Як і коли спускатися з лідерського п’єдесталу — Віктор Павловський [відео]

Я в служінні знаходжусь протягом усього свого життя і вже протягом 27 років є єпископом. Ми завжди велике значення приділяли вимогам, що виставляються до служителів Писанням. Є хороші люди, які за людськими мірками могли б бути служителями, та за мірками Слова Божого — ні.

Наші доктрини ми не будуємо на досвіді чи результатах, ми будуємо їх на Священному Писанні. Завдяки тому, що Церква Божа притримується цих стандартів, вона є наступальною, завойовує і розширяється.

Зазвичай церковні семінари на тему лідерства говорять про те, як стати церковним лідером. Я ж бажаю розповісти про те, як спускатися з лідерського п’єдесталу.

Якщо говорити про методи чи стилі керівництва — він може бути авторитарним, демократичним, ліберальним. Є «егоїстичні» стилі. Часто вони бувають деструктивними, коли церква без пастора йшла краще, аніж з ним.

Запитання: Що б ви хотіли мати, як лідери: успішний початок чи славний кінець?

Важливо вчасно почати «спускатися» зі свого владного п’єдесталу

Альпіністи знають, що сходити на гору легше, аніж звідти спускатися.

При сходженні на гору неможна відриватися від колективу: «хто такий, як я?»

Є люди, які піднялися на самий верх, і вважають, що їм тепер і потрібно буде там залишатися. Але альпіністи знають, що потрібно ще й спускатися, і на це потрібно навіть більше сил, аніж на сам підйом. Якщо сили не розрахувати — можливо, сил на спуск не вистачить і спускати будуть інші. Небагато хто закінчували так, як хотілося б. Біблія говорить: «Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру» (Євр.13:7). Скільки біблійних прикладів ми знаємо, коли початок був прекрасним, а кінець — жахливим? Соломон, Ананій і Сапфіра, Діотреф, Адам і Єва, лідери з книги «Божі генерали».

Альпіністи знають, що сходити на гору легше, аніж звідти спускатися

Альпіністи носять сонцезахисні окуляри, бо на вершині гори дуже сильне сонячне сяйво, і потрібно захищати свої очі. Лідер, що піднявся на вершину гори, потрапляє в зону «сяйва слави», і йому необхідно захистити себе смиренням, щоби не бути враженим сяйвом своєї слави і не осліпнути духовно.

Мені не було зрозуміло, чому час від часу поміж служителями виникають конфліктні ситуації. Я шукав відповіді, і відповідь в мене була одна: «швидше пішло б це старе покоління, прийде наше, молоде, і ми вже домовимося». Та, на жаль, мої очікування не справдилися: прийшло наше покоління, і я бачу те ж саме. Виявляється, що всі покоління однакові на своєму рівні, у своєму віці.

В книзі Екклезіяста Соломон каже: «для всього свій час», і ми розуміємо, що є для всього свій час, і для особистого життя також: є час покаяння, створення сім’ї, народження і виховання дітей. Я сьогодні ще займаю місце лідера, та бачу, що мій час вже відходить. Мої діти виросли, створили сім’ї, і я не можу вже від них вимагати чогось і керувати ними, тепер вони є відповідальними за себе і за свою сім’ю. Якщо твої діти вже починають не слухатися тебе, якщо ти вже сам починаєш прислуховуватися до своїх дітей — я розумію, що ми вже не ті. Та якщо ми не ті в сім’ї, то ми точно так само «не ті» і в церкві. Сім’я і церква дуже часто переплітаються в Священному Писанні.

В облаштуванні ліфту ми завжди звертаємо увагу на кабіну, та саму роботу з її підйому і спуску виконує механізм, де є вісь, точка опори, що тримає баланс, і противаги. Так само і в церкві: ми звертаємо увагу на зовнішні атрибути, але роботу виконує «механізм і противаги».

Віковий ценз поміж поколіннями служителів не повинен перевищувати 10 років. Якщо віковий ценз більший, вступає синдром «батьків і дітей». До 10 років — це партнери в служінні; 20 років — це вже різні покоління; 30 років і більше — це вже біда.

Приблизно в 20 років ми починаємо активно служити. До 30 років люди стають служителями, навіть пасторами. Наступне покоління — до 50 років — потрібно вже думати «про спуск вниз».

Важливо вчасно почати «спускатися» зі свого владного п’єдесталу. Служитель не втрачає свого поважного стану, але стає позаду, для того, аби допомагати, вказувати, настановляти.

Піднімаючись сходинками, не думайте і не мрійте про себе.

Віктор Павловський — єпископ Союзу Церков П’ятидесятників Молдови, голова Ради Директорів Євангельської Теологічної Семінарії (Київ), член Виконавчої Ради Всесвітньої Асамблеї Божого співтовариства, Президент Міжнародної Асамблеї ХВЄ.