«Богослів’я — це один з методів пізнання Бога» — Павло Валенчук [відео]

Розкажіть трохи про себе і про Ваше служіння.

Я сам із Черкас, але зараз знаходжусь в Києві, оскільки тут діє «Інститут генези життя», я є одним із його співробітників, ми організовуємо дискусії на теми теології, філософії, апологетики і т.д.

Мені завжди була цікава історія, наука, і той же час я бачив проблему в християнстві, коли люди вважали, що наука і християнство — це ледь не протилежні речі. Власне я вважаю необхідним розвіяти цей міф. Дивлячись в історію, ми побачимо, що саме християнський світогляд став основою науки. Я бачу своєю ціллю донести християнський науковий світогляд до людей.

Назва нашої церкви — «Церква Преображення» — вказує на необхідність преображення усіх сфер життя.

Своїм девізом для церковного служіння ми обрали слова апостола Павла «Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього» (2Кор.3:18), бо віримо, що цей світ повинен бути преображений Божою славою. Я вірю в те, що все, чого торкається Бог, стає кращим.

Розкажіть, як Бог подарував Вам дружину і сім’ю.

Це Божа милість, що Він подарував мені дружину. Я сам з неповної сім’ї, виріс без батька і для мене питання сімейних відносин було «темною дірою».

Коли ми познайомились, вона мені сподобалась, я їй сподобався менше, але у неї було розуміння, що я є її майбутнім чоловіком. Наші стосунки розвивались, і коли вже я дійшов до моменту освічення, для мене це було непросто зробити. Навіть коли вже ми подали документи для реєстрації, мене переповнювали різні сумніви і страхи. Розвіялися вони лише під час молитви за нас в момент шлюбу.

Ви отримали світську освіту по спеціальності «менеджмент» і богословську (Інститут розвитку християнського лідерства і Міжнародний інститут бачення). Розкажіть, що Вам дала богословська освіта?

Певним чином це було інтуїтивне рішення. В нашій групі були люди різного віку — мені на той момент було 16, найстаршому з групи — 60.

Вивчення богослів’я насправді дало мені ще більше питань. Чим більше ти читаєш, досліджуєш богословські системи, тим більше ти розумієш, що жодна з цих систем не здатна вмістити Бога, тобто Бог так чи інакше більший за цю систему.

І далі все залежить від твого підходу до богослів’я. Якщо твій підхід законницький і «сектантський» — є небезпека, що ти розчаруєшся в Бозі. Якщо твій підхід правильний — ти починаєш шукати відповіді на нові запитання, і вони, цебто відповіді, в тебе з’являються.

Я наведу вам такий приклад: коли ми читаємо в Старому Завіті про серафимів, які постійно кличуть «Свят, свят, свят Господь Саваот» (Ісая 6:2,3), то довільний переклад слова «Святий» — «несхожий ні на що відоме». І я собі уявляю це приблизно так: небесні істоти бачать Бога під своїм певним кутом, розуміють, що Він не схожий ні на що їм відоме, і все, що вони можуть сказати про Нього — це «Святий». Вони переміщуються в інший бік, бачать там іншу Його грань — і знову кажуть «Святий», пізнавши ще якийсь аспект Бога. І власне богослів’я — це один з методів пізнання Бога.

Коли Ви зацікавились духовними матеріями і метафізикою?

Я народився в сім’ї, яка, можливо не була християнською в нашому розумінні, але в кожному нашому поколінні було розуміння, що Бог є.

Але пізніше в нашій сім’ї почали з’являтися люди, що практикували різні духовні практики, які були явно не від Бога. І в цей момент, мені на той момент було 12-13 років, я почав шукати відповіді на запитання, які в мене виникали.

І в один момент мене запросили на євангельське служіння. Колибув заклик до молитви — я помолився і звернувся в молитві покаяння до Бога.

Що змінилось після тієї молитви?

Почало з’являтись певне розуміння стосунків з Богом. В той час, на початку 1990-х рр., проходила постійна боротьба за душу людей — діяли різні екстрасенси, псевдодуховні рухи на кшталт «Білого братства». Потім я почув про служіння п’ятидесятників і пішов туди.

Розкажіть про вашу християнську спільноту в Черкасах. Як все почалося?

Почалося насправді все близько 2000 років назад, коли Дух Святий зійшов на апостолів [сміється]. Але якщо говорити конкретно про наш осередок церковний, то все почалося з того, що я бачив себе в християнському служінні з молодого віку і були пророцтва щодо мене. Спочатку я був ашером (це людина, яка вітає людей при вході в церкву), потім служив в молодіжному служінні. А потім все більше людей говорили мені про те, що мені потрібно розпочати власну церкву. Я довго вагався, але наступив момент, коли я зрозумів, що цей час прийшов.

В цьому служінні важливу роль зіграли як помісні черкаські служителі, так і один служитель зі Сполучених Штатів, з яким я знайомий з 16 років.

Які виклики Ви зустріли в ці роки свого пасторського служіння?

Один з моментів — це певна відстань між богословськими академічними системами і реальним життям, реальними проблемами людей.

Коли ти маєш бачення і мрію від Бога, і бачиш суттєву різницю між тим, що «повинно бути» і що є — це теж виклик для тебе.

Інший момент — довіра Богові. Ми починали з 3 людей, серед яких двоє — це я і моя дружина. Фінансові питання постійно стоять на порядку денному і змушують бути постійно «в тонусі», але Бог завжди був вірним.

Ви пишете статті, публікації, написали кілька книжок — про що Ви пишете?

Останні статті були присвячені подіям, які відбуваються в нашій книзі. В одній з них я розмірковував над тим, що означає бути церквою Божою серед міжнаціональних суперечок, які ми бачимо сьогодні — як правильно вести себе, бути понад цими питаннями чи займати одну з протилежних позицій?

Книга «Багатогранна церква» — це збірник статей про те, що означає бути церквою, про церкву і різні аспекти служіння, а також про взаємодію церкви із суспільством.

Книга «Ознаки дії Духа Божого» — це намагання дати просте пояснення християнському вченню про те, яким є Божий Дух.

Зараз Ви займаєтесь викладацькою діяльністю?

Періодично викладаю в Львівській Богословській Семінарії, також проводжу декілька разів на рік лекції християнської етики для працівників освіти. В університеті, де я навчався, ми проводимо зараз клуб майбутніх підприємців.

Павло Валенчук — пастор церкви “Преображення”, м. Черкаси. Маґістр теології. Письменник, апологет, громадський діяч.