Богослів'я шлюбу — Сергій Головін [видео]

Цими цінностями є віра в певні вищі сили (в нашому випадку — в Бога Біблії) і інститут сім'ї і шлюбу.

Ми подивимось на богослів'я шлюбу трохи інакше, чим зазвичай говориться про нього: не про те, що нас Бог говорить про шлюб, а що шлюб говорить нам про Бога.

Щоби зрозуміти суть шлюбу, ми повинні заглянути в його давньоєврейську основу. Для євреїв поняття "шлюб" і "завіт" були ідентичними, і в завіті є два елементи: відповідальність, яку беруть на себе її учасники і благословіння, яке вони отримують в результаті його.

Біблія говорить про два види гріху в завіті: блуд, коли людина не бере на себе відповідальність, але хоче отримати благословіння, і перелюб, коли людина бере на себе відповідальність за завіт, але виявляється їй невірним.

І той і інший гріхи в Біблії відносяться не лише до людей, що знаходяться в шлюбі, але і до народів, що знаходяться в завіті з Богом. Бог знаходиться в шлюбному завіті зі Своїм народом.

Весілля у євреїв складалось з трьох етапів: 

1. Заключення (розрубання) завіту.

2. Оновлення завіту.

3. Завершення завіту.

В першому етапі, заключенні шлюбу, наречений і наречена могли навіть не брати участь, вони ще могли бути дітьми на той час, адже заключали завіт їх батьки. Вони брали тварину, наприклад, бика, розрубали його навпіл, забирали половини і, проходячи по крові тварини поміж половинками, закликаючи з молитвою на свою голову все те, що сталось із твариною, якщо вони порушать даний завіт. Весільний бенкет міг тривати від декількох днів до місяця. З моменту заключення шлюбу наречений і наречена жили лише один для одного.

Коли ж вони досягали дорослого віку, відбувалось оновлення завіту. Наречений приходив в дім нареченої, відбувався бенкет. Нареченої на ньому не було довгий час, її довго кликали, і коли вона нарешті приходила, наречений казав: "оця чаша — чаша завіту поміж мною і тобою", і невіста могла тут або прийняти, або відкинути її. Вона, за великим рахунком, могла відкинути цю чашу, але зазвичай вона повинна була це робити наперед, звертаючись до свого батька зі словами: "якщо можливо, нехай мине мене ця чаша".

Після оновлення завіту наречений і наречена ставали чоловіком і дружиною, однак чоловік відразу ж йшов на тривалий час, кажучи: "я йду приготувати житло тобі в домі батька мого. Коли я повернусь, не знаю ні я, ні отець, але ти знаєш, де мене шукати". Він залишав завдаток, що давав гарантію, що обов'язково повернеться.

В неї також залишалась чаша завіту, яка була нагадування про нареченого, який повинен повернутися за нареченою, і пила вона тепер тільки з цієї чаші.

В один момент, найчастіше вночі, батько приходив до сина, який готував дім для майбутньої сім'ї, і говорив йому: "син мій, ти готовий? Йди забирай свою дружину". Син був змушений тут же все кидати і йти до нареченої. Йшла ціла голосна процесія, що викрикувала "Наречений іде!" Дружина виходила і, також все залишивши, йшла зі своїм чоловіком в свій дім.

Біблія говорить, що, коли Ісус повернеться на землю, ми також будемо вимушені все кинути.

Наречений і наречена в своєму домі ставали під навісом, що символізував скинію, над ними проголошувалась молитва, наречена і наречений випивали з чаші, після чого чаша розбивалась на знак того, що більше нікому вона не буде належати.

Ці традиції не тільки залишили сліди в наших шлюбних традиціях сьогодні, але вони показують задум Божий відносно шлюбу. Бог бажає бути в стані шлюбу, завіту зі Своїм народом. Ісус — наш небесний Наречений. Він заплатив за нас ціну, яку Він Сам назначив, ціну, дорожче якої немає нічого — Він віддав за нас Своє власне життя. І ця ціна, уплачена за нас, для нас є задатком того, наскільки Він нас любить і обітницею того, що Він повернеться за нами. І тому ми, як Його наречена, маємо берегти себе в чистоті, щоби в будь-який момент бути готовими вийти назустріч Йому.

Библія завершується такими словами: "А Дух і невіста говорять: Прийди! А хто чує, хай каже: Прийди! ... Амінь. Прийди, Господи Ісусе!" (Об'явл. 22:17,20)

Сергій Головін - доктор філософії, доктор прикладного богослів'я, маґістр гуманітарних наук (релігієзнавство), маґістр природничих наук (фізика Землі), спеціаліст-педагог (фізика). Президент Християнського Науково-апологетичного Центру. Декан Міжвузівського факультету християнської апологетики. Президент Міжнародного просвітницького товариства "Людина і християнський світогляд". Член редакційної колегії журналу "Богословські роздуми".