Дух інший: Калев і покоління пустелі — Дейв Петті [відео]

Мене надто надихає Калев з Біблії і його якість лідерства: він був сильним генералом.

Господь описав Калева ось такими словами: «Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він виконував накази Мої, то Я введу його до того Краю, куди він увійшов був, і потомство його оволодіє ним» (Чис.14:24). У нього був «дух інший». Що це означає? Що означає слово «інший» тут?

Щоб зрозуміти це, нам необхідно звернутися до початку історії, до розділу 13. Народ ізраїльський знаходиться біля межі землі обіцяної, і вони посилають розвідників. Вони вже майже там, можуть бачити цю землю, тільки ріка відділяє їх від неї. Наскільки ви готові перейти цю ріку, мріючи про ваше майбутнє служіння? Можливо, ви мрієте про велике служіння в якійсь сфері, і стоїте на березі ріки. Є щось, до чого ви відчуваєте, що Бог кличе вас, земля, обіцяна вам, але ще не дана. Що на іншій стороні ріки для тебе? Про що ти просиш Бога? Про що ти мрієш? Подумайте про це, це важливо.

Ви коли-небудь думали, що те, що знаходиться на іншому березі ріки, виглядає краще, допоки ви не перейшли ріку? Очікування завжди краще реальності.

«Та народ той, що сидить у тім Краї, міцний, а міста укріплені, дуже великі. А також бачили ми там нащадків велетня... Амалик сидить у краї південнім, а хіттеянин, і євусеянин, і амореянин сидять на горі, а ханаанеянин сидить над морем та при Йордані. А Калев утихомирював народ перед Мойсеєм та й сказав: Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможем його! Та люди, що ходили з ним, сказали: Ми не зможемо ввійти до того народу, бо він сильніший за нас...» (Чис.13:28-31)

Вони виявили, що обіцяна Богом земля настільки ж добра, наскільки Бог обіцяв, але вони також виявили там укріплені міста. І вони починають не довіряти Богові, адже Він не попереджував їх про ці труднощі.

У 1993 році я переїхав з сім’єю в Чехію. Я був у захваті, мріючи бачити сотні людей, які приходять до Христа — мені подобався вигляд «іншого берега». І я переїхав «на інший берег». Але я поняття не мав, наскільки сильним є там атеїзм і наскільки слабкі церкви. Я намагався це подолати, але потім захворіли моя донька, і лікарі не могли нічим допомогти. В кінцевому підсумку вони виявили у нас в квартирі токсичний грибок. Потім їй стало краще, але захворів наш син. Йому видалили 18 см кишечника, і він ще довго відновлювався. Потім мій друг обернувся супроти мене і нападав на мене. Вам доводилось бувати у такій ситуації? Ти йдеш слідом за Богом, але там міста сильні, велетні, і Бог тобі про це не говорив.

Коли я говорив про ці труднощі з моїм батьком, він запитав мене: «Невже Бог не передбачив цих труднощів?»

Ми вийшли з Єгипту, але Єгипет повинен вийти з нас — Єгипет як психологія рабства

ТТе, що зустріли розвідники, я називаю «але»-богослов’ям (‘but’-theology): «Бог обіцяв, АЛЕ... Він сильний, АЛЕ...»

І мені довелось покаятися у своєму «але»-богослов’ї, і сказати: «Бог, Ти знав труднощі, через які мені доведеться пройти».

По мірі того, як Бог вводить тебе в нові території, ти повинен навчитися довіряти Йому. Халев не сповідував «але»-богослов’я, але богослов’я обітниці.

«Амалик сидить у краї південнім, а хіттеянин, і євусеянин, і амореянин сидять на горі, а ханаанеянин сидить над морем та при Йордані. А Калев утихомирював народ перед Мойсеєм та й сказав: Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможем його! Та люди, що ходили з ним, сказали: Ми не зможемо ввійти до того народу, бо він сильніший за нас...» (Чис.13:29-31)

Друга характеристика людей, які живуть в пустелі — «синдром саранчі». Коли ти пересікаєш ріку, зупиняєшся і дивишся на себе, починаєш сумніватися: як Бог взагалі може використовувати мене? Бог може зробити все, але я не можу. Бог настільки великий, що для Нього не важливі наші обмеження.

По мірі того, як Бог вводить тебе в нові території, ти повинен навчитися довіряти Йому

Служачи в Чехії, я сказав своїй команді, що, мабуть, Бог повинен дати нам не сотні і тисячі, а мільйони. І пізніше до нас звернулось телебачення з проханням зробити телепрограми. Я спитав: «нічого, якщо вони будуть засновані на Біблії?» Вони відповіли: «Гаразд». І ми записали 17 програм. Але нас поставили на вівторок о 9:30, що робило їх показ неефективним. Ми почали молитися. Мій колега сказав: «Нам потрібно буде звернутися в центральне телебачення країни в Празі». Він сказав: «Мабуть, я розповім своє свідчення». Я не вважав це гарною ідеєю, але в підсумку це подіяло, і ми зробили передач на багато тижнів.

Але це тому що ми маємо великого Бога, а не тому що ми великі. Бог відповів на наші молитви більше, аніж ми просили. Але на шляху були «велетні» і нам доводилось боротися із сумнівами.

Що, якщо б ми були Калевами і страх Божий переміг всередині нас всі інші страхи?

«І зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі. І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині! І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю... Чи не краще нам вернутися до Єгипту? І сказали вони один до одного: Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!» (Чис.14:1-4)

Ще одна проблема покоління пустелі — страх. Ми вийшли з Єгипту, але Єгипет повинен вийти з нас — Єгипет як психологія рабства.

Що відбувається, коли страх охоплює нас? Ми робимо три речі — боремося, завмираємо або ж втікаємо.

Страх однієї людини впливає на іншу. Але послух — найбільш безпечне місце для тебе.

«І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів. А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою, та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже-дуже хороший! Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом» (Чис.14:5-8)

Більш за все Калев боявся Бога. І страх Божий поглинув увесь інший страх в ньому.

Що, якщо б ми були Калевами і страх Божий переміг всередині нас всі інші страхи?

Люди кажуть: «повернімося до Єгипту, там було краще», і завжди будуть люди, які бажають повернутися в минуле. Але ми не можемо повернутися назад, ми повинні йти вперед.

Якщо Бог покликав тебе щось робити, і ти не робиш цього — це непокірність Богу, це бунт.

Калев повірив Богові, коли інші люди піддалися страху і тиску.

Дейв Петті - засновник і президент "Джошуа Венчер" (Josiah Venture), організації, що спеціалізується на підготовці майбутніх лідерів в 11 країнах Східної Європи. Його мрія - побачити вплив Бога на молодь Східної Європи, яка знайшла себе в помісній церкві і здатна трансформувати суспільство. Дейв Петті має ступінь бакалавра богослів'я і ступінь маґістра у сфері освіти. На протязі останніх 25 років Дейв живе і служить в Східній Європі. До переїзду в Чехію він ніс служіння для молоді в Німеччині у складі команди "Каденс Інтернешнл" (Cadence International). Дейв живе зі своєю дружиною Конні і трьома дітьми в місті Фрідлант, Чеська Республіка.