Християнські мислителі: Філіпп Меланхтон (1497 - 1560)

Філіпп Меланхтон (Philipp Melanchthon) народився в 1497 році в південній Німеччині. Він був онучатим племінником Йоганна Рейхліна (1455-1522), провідного німецького гуманіста і великого християнського спеціаліста свого часу із давньоєврейської мови. Меланхтон навчався в Гейдельбергському і Тюбінгенському університетах і закінчив свій курс навчання в надзвичайно ранньому віці. В Тюбінгені він попав під вплив гуманістів і став вірним прихильником Еразма Роттердамського. За рекомендацією Рейхліна Меланхтон був призначений викладачем грецької мови у Віттенберзькому університеті у 1518 році. Тут він познайомився з Лютером, який і привів його в табір Реформації. В 1519 році він став викладачем богослів'я, не полишаючи своїх лекцій на факультеті мистецтв.

Меланхтон був найближчим другом Лютера, хоча їх темпераменти були зовсім різні. Меланхтон був несміливим, помірним і схильним до примирення гуманістом. Далі, як помітили учні Лютера, і в їхніх підходах до богослів'я намітилися відмінності. Одначе це не завадило їх гарячій дружбі, хоча вона і трохи похитнулась через різницю богословських поглядів.

Меланхтон був автором "Аугсбурзького сповідання", найважливішого зі сповідань лютеранства. Його головна богословська праця "Загальні принципи теології" ("Loci communes remm teologicum") з'явилася у 1521 році і став першою спробою протестантів в галузі систематичної теології. Твір витримав багато видань, з яких найважливішими були видання 1521, 1535 і 1555 років. У введенні до видання 1521 року Меланхтон так визначає свій метод:

"Краще нам захоплюватися таємницями Божества, аніж досліджувати їх. Більш того, не можна досліджувати цей предмет, не піддаючись більшій небезпеці, як це і відчули на собі навіть найсвятіші люди... Мабуть, немає такої причини, з якої ми повинні так ретельно працювати над кожною із піднятих тем, таких, як "Бог", "єдність і триєдиність Бога", "таємниця творіння" і "спосіб втілення". Чому, запитую я вас, досягли схоласти за багато століть вивчення цих тем?.. Одначе я не думаю, що можу назвати християнином людину, яка перебуває в невідомості відносно головних фактів, а саме "сили гріха", "закона" і "благодаті". Бо через ці речі пізнається Христос, а знати Христа - означає знати Його добродійства, а не роздумувати про Його природу і способи втілення, як вчать [схоласти]. Бо інакше ви не дізнаєтесь, для чого Христос втілився і був прибитий цвяхами до хреста. Яку користь приносить просте знання історії про Нього?... Христос був даний як ліки, і, якщо скористатися мовою Писання, як ліки до спасіння. Тому буде правильніше пізнавати Христа не так, як визначають схоласти". ("Загальні принципи теології", Введення).

В той момент Меланхтон прагнув звільнити богослів'я від філософських викривлень і повернути його до біблійних основ. Він вважав, що платонізм відвів в сторону перших Отців церкви, а Арістотель - схоластів. "Точно так само, як в останній час історії церкви ми прийняли Аристотеля замість Христа, так і відразу ж після зародження церкви християнська доктрина була ослаблена філософією Платона". Одначе пізніше Меланхтон переглянув свої погляди на вчення Аристотеля і навіть підтримував його вивчення в німецьких університетах. Окрім того, Меланхтон став більше цінувати праці перших Отців церкви. Писання залишалось єдиною непогрішимою нормою, одначе і їх праці заслуговували великої поваги.

File:DBP 1960 328 Philipp Melanchthon.jpg

Коли розпочалась суперечка поміж Лютером і Цвінґлі про "дійсну присутність", Меланхтон встав на сторону Лютера. На зустрічі в Марбурзі 1529 року саме Меланхтон, що було для нього не характерно, був непорушним і твердо стояв на позиції Лютера. В той рік, в листі до Еколампадія (реформатора з Базеля, друга Цвінґлі) він стверджував, що "дійсна присутність" має під собою біблійну основу, що цьому навчали перші Отці, що ця ідея була розумною і відповідною дійсності. Але Еколампадію вдалось переконати Меланхтона в тому, що перші Отці церкви стверджували інше. Це побудило Меланхтона відмовитися від лютерівської доктрини. В 1540 році він опублікував переглянуте видання Аугсбурзького визнаня, у якому вже не містилось доктрини про "дійсну присутність". І в "Загальних принципах теології", 1555 року видання, також не згадується про це. Замість цього Меланхтон став навчати наступному:

"Цим хлібом і вином [Ісус Христос] дає нам тіло і кров і таким чином підтверджує те, що Він приймає нас, робить нас Своїми членами, дарує нам прощення гріхів і очищає нас Своєю кров'ю і Його воля перебуває в нас... Живий Син Божий, Ісус Христос, наш Спаситель істинно присутній і бере участь у всьому цьому, підиверджуючи всім цим, що Він перебуває в нас". ("Загальні принципи теології").

Цей вислів був більш прийнятним для Кальвіна. Лютер ж важко переживав цю зміну у Меланхтоні, одначе відкрито не виступав проти нього. Меланхтон стверджував, що незадовго перед смертю Лютер визнав, що зайшов занадто далеко про питання про дійсну присутність, але не зміг змінити свою точку зору, щоби таким чином не дискредитувати своє вчення.

У 1546 році переважна частина території німців-лютеран, зокрема і місто Віттерберґ, була захоплена війська імператора Карла V. Карл хотів домогтися від лютеран значного компромісу з питань віри в обмін на деякі поступки зі свого боку. Меланхтон проявив коливання, і в результаті попав під вогонь критики з обох сторін. Послідовники Лютера вважали, що Меланхтон зрадив його спадщину. Ця критика продовжувалася до самої його смерті у 1560 році і навіть після неї, пізніше, багато ідей Мелахтона були засуджені у Формулі згоди. Одначе Меланхтон тим не менш був дуже популярним і прославився як "вчитель Німеччини" за велиці досягненя в реформі освіти.

Уривок з книги Тоні Лейна "Християнські мислителі". Повний текст книги доступний на сайті "Реформатский взгляд".

Титульне зображення: Melanchthon Monument in Lutherstadt Wittenberg © IMG Sachsen-Anhalt.