас захоплюючі питання буття. Яким є походження Всесвіту? Як я можу впливати на хід подій у світі? Хто я? Як я пізнаю світ? Чи являю я собою якусь цінність? Чи є у мене якісь обов’язки? Світогляд постає великим полотном, куди ми вписуємо найрізноманітніші події і факти. Його також можна уподібнити об’єктиву, через який ми намагаємося дивитися на світ, аби зрозуміти його. 

Фундаментальні питання буття

Над фундаментальними питаннями буття замислювалося чимало людей до нас, над ними міркують наші сучасники і будуть замислюватися наші нащадки. Це означає, що, порушуючи ці питання, ми не починаємо з нуля: наші попередники підготували для нас ґрунт. Для того, щоб ми могли скористатися досягненнями попередніх поколінь, необхідно окреслити приблизне коло цих принципових питань, які завжди були і залишаються на порядку денному люди ни, котра шукає істину. Потім ми намагатимемося зрозуміти, чому ці питання завжди вважали такими серйозними, і зробимо короткий огляд основних типів відповідей на них. І, нарешті, будемо намагатися самі дати відповідь на них. Отже, що ж це за питання, які називають світоглядними?

Перш за все це питання про Всесвіт у цілому і про нашу планету Земля зокрема. Першими людьми в Європі, котрі почали висувати наукові питання про те, як побудовані Земля і Всесвіт і які способи їхнього існування, були древні греки. Може видатися, що вони цікавилися цим через просту допитливість. їхні дослідження, як може гадати сучасна людина, були позбавлені практичної цілеспрямованості. На першому плані в них стояли зовсім не технічні проблеми. Це була так звана чиста (а не прикладна) наука. (Відзначимо, між іншим, що і сьогодні у кожну освітню програму доцільно включати питання чистої науки, аби стимулювати в учнів розвиток допитливості, необтяженої прагматикою).

Однак ми не можемо обмежитися заняттями чистої науки (і ще меншою мірою — технікою, якою б захоплюючою вона не була). Багато віків тому на це вказав Сократ. Спочатку його цікавило влаштування Всесвіту, але поступово він почав усвідомлювати, що вивчення питання про те, як слід діяти людським істотам, було важливішим, ніж відкриття того, як улаштований Місяць. Тому Сократ облишив свої заняття фізикою і захопився філософією моралі. У той же час засновники основних філософських шкіл у античній Греції почали розуміти: неможливо побудувати правильне вчення про природу моральної поведінки людини, не знаючи, по-перше, яким є місце людських істот у космосі, і, по-друге, який їхній зв’язок з принципами, що керують Всесвітом...

Уривок із книги Девід Гудінг, Джон Леннокс "Людина та її світогляд" (том І, частина І, розділ 1).