Бог і людина в церкві — Денис Подорожний [відео]

Я можу назвати себе «церковником» в хорошому сенсі слова.

Коли ми говоримо про Божий народ — ми маємо на увазі народ, який належить Богу. І перша згадка про Божий народ, звичайно ж, відноситься не до нас, а до ізраїльського народу.

Але ми, церква, також є народом Божим. Бог примножив благодать, давши можливість іншим народам прийти до Нього і належати Йому.

Але ми не лише належимо Йому, Бог виконав в нас слова «поселюсь в них». Ми не можемо говорити про церкву, не говорячи про Христа. Ми не стаємо християнами через приналежність до «християнського народу», християнської сім’ї чи наявності певних зовнішніх атрибутів. Ми стаємо християнами тільки через навернення до Христа, Який є 100% людиною і 100% Богом.

Точно так само церква поєднує в собі дві сторони — божественну і людську, адже церква не може бути церквою без Бога (інакше це просто клуб за інтересами) і без людей.

1. Не можна ігнорувати Христа як главу Церкви.

«Пам'ятай про Ісуса Христа» (2Тим.2:8)

Якщо це легко, чому про це Павло пише Тимофію, пастору? Чому він пише таким чином? Тому що є можливість забути Христа. При цьому ми можемо пам’ятати християнську термінологію, місця з Біблії, можемо бути в цій християнській культурі, але якщо ми відійшли від Христа, рано чи пізно це вдарить по нашому церковному житті.

І якщо ви багато років в церкві, у вас є настільки сильні соціальні зв’язки в церкві, що ви можете спокійно ходити регулярно в церкву, не маючи відносин з Богом.

2. Не можна ігнорувати роботу Христа в Церкві.

«Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса» (Фил.1:6)

На початку, коли ми приходимо в церкву, нам здається, що там всі «святі», та минає певний час, і ми починаємо помічати в людях недоліки. І в основному ми віримо, що «це зі мною Бог працює». А з іншими?

Люди розчаровуються в церкві, тому що розчаровуються в діях живих людей. Але Бог працює з характерами! Складно будувати живу церкву.

3. Не можна ігнорувати працю людей в Церкві.

«Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!» (1Кор.15:58)

У неробстві ми можемо стати «нагрівачами церковних лавок», вічними критиками чи «духовними експертами», що бачать навколо одні недоліки. Бог використовує нас! Ми ніколи не побачимо змін в якійсь сфері, допоки якась людина не візьметься за це.

4. Не можна ігнорувати людей в Церкві.

Ми хотіли би, щоби діяв Бог. Але там також будуть діяти і люди, причому різні.

«Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові» (Євр.13:16)

Біблія називає спільність також жертвою, бо іноді з деякими людьми спілкуватися — це насправді жертва.

Денис Подорожний - пастор церкви в Середній Азії протягом більше двадцяти років. Дипломований спеціаліст в галузі релігієзнавства, має ступінь почесного доктора богослів'я. Також відомий активним медіа-служінням через Інтернет і телебачення.