«Самовизначення. Реформація по-українськи» — розмова з пастором Сергієм Косяком [відео]

— Розкажіть трохи про себе.

— Народився в Макіївці, пройшов увесь шлях донецького хлопаки. Працював у шахті. Пізніше закінчив духовну семінарію і був рукопокладений на пастора. Служив в служінні пастора протягом 17 років, зараз склав свої повноваження служителя у зв'язку із подіям на Донбасі і можливим переїздом на інше місце проживання.

— Ви з релігійної сім'ї?

— Мій прадід був пастором баптистської церкви, дід був атеїстом, а бабуся - справжньою істинною православною. Саме вона і вклала в мене релігійне виховання. В неї не було межі поміж православними і протестантами. Коли мені було років 16, я попав в протестантське середовище, мені сподобалось, а в 20 років я вже прийняв рішення присвятити своє життя Богові. В 22 роки став молодіжним керівником, а в 25 — пастором.

— Ви працювали шахтарем?

— Так, машиністом бурового станка і геологом. Я працював у шахті і був пастором церкви.

— Робота в шахті і служіння пастора суміщались нормально?

— Так, цілком. Я вважаю, що пастор повинен або бути на повному забезпеченні церкви, або паралельно працювати, або вести бізнес. Звичайно, шахтарі живуть за іншими правилами, але вони поважали мої життєві принципи.

— Ідентичність донечан, самовизначення — що про це можна сказати?

— Згідно з дослідженнями, Донецький край є найменш релігійним. Особливо, якщо порівняти його з Західною Україною, де на село у 2000 чоловік може бути церква в 1500 прихожан. Та я вважаю, тут більше значення має традиція, аніж жива щира віра.

Донецький регіон — це регіон переселенців, куди з'їжджались люди по мірі розвитку промисловості. Основний напрям регіону — "працювати, працювати і ще раз працювати". Релігія і традиції не займали величезного місця в життях цих людей.

— Розкажіть про "молитовний Майдан", який Ви організували в Донецьку.

— На базі Донецькох міської ради ми зібрали круглий стіл зі всіма конфесіями. Я запропонував виходити щодня на молитву за Україну. Спочатку ми просто молились, потім в нас з'явились плакати, намет. 15 чоловік з команди молитовного намету побували в полоні, 4 провели через розстріл. Частина з них зараз сидить в тюрмах, або засіли у тиші.

— Хто перший почав на вас нападати? Приходьки чи місцеві?

— В Донецьку нічого не відбувалося без вказівки згори. Коли приходили когось бити, то це були добре сплановані акції. Молитовний марафон в Донецьку пережив 3 зміни влади. Місцеві маргінали бачили в нас ворогів, "стучали", різали намет, стріляли. Але цілеспрямованої вказівки розганяти нас не було. Та коли прийшов Стрєлков зі Слов'янська, почався справжній терор і систематичні арешти.

Наш молитовний Майдан об'єднав навколо себе христичн різних конфесій. Ми стояли за єдність в богословському контексті.

— Як Вам вдалось вийти з полону?

— Мене просто пошкодували завдяки милості Божій. Інакше мене б просто вбили.

— Розкажіть про базу для переселенців, яку Ви організували.

— Серпень-жовтень 2014 року, я зустрівся з мером Лимана, щоби дізнатися, чи є табір, де можна було б організувати переселенців. Він показав табір, добротний, де можна було розмістити людей.

— Ідентичність переселенця: як інтегрувати його в суспільство і адаптуватися?

— Головане змінити вектор і зрозуміти, що це вже надовго. Якщо раніше ми вірили у закінчення АТО за декілька днів, згідно обіцянок Президента, то сьогодні я дивлюсь на речі прагматично: регіон відмирає.

Відношення до донечан змінилось негшативно, з'явився стереотип. Якщо раніше я був гордий за свою донецьку прописку, то зараз ховаю її.

— В якій країні Ви хотіли б жити?

— Влада не бажає змінювати ситуаіцю в країні, тому люди повинні об'єднуватися знизу в ініціативні групи, які будуть брати відповальність за ситуацію на місяцх. Але наше суспільство є не тільки вільнолюивим, але й амбіційним: люди об'єднались, коли розпочалась війна, але пізніше, коли спала гострота, все змінилось.

— В Україні назрів момент для своєрідної Реформації!?

— Я Вам скажу так: коли проповідник візьме в одну руку Біблію, а в іншу — Конституцію, тоді він буде прийнятий в суспільстві і зможе його змінювати. Нам в суспільстві потрібні люди високого морального духу.

Побачте перед собою цілі, правильн цілі і не здавайтесь!

Сергій Косяк - пастор церкви "Преображення", м. Мар'янка. Волонтер, капелан і координатор по допомозі населенню у прифронтовій зоні.